Спускаючись з Голгофи. Унікальну пам’ятку львівської архітектури руйнують час і бездіяльність

Вірменський собор є однією з найцінніших пам’яток архітектури Львова — його збудовано в 1363—1370 роках за проектом відомого львівського майстра Дорінга. Навколо церкви століттями створювався архітектурний комплекс, до якого ввійшли дзвіниця (1571 р.), палац архієпископа (XVIII ст.), вірменський банк (XVII ст.), монастир бенедиктинок (1682 р.), пам’ятна колона з постаттю св. Христофора та огорожі з брамами (XVII — XIX ст.). Спитайте будь-кого з львів’ян про ставлення до вірменського ансамблю — всі вони будуть однаково щирі, коли говоритимуть, що дуже люблять Вірменку. І справді, ця місцина причаровує і манить усіх без винятку… У Львові відбувся міжнародний науково-практичний семінар «Дерев’яна скульптурна група Голгофа», на якому українські та польські фахівці обговорювали питання збереження і консервації цієї пам’ятки.

Невід’єма складова ансамблю собору — дерев’яна різьблена каплиця у так званому вірменському дворику, де розміщено вівтар із зображенням мук Христа на Голгофі, — пам’ятка, внесена до Списку всесвітнього надбання ЮНЕСКО. Скульптурна група (Ісус, Богородиця та Марія Магдалина) змонтована на прорізьбленому тлі, поверх якого кріпляться розп’яття та дрібні деталі (каміння, трава, мушлі, змії), що імітують гору. До речі, вірменська Голгофа протягом кількох століть була для львів’ян, незалежно від віросповідання, незаперечною святинею, що засвідчують численні документальні джерела. Залишилася такою й досі. Попри вік і «травми». Попри відсутність фігури Богородиці і голови фігури Марії Магдалини…

Зрештою, розмови щодо проблеми руйнації вірменської Голгофи тривають уже не один рік. Як розповів «ДТ» президент благодійного фонду «Збереження історико-архітектурної спадщини Львова» Андрій Салюк, уперше він звертався до реставраторів ще у 2001 році. Тоді ж зробили обстеження, перелічили пошкодження Голгофи і назвали їх причини. Розробили й документацію. Перешкодила реставраційним роботам відсутність коштів. «Але дуже добре, що дослідження ведуться від 2001 року, адже ми ще шість років тому привернули увагу фахівців до цього об’єкта, спостерігали за ним протягом цього часу, побачили, зафіксували і наочно демонструємо негативну динаміку змін», — розповідає А.Салюк. Навіть за ці роки стан пам’ятки серйозно погіршився. Найбільше це стосується фігури Ісуса — особливо в місцях прилягання різних частин скульптури, стику (наприклад, руки і тулуба). Падають й декоративні елементи тла. За ці роки ще кілька елементів тла відпали. Це означає, що відбувається деструкція системи кріплення. І реставрацію потрібно розпочинати чимшвидше.

Основними причинами руйнації композиції є підвищена вологість основи дерев’яної Голгофи та кам’яної стіни будинку, до якої вона прилягає, відсутність системи дренажу і водовідведення на прилеглій території, техногенні навантаження сучасного міста (газові викиди автотранспорту, засоленість ґрунтів, вібрація тощо), антропогенні та біологічні чинники. Але головне джерело постійної загрози фізичному існуванню Голгофи — аварійний стан будинку, на якому змонтовано пам’ятку. «Стан цього будинку в останні роки різко погіршився, — говорить А.Салюк. — Якщо раніше просто були помітні тріщини, то нині осипається штукатурка, деструктована цегла, має велику тріщину й верхня частина будинку. І якщо, не дай Бог, обвалиться цегла з верху будівлі, пам’ятка може бути втрачена остаточно». Також, очевидно, варто подивитися на це питання й з другого боку: в гостроаварійному будинку досі живуть люди…

Тепер для координації досліджень Голгофи та реставраційних робіт створено міжнародну українсько-польську робочу групу, до якої ввійшли історики, мистецтвознавці та високопрофесіональні реставратори. Планується залучити й теологів. Не стоїть осторонь проблем й вірменська громада Львова, голова якої — депутат міської ради Вардкез Арзуманян — пообіцяв забезпечити реставраторів відповідним приміщенням для консервації Голгофи, оснащеним системами регулювання температури та гарним освітленням. І обов’язково належною охороною.

Наразі не визначилися з коштами. Андрій Салюк говорив про 250 — 300 тис. гривень, зазначивши, що ціна може зрости в кілька разів, позаяк ще не обстежені всі деталі композиції. Крім того, в таку дуже приблизну суму не включена вартість демонтажу, а це — неабиякі кошти.

Концептуальне завдання роботи — проводити реставрацію методом доповнення, а не заміни пошкоджених частин. Замінюватимуть тільки гонт (накриття), який структурно втратив свою пряму функцію — захист від атмосферних опадів. Замість старого поставлять сучасний — колотий, попередньо асептований, гідрофобізований. І змонтують його з допомогою дерев’яних кілків або мідних цвяхів. Композицію доповнять віднайденою третьою предстоячою скульптурою — Богородиці, яка зберігається у Національному музеї у Львові і яку ще донедавна вважали назавжди втраченою.

— За нашими дослідженнями, у цьо­му місці композиція була сформована у XVIII ст., — говорить Андрій Салюк. — Цікаво інше — вона сформована з різночасових й стильово різних елементів. Розп’яття, на думку істориків мистецтва, — пізня готика, тобто XVI століття. Декоративне оточення історики відносять до пізнього Ренесансу — XVII століття. А скульптури предстоячих, Богородиці і Марії Магдалини, — період розквітлого бароко (середина XVIII ст.). Більш повну інформацію про вік пам’ятки можна буде дістати після демонтажу всіх елементів. Реставрацію проводитимуть у лабораторних умовах, у закритому приміщенні, за наявності спеціальної техніки. Всі елементи Голгофи, зокрема і тло (основа), мають бути збережені, позаяк це пам’ятка монументального мистецтва, а не архітектури, тому неможливо замінювати якісь елементи. Тим паче що на основі є різьблення, яке було поліхромоване (розмальоване), і на ньому є декоративні елементи. Голгофа є абсолютно унікальною як для Львова, так і для Східної Європи. Її унікальність у тому, що це — дерев’яна каплиця в кам’яному місці просто неба. Висока якість виконання дерев’яної композиції потребує від нас уважного ставлення до реставраційного підходу. І серед причин, чому ми досі її не реставрували, — не тільки питання фінансування, а й питання висококваліфікованих майстрів. У Львові є кілька таких майстрів, які, на жаль, розосереджені по кількох реставраційних майстернях. І дуже важливо, що я спромігся зібрати їх на спільну дискусію. Вони випрацьовуватимуть концепцію, технологію підходу навіть до того самого демонтажу, адже й він може призвести до нищівних втрат. І щоби цього не сталося, створена міжнародна робоча група з науковців, істориків мистецтва, архітекторів, реставраторів з малярства — представників різних інституцій. Зрештою, чим більше суб’єктивних думок ми зберемо докупи, тим більше будемо об’єктивними.

— Завдання реставрації — повернути композиції первісний вигляд. Чи є якісь картинки, фотографії Голгофи, за якими це б можна було зробити?

— У нас є кілька фото кінця XIX століття. То є чорно-білі фотографії. Тобто маємо тільки графічне зображення. За цими знімками ідентифікуватиметься, з якого місця який елемент упав, а потім некоректно був прибитий в іншому місці. Щодо кольо­рів, то їх визначатимуть за залишками фарби під час дослідження деталей Голгофи. Тільки так. І навіть якби ми знайшли картинку Голгофи в кольорах, на неї не варто покладатися — цілком імовірно, що то є авторське бачення композиції і кольорів. А найперше, що слід зробити — це очистити композицію від бруду. І тільки тоді прийматиметься остаточне рішення щодо відновлення. Наші польські колеги висловили припущення: ґрунт, яким покрита пов’язка, що оперізує тіло Ісуса, готували для позолоти або посріблення. І це дуже важлива інформація. Щодо композиції в цілому… Фахівці дійшли висновку, що елементи, кожен окремо, міцні. Деградована цілісність. Так само і фігура Ісуса: тіло міцне, рука — міцна, але відлітає від тулуба. Також однією з проблем є відсутність ще двох елементів композиції — голови у скульптурі Богородиці та голови Марії Магдалини, фігура якої збережена. Наведу приклад з іконами. Є такі, що тримаються буквально на чесному слові, але це не означає, що їх не можна врятувати. Є спеціальні технології, які дозволяють це робити.

— Вже з’ясовано, з якого дерева виготовлена композиція?

— З різних порід. Там є липа і хвойне дерево. Очевидно, сосна чи модрина.

— Чи встановлено авторство?

— Є припущення. Можливо, фігури належать долоту Себастьяна Фесінгера або Матвія Полейовського. Додаткову інформацію може відкрити демонтаж. Ми знаємо почерки старих майстрів. Водночас, можливо, під час детального обстеження знайдуться й підписи авторів.

— Конкретні терміни робіт уже визначені?

— До кінця поточного року мають бути випрацьовані концепція і детальний графік. При тім не забуваймо про будинок, на якому розміщена Голгофа. За один рік його не відремонтують. Відреставровану ж композицію поміщати знову на аварійний будинок нема сенсу. Тобто графік реставрації Голгофи доречно узгоджувати з графіком реставрації будинку.

— Чи можете назвати джерела фінансування робіт?

— Ми вже звертаємося до міжнародних пам’яткоохоронних організацій і сподіваємося, що кошти будуть. Знайшли двох спонсорів, котрі готові профінансувати реставрацію Голгофи. Це представники вірменської громади Львова. Частина коштів, імовірно, надійде з міського бюджету.

— Нещодавно міський голова Львова Андрій Садовий сказав, що у Львові нема гідних реставраторів…

— У нас є реставратори. Інша річ, що вони неукраїнського походження. Наприклад, професор кафедри реставрації каменю та архітектурних деталей Варшавської академії мистецтв Януш Смаза, який уже 18 років працює на Львівщині, рятує наші пам’ятки. Разом із тим, у нас є чудові проектувальники. Прикро те, що надто багато людей, які працюють некоректно, роблячи неприпустимі помилки. І в цій масі талановиті люди просто розсіюються, а їх треба плекати, ними треба опікуватися. Крім того, Європа потребує фахівців, і багато хто з наших спеціалістів виїжджають, бо за кордоном більші заробітки. Я ж сподіваюся, що ті дві школи, про які я згадував вище, невдовзі дадуть нам молодих перспективних реставраторів.