Спектр посмішки

Виставка київського художника Валерія Литовченка «И улыбка пусть коснется ваших глаз» проходить у столичній галереї «Образ». Його композиції — своєрідні тести, здатні виявити різний діапазон усмішки в найтонших нюансах: від сумної до такої, що переходить у заразливий сміх.

Визначимося відразу — це не експозиція карикатур. Хоча Литовченко впродовж не одного року постачав вітчизняну пресу своїми маленькими шедеврами на злобу дня (навіть працював художнім редактором популярного в народі сатирико-гумористичного журналу «Перець»), брав участь у багатьох всеукраїнських і міжнародних конкурсах карикатур, влаштовував виставки в Україні та за кордоном. Представлені цього разу на суд глядачів твори сам автор називає веселими картинками. І від карикатур вони відрізняються не лише форматом, а ще й тим, що не насміхаються, не таврують, не викривають, а просто констатують факт — як правило, позначений елементами фантастики.

Узяти просто-таки хітовий сюжет «П’яні горобці». Пташки пташками, але ситуація цілком із життя людей (нехай і не надто чудових). Та й підгледів її художник, спостерігаючи за сусідом по будинку — відданим фанатом пива: невисокий, із помітним, як і належить, животиком, із вічно скуйовдженою зачіскою — викапаний кумедний горобчик напідпитку. До речі, композиція користувалася незмінною популярністю й у Чехії, де протягом кількох років творив Литовченко. І не дивно, адже ця країна — одна із законодавиць мод у розробці хмільного пінистого напою.

У представлених в експозиції аркушах вражає фантазія художника і його вміння зібрати з цілком реальних фрагментів казкову історію. Так, роздивився в особливостях будови панцира черепахи... шахівницю. І засадив за складну партію джентльмена і блазня: часу на гру вдосталь — поки одна з найповільніших тварин на землі дістанеться до пункту призначення («Ходжу так!»). Або ж «Пірат на пенсії»: старіючий гроза морів ностальгійно запускає кораблик із живими міні-побратимами у своїй бороді, яка розмірено переходить у бурхливі хвилі...

Утім, переповідати гарні, сповнені змістом малюнки — річ невдячна. Отут уже й справді, краще один раз побачити, ніж 100 разів почути. А либонь за всією шаржованістю образів, непропорційністю фігур — образотворчі прийоми, характерні для такого виду образотворчого мистецтва, — видно Школу малюнка, живопису (тут — аквареллю), якими мало хто із сучасних художників нині володіє.