СПЕКТАКЛЬ НА АРЕНІ

Цирк — це те, із чим знайомишся з дитинства, що входить у свідомість людини, котра починає своє життя, що зрозуміле і доступне всім. За радянських часів циркове мистецтво було оточене увагою держави. Створювалися масштабні спектаклі, шилися костюми, виготовлявся реквізит. Артистам не було необхідності замислюватися над тим, де взяти гроші на придбання й утримання тварин, на апаратуру та костюми. Усе, що було потрібно виконавцю для його творчості, для підготовки номера чи атракціону, сповна оплачувалося державою. А що ж тепер?

Нашим чиновникам нині не до цирку. Вочевидь, вони вважають, що ця діяльність не заслуговує на увагу, що це якесь низькопробне видовище. Але ж це не так! Цирк не просто ремесло й техніка — це мистецтво. Воно завжди несподіване, дивує глядачів, дозволяє їм побачити щось таке, чого ніколи не зустрінеш у повсякденному житті. Артисти роблять усе можливе, щоб зберегти і збагатити романтичне дійство. І оскільки державні циркові організації не бажають їм у цьому допомогти, то доводиться покладатися лише на власні сили.

З ініціативи Миколи Миколайовича Кобзова з’явилася всеукраїнська організація «Циркова спілка Кобзова». Створена і підтримувана самими артистами, вона об’єднує людей, котрі люблять цирк, працюють і живуть ним. Її головна мета — підняти рівень і престиж українського цирку. Про плани і проблеми розповідає президент асоціації Микола КОБЗОВ.

— У тридцяті роки люди ходили в цирк, щоб подивитися виставу, потім туди почали ходити тільки з дітьми, і зараз ми знову повертаємося до цирку як до вистави... Адже кожен його жанр має свою принадність, своїх видатних виконавців. І дуже прикро, що глядачі не знають їхніх імен. Нині цирк не замикається на собі, це видно з вибору костюмів, музики, хореографії. Це шоу. Ми хочемо звернути на нього увагу публіки. Будемо проводити різноманітні піар-акції, знайомити з нашими артистами. Зрозуміло, лише з тими, хто цього реально заслуговує. Збираємося випустити музичний альбом, у якому будуть зібрані пісні про цирк. У планах — зробити сучасне аранжування, підібрати гарні тексти. Люди повинні частіше чути про цирк, не забувати про нього. Також наша асоціація надасть будь-кому бажану найвичерпнішу інформацію про всі колективи, що працюють на території України. Це допоможе уникнути багатьох проблем. Наприклад, недавно в Чернігові працювало шапіто «Артфлай». Йому надали майданчик у центрі міста. Поїхавши, вони залишили понівечений асфальт і гори сміття. Коли ж слідом у місто приїхав достойний цирк, із відмінною програмою, мерія, раз обпікшись, відмовила йому в гарному майданчику. Як наслідок — плац на околиці міста і напівпорожні зали. Не допомогли ні запевнення в порядності, ні пропозиція відремонтувати асфальт, зіпсований попередником. А якби мер міста попередньо зателефонував в асоціацію й отримав характеристику цирку, котрий до нього їде, такого казусу не сталося б. Непорядні люди, на жаль, зустрічаються скрізь. Наша організація в міру своїх сил стане боротися з ними і підтримувати гідних.

Ну, і найграндіозніший план — організація циркового фестивалю. Адже такий форум — не лише змагання артистів і режисерів, це і велика артистична біржа. Недарма більшість фестивалів проходить у період із жовтня по лютий, коли директори європейських цирків формують програми на весь майбутній сезон. Природно, спочатку він буде всеукраїнським. Але згодом ми доможемося міжнародного статусу, що забезпечить Україні ім’я, а артистам дозволить працювати за гарні гроші. Адже наші майстри цього гідні. Прикро, що так вважаємо лише ми. Що чиновники, у чиїх силах нам допомогти, відмахуються від наших проблем, як від настирливої мухи. Та й меценати, на жаль, про цирк не згадують. Немов ніколи не були дітьми чи вже забули, яке щастя для дитини — вистава на манежі.

У Росії, наприклад, виділяються гроші, створюються масштабні циркові спектаклі, колоритні вистави, атракціони. Багато політичних партій спонсорують циркові колективи. Там проводяться фестивалі. Російські артисти представляють свою країну на найпрестижніших європейських конкурсах. Їхню творчість підтримують, розвивають і плекають. І це дає результати.

У нас нічого подібного немає. А наші ж майстри манежу не гірші. Складається враження, що Міністерство культури нас недолюблює. А даремно. Найпрекраснішим місцем на землі назвав колись цирк великий російський актор і режисер Костянтин Сергійович Станіславський. У справедливості цих слів неважко переконатися, побувавши на виставі. Гігантська чаша арени переповнена відвагою та мужністю, грацією та красою, майстерністю й умінням. Неможливе тут стає можливим, непереборне — переборним. Нам є що згадати, є що показати і чим пишатися. Задуми молодих вражають своїм розмахом. Їм потрібно лише допомогти втілити свої ідеї в життя.