Соляріс і чудовисько з тіні

Михайло Деяк, чиє прізвище поважне профільне видання Art Investment колись називало поміж ТОП-20 молодих сучасних художників з країн СНД, - здається, є найбільш нетиповим з наших співвітчизників, які працюють у стилістиці contemporary art. Він навіть народився, не як більшість колег з українського сучмисту - в Одесі, Харкові, Києві, Львові чи принаймні в Херсоні, а не без гордості повідомляє, що "народився 1984 року в селі Золотарьові Хустського району на Закарпатті". Що не завадило хлопцеві згодом успішно закінчити спочатку Ужгородський коледж мистецтв ім. А.Ерделі, а пізніше - й київську НАОМА. Але річ - не в місці народження. У характері...

Деяк майже не тусується. Не набиває собі ціну скандалами чи вигадками про гучний успіх за кордоном. Натомість він регулярно, не без допомоги, щоправда, Voloshyn Gallery, з якою співпрацює ще відтоді, як галерея називалася "Мистецькою збіркою", виставляється на Заході. І справді там продається, один з небагатьох "наших". 2017 року на авкціоні Phillips його роботу Water було продано за 19 тисяч доларів. У березні того ж року персональна виставка Деяка відбулась в Ukrainian Institute of America. Словом, зірка вітчизняного контемпорарі живе, ніби геть не пам'ятає про місцевий художній "контекст". А його статус такого собі мистецького самородка "від народження", а не завдяки агресивному піару й самопіару, увиразнює ще й той дивовижний факт, що далекий від світського життя й інтриг Деяк, на дозвіллі винайшов власні рецепти олійних фарб. Ними й пише всі роботи.

Створити власну палітру, як то кажуть, скрута змусила. Деяк - чудовий колорист (дається взнаки спорідненість із "закарпатською школою"!). Стандартних колірних лінійок йому було замало. А "свої" фарби стали немовби новою мовою, існувати всередині якої Деяк нарешті може на повну життєву силу. Новий проєкт "Memories", що складається з імерсивних скляних скульптур і однієї роботи з погнутих листів заліза, забризканих фарбою, - чергове підтвердження цього.

Нагадуючи величезні бузкові опукло-ввігнуті "екрани", скляні скульптурні об'єкти є, власне, дзеркалами. Їхня відбивна кольорова поверхня "затягує" погляд, наче бездонна водна глибінь. І ось уже, в шоці від нав'язаної деперсоналізації, глядач немовби плаває в океані кольору, оглушений тишею. Це схоже на подорож на планету Соляріс. Або ж на заглядання в "дзеркало духів" за рецептом лікаря Моуді, який пропонував "спілкуватися" з померлими, а також бачити минуле й майбутнє в темній кімнаті, де є лише ти, тиша і - дзеркало. Утім, про містичний складник своєї "тотальної інсталяції" сам Деяк нічого не каже.

Навпаки, ці скульптури стали ідейним продовженням серії нефігуративного живопису по металу, що має цілком "дарвінівську" назву - Genesis. "Мета проєкту - створити певну ситуацію, що допоможе глядачеві зануритися в самого себе. Оскільки об'єкти Memories великі, сумірні людині, то глядач повністю занурюється у простір робіт. Так він перебуває у певному стані наодинці з собою... Глядач опиняється сам на сам із власними спогадами про минуле, сьогодення й майбутнє", - пояснює сам художник.

Скульптура з гнутого металу, ще одна частина проєкту, й поготів продовжує серію нефігуративного живопису Деяка: її вирізняють переважно великі масштаби - і забарний процес виконання. Можливо, об'єкт, який виглядає наче зім'ятий корпус авто після аварії, не надто поєднується з бузковими "вікнами в потойбіччя". Але - як кажуть, особливо про художників, своя рука - владика. Отже, саме так, у вигляді поєднання непоєднуваного, спокою і жаху, гармонії і дисгармонії, сам Михайло Деяк і уявляє Memories - спогади. А чому ні?