Смоктальна агітка

Приводом для написання цієї статті стала карамелька. Досить смачна, апельсинова. Тільки фантик у неї був специфічний. Приємного насиченого помаранчевого кольору, із чорною підківкою і словом «Так!».

Цукеркові фантики як засіб пропаганди вперше були масово використані ще в період Першої світової війни. Вже на самісінькому її початку московська фабрика «Прогрессъ» випустила карамель «Ультиматумъ». На відміну від різнобарвних, іноді фривольних, довоєнних, її обгортка витримана у тьмяних сіро-чорних тонах. У центрі — велика гармата, схрещені шаблі, піки, гвинтівки й інше мілітаристське спорядження. Досить похмура на вигляд і карамелька «Сірий герой». На її фантику зображений російський солдат у сірій шинелі. При цьому чомусь у центрі... стрілецької мішені. Увічнили в цукерочці й козака Козьму Крючкова — першого георгіївського кавалера імперіалістичної. 30 липня 1914 р. у бою біля містечка Коцарі в Польщі він убив 11 німців, діставши при цьому 16 ран пікою. Образ козака настільки експлуатувався військовою пропагандою, що потім навіть виникли сумніви в реальності його подвигу.

Та найбільшого розмаху цукеркова пропаганда досягла в перші роки радянської влади. Щоправда, під час Громадянської війни було не до цукерок. До справи взялися з початком мирного будівництва. У перших «ідеологічних випусках» (до уваги виборчих штабів!) було кілька серій цукерок із портретами комуністичних вождів. Наприклад, присвячена п’ятій річниці революції карамель «Ювілейна» була випущена 1922 року московською фабрикою «Красный Октябрь». На її обгортках в обрамленні серпів, молотів, колосся та смолоскипів красуються портрети як вітчизняних, так і закордонних комуністичних діячів. Але попри рясноту більшовицької символіки, робота художників «Красного Октября» все ж витримана в традиційному довоєнному стилі. А от цукерка «Пролетарська», тієї ж фабрики і теж із портретами наркомів, уже упакована в обгортки, оформлені у великоваговому стилі радянського пропагандистського плаката періоду Громадянської війни.

Обгортки всієї цукеркової продукції початку 20-х мають яскраво виражену пропагандистську спрямованість: у карамелі «Об’єднана праця» — робітник і селянин на тлі індустріального й аграрного пейзажів; у «Червоній зорі» — ті ж персонажі, але з прапороносцем на передньому плані і червоним сонцем на сході, у карамелі «Республіканської» — близько десятка різних сюжетів із прапороносцями, червоноармійцями, робітниками, селянами й іншим революційним людом.

Окремо слід виділити карамельку «Червона Москва». Сюжет на її обгортці, як на той час, банальний — робітник із гвинтівкою, червоним прапорцем на багнеті і завод, що чадить на задньому плані. Примітною є велика червона шестикутна (!) зірка, на тлі якої красується революційний робітник. До речі, зірка Давида на червоному прапорі присутня і на обгортці цукерки «Інтернаціонал» фабрики ім.П.Бабаєва.

Та все ж найцікавішими в ідеолого-пропагандистському плані є цукерки «Червоноармійська зірка». Їх упаковано у фантики близько десяти типів, виконаних в єдиному стилі. Різняться лише центральною картинкою (червоноармійці, котрі так і сяк вражають буржуїнів) і супровідним віршованим текстом. Автор малюнків і віршів — Володимир Маяковський...

Фактично всі знаменні події того часу відображені на цукеркових обгортках. Карамельки «Нова вага» роз’ясняють народу, чим відрізняється аршин від метра і фунт від кілограма; «Наша індустрія» розповідає, відповідно, про досягнення індустріалізації; карамель «Народна» (близько трьох десятків типів обгортки) — про щасливе соціалістичне життя; «Червінець» — про грошову реформу... Перелік можна продовжити.

Карамельку «Ілліч» випущено фабрикою «Большевик» у пам’ять про дорогого вождя. На етикетці — виконаний у жалобних чорно-червоних тонах портрет Леніна.

На початку НЕПу кількість фантиків-агіток різко скорочується і поступово зводиться нанівець. Певний рецидив спостерігається лише в роки колективізації (цукерки «Артіль», «Колгоспна» тощо).

У повоєнну добу у фантиках знайшли відображення хіба що досягнення авіації та космонавтики. Та й то — це радше була данина моді, аніж свідома реклама досягнень соціалізму. Потреба в тотальній агітації на той час просто відпала.

Дивно, але в наші дні піарники обох штабів випустили з уваги давно випробувану і досить ефективну цукерково-фантикову рекламу, коли кожна обгортка перетворюється на мініатюрний агітплакатик, який розповсюджується мільйонними накладами (та ще й за гроші самого ж електорату). При цьому, на відміну від листівок-плакатів, ці наклади ні декларувати, ні реєструвати не потрібно. А ефективність набагато вища. Майже за академіком Павловим: узяв «канхветку», розгорнув обгортку з написом «Так!» або «Патамушта», і солодкість у роті закріпила позитивний рефлекс на кандидата. Тим більше, що обидва штаби мали під рукою досить великі кондитерські фабрики, здатні за кілька тижнів завалити ідеологічно правильною продукцією не лише Україну, а й суміжні держави.

Більше того, спробуй-но штаб «єдиного від влади» запустити в продаж смоктальну цукерку під назвою, наприклад, «Путін із нами», навіть рекламний ролик знімати не довелося б. Добре пішли б шоколадні «кіндерсюрпризи» з пластиковими фігурками самого Кандидата, Тігіпка, Гавриша, Шуфрича, Вітренко й інших соратників Віктора Федоровича всередині. Крім реклами самого Кандидата, це могло посприяти зростанню популярності як Партії регіонів, так і СДПУ(о). Того, хто зібрав повну колекцію «яйцесюрпризів» можна було б преміювати турпоїздкою, скажімо, в Прикарпаття.

До честі штабу Ющенка, слід зауважити: цей невичерпний потенціал, як було сказано вище, там помітили. Щоправда, як на мене, занадто пізно. В усякому разі, згадану на самісінькому початку помаранчеву (а ви думали!) карамель «Так!» мені вперше вдалося скуштувати лише 21 листопада в ющенківському прес-центрі... Безплатно віддаю ідею Петру Порошенку: у світлі останніх подій на цукерки та шоколад «Майдан» у відповідному оформленні існуватиме шалений попит!