Савиченко, Вересень, "Мрець": зустріч у дорозі

Прем'єру картини "Шлях мерця" - "першого українського хорор-фільму" (на чому наполягають творці) - побачимо або наприкінці 2017-го, або на початку 2018-го. Проте навколо стрічки режисера Георгія Фоміна та продюсера Ігоря Савиченка вже утворюється така собі "міфологія". Нетерплячі фанати майбутнього хорору з Миколою Вереснем у головній ролі (він грає самого себе) створюють про проект сторінки в Інтернеті, жваво коментують зйомки на заводі "Ленінська кузня", який належить самі знаєте кому.

Згідно з попередніми анонсами, "в центрі сюжету - пригоди актора театру й кіно Вересня, який випадково отримує таємничу валізу-дипломат, після чого на нього починається полювання, і очолює його міністр МВС на прізвище Бармалаєв…"

Але це - тільки одна з ліній. Передбачається, судячи з тих-таки анонсів, навіть лінія царя Івана Грозного…

У творчій команді проекту, над яким працює компанія ТОВ "Директорія Кіно", відомий український художник Андрій Єрмоленко та продюсер групи "Перкалаба" Олег Гнатів. У майбутньої картини досить розгалужена жанрова структура. Уточнюють: постмодерністський жлоб-арт у формі піджанру жанру "роуд-муві".Одне слово, можна уявити, скільки приємних турбот у зв'язку зі "Шляхом мерця" в продюсера проекту Ігоря Савиченка.

Ігор Савиченко

Дуся

- Ігоре, вирішімо все-таки проблему жанру. Детектив? Жлоб-арт (як таке собі ноу-хау в українському кіно)? Чорна комедія? Чи повний і беззастережний синтез усього з усім?

- Це постмодернізм. Тому і з визначенням жанру певні проблеми. Це також і чорна комедія, і треш-хорор. За структурою - трагікомедія.

- Кандидатура Миколи Вересня як виконавця головної ролі виникла відразу? Чи були якісь варіанти, проби інших акторів? Чому саме Вересень?

- Перший варіант назви був "Вересень" - він носій образу, під нього писався сценарій. Ще на пітчингу Жора сказав, що давно хотів убити Вересня, і зробив це "алегорично".

Коли Микола захворів, ми думали про запасні варіанти. Але точно в ціль ніхто не влучив. Як варіант був Антін Мухарський. Але Микола так хотів грати самого себе, що хутко відновився після операції. Ми створили йому всі умови на зйомках - відповідно до стану його здоров'я.

- Як ви уявляєте собі майбутню адресну аудиторію картини? На кого більше розрахована ця кіноісторія?

- Аудиторія в Україні розмита, такого жанру фільмів, які з самого початку треш, а не просто вийшли трешово, ще не було. Проте все-таки це ті, хто слухає "Перкалабу", "ВВ", ходить на виставки жлоб-арту, читає жанрові книжки й любить зарубіжний треш. Це чимала частина аудиторії. І ми формуватимемо нову. Кіно потужніше за музику чи літературу за покриттям, - завдання складне, але посильне. Міжнародна аудиторія більше нам зрозуміла, ніж українська.

- У вашій картині задіяний відомий художник Андрій Єрмоленко. Як давно співпрацюєте? Що вас найбільше приваблює у творчості цього митця?

- Єрмоленко мій однокласник, - цим усе сказано. Але, по фіналу, він у проект включений мінімально, - дуже зайнятий.

- На якому етапі робота над фільмом нині? Коли планується прем'єра? Чи цікавляться фестивалі цим проектом?

- Через тиждень почнемо завершальний знімальний блок, далі постпродакшен. Про фестивалі поки що говорити рано, - ніхто не бачив навіть ворк ін прогрес. Прокат - кінець
2017-го або початок 2018-го.

- Чи реально в українському прокаті покрити витрати на такий фільм, як ваш? Хоча б попередньо - скільки копій планується до прем'єри в Україні?

- В українському прокаті, навіть за підтримки ТБ, "відбити" кіно нереально. Навіть малобюджетний фільм навряд чи себе окупить. А фільми з бюджетом системно окупатися не можуть.

Але "Шлях мерця" - все-таки комедія, хоч і чорна. Цей жанр на тлі подій у країні сприйматиметься добре (гадаю, разом із телепоказами, обмеженими показами за кордоном та через онлайн-платформи він може бути прибутковим). Бюджет у фільму невеликий. Плануємо близько 40 копій. Якщо буде підтримка телеканалів, їх кількість може зрости до 80.

- Чи легко сьогодні вітчизняному продюсерові заздалегідь передбачити-прорахувати успіх або провал того чи іншого кінозапуску? Успіх як фестивальний, так і касовий. Адже не секрет, що рідкісний кіноптах нині долітає хоча б до середини свого бюджету. Тобто частіше - мінуси, мінуси, мінуси.

- Прорахувати успіх заздалегідь важко, - кінопроцес непостійний і творчо складний.

Що стосується фестивалів, то їх цікавлять нові форми, нові теми. З цього погляду, в нас усе добре. Фільми, які я продюсирував і продовжую продюсирувати, регулярно потрапляють на великі фестивалі й отримують там призи.

А ось із аудиторією складніше, - вона формується під впливом телевізора. Контент там дуже простий, з погляду кіномови. Технологія зйомки, гра акторів, драматургія мають бути доступні максимально широкій аудиторії.

Ще віковий чинник телеглядачів впливає на пристрасті, наприклад ностальгія за СРСР.

Мелодрами й ментівські детективи глядач дивиться добре, локальні комедії з телезірками теж можуть мати успіх, напевно.

Але якщо говорити про кіно і його розвиток, ми намагаємося намацати унікальний український почерк і донести його до широкого глядача.

Це процес тривалий і складний. І нас часто сварять, що "витрачаємо державні гроші" на незрозуміло-що. Але так по всій Європі: експеримент - за рахунок платника податків, а вдалі експерименти потім масово тиражуються за комерційні.

Дякуємо деяким телеканалам, котрі підтримують нас у прокаті. "Інтер" підтримав "Братів" і "Поводиря". ICTV підтримав "Бранців", "Поводиря". Телеканали "24", "Еспресо", ZIK, регіональні канали теж включаються в процес.

Це початок довгого шляху, наприкінці якого - хороше кіно й широка аудиторія зрозуміють і знайдуть одне одного.

Ще б зазначив, що аудиторія в нас є, і потенціал є. Приклад - "Книжковий Арсенал". Величезна кількість українських книжок і перекладів. А ще ж років із чотири тому українська література була екзотикою.

Так і в кіно. З кожним новим фільмом аудиторія розширюється.

P.S. Цього тижня в рамках Каннського кінофестивалю здобув успіх проект, яким займається компанія Ігоря Савиченка "Директорія Кіно" і який має з'явитися майже одночасно зі "Шляхом мерця" - у 2017-му. Сценарій Марисі Никитюк "Коли падають дерева" як основа нового кінопроекту став переможцем 10-ї сесії Scrip Teast Award ім. Кшиштофа Кешльовського - за найкращий сценарій країн Центральної та Східної Європи. Із чим щиро вітаємо Марисю та Ігоря.