Російська критика вибрала «Своїх»

Церемонія нагородження премією «Золотий Овен», яку під егідою групи компаній «Кінотавр» «роздає» Гільдія кінознавців і кінокритиків Росії, пройшла нинішнього року в театрально-концертному залі Павла Слободкіна вже всьоме.

У цей саме час у плані політичної активності, демократичної самосвідомості та зрілого прагнення до свободи Україна була «попереду планети всієї». Росіяни з побоюванням поглядали на телеекрани, із яких рясним потоком лилася специфічна інформація, що спритно нав’язувала законослухняним співгромадянам стійке «щеплення від помаранчевої революції». Думаю, це зіграло певну роль у виборі шановних колег-критиків.

Володар «Золотої троянди» останнього «Кінотавру» — «Водій для Віри» Павла Чухрая, промиготів у другорядних номінаціях, залишившись поза увагою тих, хто голосував. А представлений у шести номінаціях «Мій зведений брат Франкенштейн» Валерія Тодоровського не здобув жодної премії. Не вписався, чи що, у благосний внутрішній стан росіян?..

Відвертим лідером став фільм Дмитра Месхієва «Свої». Безперечно міцне кіно, що «відсунуло» всіх вітчизняних і зарубіжних конкурентів на Московському МКФ, безумовно, варте уваги. Мені лише здалося, що коло претендентів на «золотих ягниць» було неймовірно вузьке, коли врахувати завидну кількісну перевагу у виробництві російського кіно. Робота Месхієва не лише стала «Кращим фільмом», а й, знову ж повторивши рішення московського міжнародного журі, взяла премію за «Кращу чоловічу роль». Тут важко заперечити що-небудь, залишається тільки вкотре схилити голову перед надзвичайним талантом нашого земляка Богдана Ступки. Поповнив «призовий кошик» Валентин Черних («Кращий сценарій») і Наталя Суркова, яка дістала нагороду «Краща жіноча роль другого плану».

Наступним за кількістю нагород був фільм Кіри Муратової «Настроювач», певне, знову забутий як копродукція України та Росії і поданий у вигляді «свіжого власного пирога». Подібна ситуація була й у Венеції, але картина від цього гіршою не стає. Зігріває серце тріумвірат отриманих «Овнів»: «Краща режисура» — Кіра Муратова, «Краща робота художника» — Євген Голубенко, а також «Краща жіноча роль», поділена між Аллою Демидовою («Настроювач») і Поліною Агурєєвою («Довге прощання»).

Крім згаданої «жіночої теми», стрічка Сергія Урсуляка «Довге прощання» була відзначена премією Мирона Черненка — «За віртуозну режисерську роботу з перекладу прози Юрія Трифонова на мову кіно». А Борис Каморзін нагороджений «За кращу чоловічу роль другого плану».

«Кращим повнометражним дебютом» стала робота Марини Разбежкіної «Час жнив», залишивши позаду заявлених у цій номінації «дітей кіно» Іллю Хржановського («4») і Германа-молодшого («Останній поїзд»). Ірина Уральська, яка знала цей фільм, була відзначена «За кращу операторську роботу».

Окремо хочеться згадати чарівну, розумну, майстерно зроблену філософську анімаційну стрічку Івана Максимова «Вітер уздовж берега», яку визнано кращою в своїй категорії.

І, нарешті, серед зарубіжних фільмів володарем премії став культовий Кім Кі Дук, який не був присутній на церемонії, зі своєю останньою роботою «Весна, літо, осінь, зима... і знову весна», що обійшла знаменитого Тарантіно з «Убити Білла-2».