Репертуар для зцілення під Новий рік

Моцарт - не доктор Хаус, а Шопен - не "швидка допомога". Проте, вже перевірено століттями, що хороша музика - іноді краще за непоганого лікаря. Чи це не диво? Донині в нашу епоху, в якій давно переміг прагматизм, саме класичні мелодії здатні зцілювати... Чи потрібні аргументи і факти?

Напевне наш час передбачав Вільям Шекспір, коли казав: "Спів, що лунає з кожного сучка, І ставши звичним, слуху вже не милий". Так, справді, музичний фон став буденністю. І все-таки залишається чимало прекрасного й незвичайного... Кажу про істинні музичні цінності. Нещодавно на одному з концертів у залі Національної філармонії під час виконання твору Моцарта я звернула увагу на слухачів, які, у буквальному значенні, "оздоровлювалися"... У залі сиділи люди, які заплющивши очі й піднявши голови, повернувши розслаблені руки внутрішнім боком "до неба", слухали із блаженною усмішкою божественні звуки...

Музика завжди давала дуже сильну емоційну підтримку людині. Одного разу композитор Дмитро Кабалевський розпочав свою лекцію про Бетховена з такого епізоду: "...Незадовго до Першої світової війни газети всього світу повідомили про трагічну загибель величезного океанського лайнера "Титанік", призначеного для регулярних пасажирських рейсів між Європою та Америкою. У відкритому морі "Титанік" наскочив на плаваючу крижану гору - айсберг... У перші ж хвилини катастрофи з'ясувалося, що врятувати вдасться тільки жінок і дітей, та й то не всіх. Жах охопив тих, хто перебував на пароплаві... І тут сталося щось неймовірне. На верхню палубу вийшли музиканти симфонічного оркестру, які на "Титаніку" давали вечорами концерти для пасажирів. (Не поп-гурту, а симфонічного оркестру! - О.К.). Вони вийшли з інструментами в руках, розсілися в тому самому порядку, як завжди сиділи в концертах, і заграли Третю симфонію Бетховена. Героїчну симфонію героїчного композитора. Симфонію великого музиканта, чиє життя та творчість були насичені безустанною, напруженою боротьбою проти жорстоких ударів долі, що обрушувалися на нього з перших до останніх днів життя. Боротьбою з горем, приниженнями та несправедливістю, боротьбою за життя, щастя й радість... Смертельно поранений "Титанік" гинув повільно, болісно довго, немов не хотів розставатися з життям. А сотні людей, приречених разом із ним на загибель, слухали музику бетховенської симфонії, і ця музика зміцнювала їхню волю, вливала в них мужність, захищала від паніки, душевних мук, божевілля, від усього, що неминуче загрожувало кожному, хто перебував у ці хвилини на потопаючому кораблі. Музика Бетховена лунала мужньо й величаво, перекриваючи шум води, що заповнювала тіло корабля, тамуючи страждання людей, які гинули. Вона лунала до тієї хвилини, поки хвилі не накрили палубу разом із музикантами, разом з останніми звуками бетховенської симфонії".

А пам'ятаєте чудовий фільм Романа Поланскі "Піаніст"? В його основі лежить справжня історія варшавського музиканта Владислава Шпільмана, який вижив у єврейському гетто завдяки своєму мистецтву та підтримці німецького офіцера, який поклонявся музиці.

І ще… Досі сперечаються: чи потрібно виконувати велику музику для злочинців чи смертельно хворих? Чи повинен виконавець думати про моральний вплив на слухача? Чи думали про це В.Фуртвенглер, Р.Штраус (список можна продовжувати), які виконували музику для злочинців?

Так, музика очищає, дає надію. Хоча деякі фахівці непохитні, стверджуючи, що в подібних місцях краще категорично заборонити авангард, модерн, рок, хеві-метал, шансон, попсу, які несуть негативну енергетику.

На одному з форумів знайшла запис: "Грала в хоспісі… Лихо, страждання й близькість смерті перероджують людей, змушують переглянути шкалу цінностей. І вони слухали Шопена і Моцарта, затамувавши подих...". А згадайте, скільки концертів проходило на фронтах Другої світової війни. Ієгуді Менухін - один із найбільших скрипалів ХХ століття, американець і громадянин світу, понад силу грав перед військами союзників, давши більш як 500 концертів? У квітні 1945 року разом із композитором Бенджаміном Бріттеном він виступив перед колишніми в'язнями визволеного британськими військами концтабору Берген-Бельзен. І його мистецтво стало бальзамом для змучених сердець. І як знак примирення скрипаль дав у 1947 році в післявоєнній Німеччині концерт із диригентом В.Фуртвенглером, свого часу обвинуваченим у співробітництві з гітлерівським режимом.

В епоху Всесвітнього інтернет-павутиння мало який користувач не заходить на канал Youtube. Варто ввести назву твору чи ім'я виконавця - й можна зануритися у світ справжньої музики, а не тільки навколомузичних помиїв. Справжня музика зігріє, надихне, заспокоїть, підбадьорить і підтримає.

Багато слухачів розкажуть про пережиті очисні емоції під час прослуховування фіналів опер "Тоска" та "Мадам Батерфляй" Пуччіні, творів Мирослава Скорика, скрипкових Інтродукції і Рондо Каприччіозо Сен-Санса, концерту Мендельсона. Не полінуйтеся - і ще раз прослухайте популярні твори Баха (флейтовий Жарт із оркестрової Сюїти сі мінор, арії зі "Страсті за Матфеєм" і Меси сі мінор, органні твори). Чи Lacrimosa, умиротворчі симфонії та концерти Моцарта. Або пристрасного, полум'яного, мужнього Бетховена. Або ніжного Шопена (самі мазурки чого варті!). А є ще "Мрії любові" Шумана в хоровому виконанні та глибоко російські за духом фортепіанні концерти Рахманінова. Згадайте сцену з фільму Марлена Хуцієва "Весна на Зарічній вулиці", коли герой Миколи Рибникова приходить на квартиру до вчительки вечірньої школи (акторка Ніна Іванова) під час радіотрансляції концерту з творів Рахманінова… На обличчі вчительки - просвітління, в її душі - натхнення від божественної музики… І роботяга-хлопець (герой Рибникова) немов торкається цієї музики - як до чудодійного і чарівного світу мрії...

Напередодні Нового року чудовим "зціленням" музикою - зважаючи на всі тяготи й тривоги (що залишаються у 2012-му) - буде, звісно, і Петро Ілліч Чайковський. Його святковий "Лускунчик", увертюра до "Ромео і Джульєтти", 1-й фортепіанний і скрипковий концерти, повільні частини 4-ї та 6-ї симфоній.

І, нарешті, ще один музичний засіб для душевного зцілення. Фінал чаплинських "Вогнів великого міста", де і музика, і зображення щоразу очищують, пробуджують у душі катарсис. Отже, не баріться і - "лікуйтеся" високою музикою... Оскільки "низька" антимузика свою справу знає - вона калічить.