Реформа естетичної освіти: скандал замість музики

Сьогодні дуже багато пристрастей і мережевих дискусій точиться навколо так званої реформи естетичної освіти. Проблема ось у чому: початкову професійну естетичну освіту можуть деформувати, а то й знищити ініціативи наших чиновників. Перетворивши професійні школи - на художню самодіяльність. А задекларована "децентралізація" (з остаточним переведенням таких шкіл на місцеві бюджети) - попросту їх знищить.

Проблема реформування естетичної освіти витає в повітрі давно. Спроб прикрити її початкову ланку в нашій країні було чимало. Тільки за останні 5 років ми стали свідками третьої хвилі офіційної боротьби держави з талановитими дітьми.

Розмови про те, що музичні школи (школи мистецтв) "задушать" госпрозрахунком і самооплатністю, у кулуарах музичних шкіл точаться давно й настирливо.

До відвертих прямих спроб вчинити таке вдавався у 2013-му прем'єр М.Азаров.

Однак, як канув у минуле президент В.Янукович, накрилися мідним тазом і їхні реформи.

У 2015-му - в каденцію прем'єра А.Яценюка та віце-прем'єра - міністра культури В.Кириленка - така загроза виникла знову (на цю тему є багато публікацій у ЗМІ, у тому числі в DT.UA).

Нинішня реформа, як і її попередниці, виникла по весні, ще наприкінці навчального року, щоб підготувати громадську думку й законодавчу базу і до наступного навчального року послати естетичну освіту "на свій хліб".

А отже, скажемо прямо, поступово ліквідувати. Адже тільки в Києві в системі департаменту культури налічується близько п'ятдесяти шкіл початкової естетичної освіти. Переважно музичних. Проте є художні, хореографічні, театральні відділення у школах мистецтв. Є й окремі школи з цих спеціалізацій.

Відверто кажучи, такої, майже безплатної, початкової музичної та ін. естетичної освіти немає ніде у світі. Наша - це надбання, що залишилося у спадок від СРСР. Хоч би як ми ставилися б до свого соціалістичного минулого, ця його частина - явище, безумовно, позитивне.

Зупинімося на музичних школах - найбільш масовій ланці. Сьогодні у столиці батьки учня-музиканта платять у середньому в державну скарбницю близько
200 гривень. У провінції - менше. Решту доплачує держбюджет.

За ці гроші діти отримують 2, іноді - 3 уроки спеціальності на тиждень, уроки сольфеджіо, хору, музичної літератури, ансамблю або оркестру, додаткового (загального) фортепіано для непіаністів, іноді - композиції, теорії музики.

Зарплата йде їхнім педагогам із цих дисциплін, а також концертмейстерам-акомпаніаторам, адміністрації, техпрацівникам і т.ін.

Не кажу про інструменти,
аудіо- й відеотехніку, нотні бібліотеки, комп'ютери, оплату приміщень, електрики тощо.

Ніхто не сперечається - гроші витрачаються чималі.

Але! Скільки дітей музично розвиваються, стають свідомими, потенційними споживачами хорошої музики - відвідують філармонію, оперу, купують записи.

Днями довелося побувати на черговому концерті Святошинської районної дитячої філармонії, де силами учнів і педагогів розміщеної у Святошинському районі 29-ї київської ДМШ пройшло музичне свято, що показало хорові номери, виступ скрипкових і гітарних ансамблів, фортепіанні дуети, квартет баяністів, тріо з участю труби. Пролунала музика В.А. Моцарта, Ф.Шуберта, С.Прокоф'єва, Є.Дербенко, А.Бабаджаняна, пісні В.Івасюка і Є.Крилатова. Повний концертний зал публіки, задоволені батьки, схвильовані артисти й учителі. Кращі з юних виконавців у перспективі поповнять ряди професійних музикантів - за умови, що їхній музичний розвиток не перерветься нинішньою "реформою".

А скільки фестивалів, дитячих концертів у Національній філармонії, виконавських конкурсів, курсів підвищення кваліфікації для вчителів усіх спеціальностей та інших заходів проводить Методичний центр департаменту культури КМДА!

І так по всій Україні, що особливо важливо - у провінції, де в кожному місті й великому селі музична школа - один із найважливіших центрів культурного життя, місце виступів маленьких музикантів та їхніх наставників, постановок дитячих опер, концертів учительських і учнівських хорів та оркестрів.

Оскільки наші співвітчизники не отримують "західної" винагороди за свою працю, чи можна очікувати, що за навчання музики своїх дітей вони зможуть платити за прийнятими у світі тарифами?

Не секрет, що ніхто не зважає на наші заробітки, наприклад, у сфері оплати комунальних послуг (насущної частини життя кожної людини). То чому ж ми сподіваємося, що нас почують у прагненні долучити своїх дітей до прекрасного?

Після круглого столу, який відбувся на початку лютого (незрозуміло, що це взагалі за орган), залишилося враження напівпрофанації дуже складного професійного питання. Оскільки думки практиків - педагогів, директорів шкіл - не перетиналися, а звучали "паралельною прямою" до того, що настійно декларували чиновники.

Напрошується висновок про наперед заготовлену односторонню позицію чиновників. За слоганами про необхідність наближення естетичної освіти до мас, про поділ учнів на майбутніх професіоналів і тих, хто "вчиться для себе", виховання потенційних слухачів класичної музики (хто їм не давав робити це досі?) криється, як часто буває в операх, "підводна течія дії". Коли на тлі слів співаючих героїв звучить цілком інша, таємна, контрастна до них лінія оркестру.

Незрозуміло також, чому вітчизняні чиновники не усвідомлюють, що з розвалом початкової освіти вичерпається приплив кадрів у середні та вищі навчальні заклади. Чи вони настільки недалекоглядні, що рубають гілку, на якій сидять, і все-таки доведуть нинішню реформу до стану "дев'ятого валу", який накриє українську культуру погибельною хвилею?

На жаль, під виглядом реформи, т.зв. децентралізації, іншими словами - переходу музичних та інших шкіл естетичного напряму з держбюджету на місцеве фінансування відбувається завуальоване знищення початкової естетичної освіти.

Керівництво країни ось вже вкотре сподівається зекономити бюджет за рахунок громадян.

З ініціативи О.Шаліта, директора 35-ї київської ДМШ, гарячого патріота естетичної освіти та борця за його збереження, в середині лютого в його школі відбулася позачергова нарада ради директорів шкіл естетичної освіти України, головою президії якої він є. Учасники заходу одностайно підтримали пропозицію про неправомочність заміни назви "Початкові спеціалізовані естетичні навчальні заклади (музичні, художні, хореографічні, театральні, хорові, мистецтв та інші школи)" на "мистецькі школи". На їхню думку, така зміна назви призведе до зміни статусу, зниження рівня освіти, погіршить якість навчання і прирівняє нинішні естетичні школи до гуртків.

Додамо, що й так очевидний відплив кращих професіоналів культурної сфери на Захід із часом тільки посилиться. Оскільки застосовувати свою майстерність їм буде ніде і ні з ким. Направлено лист-звернення міністрові культури, в якому йдеться про недоцільність запропонованої реформи. Цими самими днями цю ж проблему розглядають у Комітеті з культури ВР. І в разі прийняття негативного рішення профспілка працівників шкіл початкової естетичної освіти України має намір вивести під Верховну Раду своїх членів на марш протесту.