ПІЗНАЄМО СЕБЕ — І СВІТ НАС БУДЕ ЗНАТИ

Кінознавці, які на період 90-х років передбачали вихід у світ не більше 70—80 фільмів, добряче помилилися. Про це свідчить виданий каталог «Українське ігрове кіно 90-х років» (альбом компакт-дисків), який готувався впродовж 2000—2002 років колективом авторів (працівники Спілки кінематографістів України та Національного центру Олександра Довженка) на чолі з кінознавцем Сергієм Тримбачем, за фінансової підтримки Міжнародного фонду «Відродження», що погодився її надати лише за умови підготовки каталогу в сучасному варіанті, а саме на CD-ROM дисках. Довелося погодитись, і з цього приводу Сергій Тримбач зазначив: «Ми пішли певною мірою на ризик, тому що ніякого досвіду в таких справах не мали, особливо я». Невдовзі Наццентр планує створити сайт, куди буде поміщено цей каталог.

Тираж компакт-дисків — одна тисяча примірників, а щодо сфери їх розповсюдження — то це будуть посольства, архіви, дирекції кінофестивалів, обіцяють кілька примірників для студентів творчих вузів.

Каталог — перше таке видання у практиці вітчизняної екранної культури, більше того: видання такого типу на електронних носіях — явище мало поширене навіть у більшості кінематографічних країн. Усі тексти в ньому подано двома мовами — українською та англійською, що, як вважають засновники, розширить коло споживачів та користувачів. До каталогу входить різноманітна інформація стосовно фільмів (їх 259), персоналій за професіями, кіноустанов, кіновидань та кінофестивалів, бібліографія, а також багато фотографій, рухомі фрагменти кінострічок (таких 61). У друкованому варіанті це була б книга сторінок на 800. З погляду зручності та портативності — різниця досить відчутна.

Під час роботи над виданням виникали несподівані труднощі. На відміну від кінофонду Росії, якому вже 50 років, кінофонд України потерпає від безладу та правового свавілля, що призвело до величезних втрат необхідної і цінної інформації. Якби архів було створено бодай у 91–92-х роках, ситуація не виявилась би такою складною, і на запитання кінознавців, скільки фільмів вийшло за період 90-х років, не звучала б цифра 70–80 і запевнення, що не більше. Та й сам пан Тримбач зізнався, що його вразила велика кількість фільмів 90-х років, ще більше — їх непрофесійність. Імен деяких авторів та режисерів «витворів мистецтва» так і не вдалося відшукати. Ну, сьогодні таких проблем з авторством немає. Зате існують інші — є професійне кіно, професійний режисер, та ім’я його, приналежність до держави замовчуються. Чому так відбувається і скільки це триватиме? — з такими запитаннями на презентації каталогу звернулися представники «ДТ» до Ганни Павлівни Чміль — заступника держсекретаря Міністерства культури і мистецтв України. — Чому досі на всіх фестивалях українські фільми, вироблені спільно з Росією, ніде ніким не згадуються як коопродукція, а подаються виключно як продукція росіян? Ганна Павлівна визнала існування такої проблеми і запевнила, що Міністерство культури України з цього приводу висловлювало свій протест дирекції фестивалю і зверталось до Міністерства культури Росії з проханням ліквідувати ці зумисні спроби приховати здобутки українського кіномистецтва, привласнивши їх собі. Саме так і сталося з фільмом Кіри Муратової «Чеховські мотиви», представленим на XXIV Міжнародному московському кінофестивалі, гроші на який, до речі, а саме мільйон гривень, виділило режисерові Міністерство культури України. Вони й становили фінансову основу кінопроекту, на відміну від додаткових грошей Росії. Щоб у майбутньому застрахувати себе від незадоволень братів-сусідів із приводу привласнення кінопродукції, росіяни — ні, не просили, а фактично примушували Кіру Муратову підписати угоду про те, що наступну роботу вона реалізовуватиме виключно з Росією, на що вона, кажуть, відповіла категоричною відмовою. Інтерес до Кіри Георгіївни неабияк росте не лише з боку росіян. Невдовзі зі Штатів до Києва прибуде дослідниця творчості Муратової, і вже у квітні наступного року в Сполучених Штатах планується видання її книги та повна ретроспектива фільмів Кіри.

Небезпідставну цікавість до себе продовжує викликати й Андрій Жолдак. Є інформація, і Ганна Петрівна її підтвердила, що Жолдак подав заявку на фільм під робочою назвою «Корова», і зауважила, що Міністерство культури зробить усе для його реалізації та дасть 900 тисяч гривень. Сподіваємося, що каталог 2000 — 2010 років відзначатиметься хай невеликою кількістю фільмів, зате їх високою якістю та професійністю.