Під дахом «каштанового дому»

Який жовтень можна собі уявити без тріснутих шкаралупок каштанів із глянсовим коричневим жовтком на київських тротуарах? Який початок осені можливий без несподіванок і сюрпризів? Буклет «Таємниці каштанового дому», який вийшов у світ напередодні навчального року і нагадує товстий шкільний зошит, досить несподівано представив поезію учасників ЛІТО «Каштановий дім», розповівши про історію каштанового дерева, яке потрапило до Києва із Балканського півострова, а туди, своєю чергою, — із Греції.

Водночас із буклетом порадував любителів літератури і другий випуск поетичного альманаху, в якому представлено вибрану лірику майстрів сучасної російської поезії й учасників молодіжного поетичного конкурсу «Початкова пора», а також два нових диски віршів і пісень своєрідного альянсу бардів і поетів.

Ці поліграфічні і музичні новинки мають таку саму назву, як і Всеукраїнський поетичний фестиваль «Каштановий дім», що відбувся недавно в Києві і до відкриття якого вони і були приурочені.

Організатор фестивалю поет Андрій Грязов добре відомий у поетичному середовищі — він є редактором відомого сайта www.рoezia.ru і керівником семінару молодих письменників Києва. Його книга віршів «Джаз» стала лауреатом премії імені Юрія Долгорукого, а за даними інтернет-опитування «Літературна Україна. Парад 2004 року» творчість поета посіла 1-е місце.

У день відкриття фестивалю у Спілці письменників України яблуку ніде було впасти. Публіка хвилювалася в очікуванні заявлених приїжджих знаменитостей, але найголовнішою інтригою відкриття фестивалю було ім’я Белли Ахмадуліної, яке очолює список. Тільки невиправні оптимісти вірили, що поетеса з’явиться.

Проте, коли на сходах з’явилася загадкова незнайомка в супроводі ескорту організаторів, юрбою прокотився гомін... Усе-таки диво сталося — поетеса приїхала. Не Белла Ахатівна, чий приїзд було скасовано в останню хвилину через поважні причини, а нова, невідкрита літературна зірка, утім, добре знайома українському читачеві, — улюблена нами актриса Ада Роговцева.

Про Роговцеву-поетесу, котра видала не одну книжку віршів, читачу практично нічого не відомо. У цей вечір Ада Миколаївна читала не лише свої вірші, але й твори доньки і сина, опубліковані в новій книжці «Мамині молитви». Організатори фестивалю признавалися: «На жаль, у Спілці письменників дотепер чомусь не проводилися презентації книжок Ади Роговцевої»...

До речі, Ада Миколаївна була єдиною представницею української поезії, чиї вірші пролунали того вечора в актовому залі Спілки письменників, — левова частка часу й уваги дісталася гостям із Росії, які прибули на форум дуже великою делегацією.

Основною знаковою фігурою із заявлених знаменитостей був лауреат двох престижних літературних премій — «Букер» і «Анти-Букер» російський поет Сергій Гандлевський, який свого часу входив до групи поетів «Московское время» разом із Бахитом Кенжеєвим і Юрієм Кублановським. Метр був суворий і небагатослівний, як і належить метру, а збентежені слухачі з жадібністю ловили скупі рядки його віршів, які він відміряв чайною ложечкою для гурманів...

«Тримати удар» із боку української частини віршотворців зібралися неслабкі творчі сили — поети Олександр Кабанов, Андрій Грязов, Юрій Каплан, Станіслав Бондаренко, Дмитро Бураго, Василь Дробот, Володимир Гутковський, Олексій Зарахович і багато інших достойно підхопили «кинуту рукавичку» російських поетів, чия поетична «стеля» виявилася вочевидь на висоті. Поетична дуель першого дня, коли поети, як кажуть, «пробували сили», закінчилася внічию — перемогла дружба.

А задавали тон на поетичному вечорі дами. Слідом за Адою Роговцевою на сцені з’явилася Катерина Квітницька. Лауреат Пушкінської премії, яка присуджується в США, автор книг «Козырная Карта» і «Кровословие», Катерина Квітницька близько 20 років очолювала у видавництві «Дніпро» відділ перекладів із французької мови. Свого часу Белла Ахмадуліна сказала про неї: «Анна — Марина — Катерина — коло замкнулося», ніби ставлячи київську поетесу в один ряд з А.Ахматовою і М.Цвєтаєвою.

Жіноча поезія у виконанні київських поетес — лауреата премії імені Миколи Ушакова нинішнього року Наталі Бельченко, Тетяни Аїнової, Вікторії Шпак і Тетяни Чебрової — зробила цього вечора «Каштановий дім» особливо теплим і затишним...

Який фестиваль може бути успішним без відкриттів?

Їх було з погляду публіки цілих два — це московські поети Ігор Лукшт і Ігор Царьов, котрі уперше «наживо» постали перед українським слухачем. Під час виступу скульптора з Москви Ігоря Лукшта в переповненому залі стало так тихо, що здавалося, муха пролетить, і то буде чутно. Трохи приголомшені позамежними образами і метафорами поета, присутні запитували себе: чому ми дотепер не тримали в руках книжки цього автора? І тут доречно буде сказати про цікаву тенденцію, яка спостерігається сьогодні в літературному процесі всього пострадянського простору: багато літераторів цілком переходять на електронні видання.

Книжки, які сьогодні видаються, не окупають себе — вони коштують великих грошей, погано продаються, виходять невеликими тиражами і доступні вузькому колу читачів. А опублікований на одному із сайтів вірш можуть прочитати 500—1000 читачів за день. Домогтися такого у книговиданні, на жаль, неможливо. «Поети інтернету» рідко бувають на літературних тусовках, це для них нецікаво, оскільки їхня аудиторія перебуває у віртуальному просторі.

Другий день фестивалю ознаменувався двома подіями: підбиттям підсумків і нагородженням переможців конкурсу «Початкова пора», а також заходом, який навіть найдосвідченіші завсідники поетичних вечорів визнали як ноу-хау: «Зоряним джазом» під куполом Планетарію.

Журі конкурсу, до якого увійшли керівник поетичної студії «Схід» при НСПУ Василь Дробот, журналіст і керівник сайта www.virshi.ua Микола Подгорний, відомі київські поети, оголосило переможців у двох номінаціях: «Крила Ганімеда» і «Гості з майбутнього».

І тут присутніх чекав сюрприз — найбільшим відкриттям молодіжного фестивалю, на думку публіки і журі, став переможець конкурсу в номінації «Крила Ганімеда» (українська поезія), студент 2 курсу факультету філології Київського педагогічного університету Максим Меркулов, котрий читав свої вірші українською і білоруською мовами!

Вручення ексклюзивних «золотих» і «срібних» медалей із спеціальних сплавів, фантастичний «Зоряний джаз» у виконанні Ігоря Кручика, Олексія Зараховича, Ігоря Царьова та інших майстрів поезії — усе це запам’ятається учасникам і гостям фестивалю надовго...

Завершився фестиваль на березі Дніпра, прямо навпроти Лаври, де була зведена очеретяна естрада, що мала дуже мальовничий вигляд на тлі золотих, освітлених сонцем куполів, яке іноді визирало з-за хмари, немов і цей сюрприз був запланований заздалегідь.

Наїзники в національних костюмах українських козаків (кінно-трюковий театр «Скіф» під керівництвом Сергія Комлєва) продемонстрували майстерність джигітування, а поети могли проїхатися у бричці і верхи, у тому числі — на знаменитому Барсику, який вважається найкрасивішим конем Європи. Скульптор В.Зноба використовував його як натуру для створення пам’ятника козаку Мамаю на Майдані Незалежності у Києві, а кінорежисери (у тому числі Єжи Гофман) садовили на нього українських гетьманів і французьких королів...

І хоча поети ризикували бути змитими зливою на березі Дніпра, вони все-таки почитали на прощання вірші і поспілкувалися один з одним у затишному кафе «Очеретяний кіт». «Сьогодні фестивалів стало більше, ніж поетів», — сказав нещодавно хтось із літераторів. Можливо, він має рацію, але «Каштановий дім» — це як ковток минаючого літа, якого має вистачити на цілу зиму, до наступної зустрічі...