Петро Ілліч проїздом у Вінниці...

На початку травня відзначалося 175-річчя від дня народження П.І.Чайковського. З цієї нагоди у Вінниці відбувся XIII Міжнародний фестиваль пам'яті Чайковського і Надії фон Мекк.

Великий композитор походив із православних шляхтичів Кременчуцького повіту на Полтавщині, був нащадком відомого в Україні козацького роду Чайок і "трохи українцем".

Як гласить сімейний переказ, його прадід, Федір Опанасович Чайка (1695-1767), брав участь у Полтавській битві і помер "від ран" у чині сотника. Багато сторінок життя геніального російського композитора було пов'язано з Україною.

Тут, у Кам'янці на Черкащині, у маєтку нащадка декабриста Льва Давидова він часто гостював у любимої молодшої сестри Олександри, дружини господаря. Обожнював племінників. Жив у маленькому флігельку, щоб не заважати сестриній сім'ї, оскільки цілими днями грав на старенькому піаніно. Творячи, гуляв околицями, вбирав у себе українські пісні і створив на цій землі близько трьох десятків своїх творів. Мені довелося побувати в музеї "Кам'янка", де багато що нагадує про Чайковського - рояль у головному будинку, "Зелений будиночок", у якому він жив, його речі…

Чимало музичних сторінок Чайковського пов'язані й з іншим, не менш мальовничим куточком України - маєтком меценатки і, як вона себе називала, "мільйонерки" Надії Філаретівни фон Мекк, що залишилася в історії музики завдяки дружбі з Чайковським. Її садиба розміщена в містечку Браїлів Жмеринського району Вінниччини. Тут Чайковський бував п'ять разів. Подовгу жив у гарному панському будинку. Блукав мальовничими околицями, писав, відпочивав, працював. Тоді ж у Браїлові жив і трудився як педагог фортепіано при дітях меценатки ще один видатний музикант - імпресіоніст Клод Дебюссі.

Історія взаємин Чайковського з Надією Філаретівною незвичайна. Майже 14 років вони листувалися (видано три томи, 1200 листів). Фон Мекк багато разів здаля бачила Чайковського на концертах, у театрі, але вони жодного разу не зустрілися й не перекинулися словом…

Фон Мекк дала собі й композиторові обіцянку не бути нав'язливою, не шукати зустрічей, і вона його дотримала. Їхні стосунки чудово розкриті у фільмі Ігоря Таланкіна "Чайковський" 1969 р. з Інокентієм Смоктуновським у заголовній ролі. Як грубувато пише музикознавець Майя Шварцман, "Фон Мекк, не будучи музою, купила і рукопис, і творця, спростувавши першу половину знаменитого одкровення "не продается вдохновенье", і тим внесла надзвичайний за масштабом внесок (скарб!) в усе світове мистецтво, дар, якому не знайти еквіваленту в жодній валюті".

Мабуть, меценатка була закохана в Чайковського не тільки як у музиканта: "…ми перебуваємо так близько одне від одного… сьогодні я проходила повз Ваше житло, дивилася в усі вікна і хотіла вгадати, що Ви поробляли в ту хвилину…" - писала вона.

Листування започаткував лист фон Мекк від 18 грудня 1876 р. Запропонована нею безкорислива допомога на 13 років звільняла Чайковського від необхідності заради заробітку виконувати обтяжливі для нього обов'язки викладача Московської консерваторії, які забирали час і сили, перешкоджали творчості.

29 вересня 1877 р. вона писала: "…я бережу Вас для того мистецтва, яке я обожнюю, вищого й кращого за яке для мене немає нічого у світі". Фон Мекк виплачувала Чайковському щедру щорічну матеріальну допомогу - 6 тис. рублів. Це звільнило композитора від постійної турботи про хліб насущний і дало можливість писати, творити. На знак вдячності Чайковський присвятив свою 4-ту симфонію Надії Філаретівні. Вона зі скромності не побажала, щоб там значилося її ім'я, і композитор написав на титульному аркуші партитури "Присвячується моєму найкращому другові".

Духовний зв'язок із Надією Філаретівною виявився для Чайковського настільки потужним чинником, що, незважаючи на психологічну невпевненість у власних силах, він міг продовжувати працювати, ігноруючи критику, яка постійно переслідувала його самого і його твори. Так, після того, як була розкритикована його геніальна 5-та симфонія, фон Мекк порадила йому не звертати уваги на критиканів, благала не малодушничати і вперто продовжувати свій творчий шлях.

І Чайковський створив завершальні шедеври свого життя - балети "Спляча красуня" та "Лускунчик", опери "Пікова дама", "Іоланта", 6-ту симфонію…

Історія розриву їхньої листовної дружби у листах оповита ореолом таємниці… Відомо, що фон Мекк наприкінці життя розорилася й написала про це композиторові, повідомивши також, що не зможе більше допомагати йому матеріально. З жовтня 1890 р. вона вже не мала можливості фінансово підтримувати композитора, оскільки її власні справи на той час різко погіршилися. Він відповів із розумінням, глибокою повагою та вдячністю. І все ж стосунки було перервано…

Померла Надія фон Мекк від туберкульозу на початку січня 1894 р., переживши Чайковського на два місяці, похована в Москві…

Тепер про фестиваль. Він проходив не тільки в обласній філармонії, не тільки у Браїлівському музеї, а й у багатьох районних центрах Вінниччини, у містах Жмеринка, Бар, Гайсин, Ладижин, Тульчин, Крижопіль, Хмільник. Виступали відомі музиканти з Франції (органіст Жан-Марі Леруа), Швейцарії (віолончеліст Денис Северін), Києва (Зразково-показовий духовий оркестр ЗСУ, струнний квартет "Capricе Classic", піаністи Ілля Зуйко та Інна Порошина, струнний ансамбль Мирослави Которович "Артехатта"). Були гості з Одеси, Китаю, Вірменії. І, звісно, вінничани - камерний оркестр "Арката", квартет дерев'яних духових інструментів "Гальярда", сопрано Ірина Швець та Наталя Лановенко, тенор Володимир Полторацький.

В один із вечорів виступив камерно-інструментальний ансамбль "Угорські мелодії" під керуванням скрипаля Анатолія Штефка (Ужгород). Чудово укладена різножанрова програма потішила високим професіоналізмом та зіграністю інструменталістів, артистизмом солісток-вокалісток Оніко Нодь і Анжеліки Гербер. Окрасою стали танцювальні номери дуету молодого подружжя Андреї й Іштвана Балінт. Під час концерту буквально сльози накочувалися: скільки бруду ллється на нашу країну, а насправді кожен і великий, і малий народ України має можливість творити, виражати себе в мистецтві. Було би бажання та вміння.

За традицією, фестиваль завершився виступом симфонічного оркестру. Гостями стали артисти Тернопільського обласного симфонічного оркестру на чолі з диригентом Мирославом Крілем. У першому відділенні лауреат конкурсу Чайковського львів'янин Дмитро Онищенко виконав 1-й концерт для фортепіано з оркестром b-moll. Зіграли темпераментно, струнко, у хороших темпах. У другому відділенні оркестр показав кілька ефектних оркестрових номерів з опер. Співали двоє солістів-вокалістів Тернопільської філармонії. Прекрасне сопрано Наталія Присіч, учениця львівського професора Ігоря Кушплера, що загинув три роки тому в автокатастрофі, співала артистично, віртуозно, зачарувала слухачів рівним легким звуком, блискучим бельканто в арії Альміри з "Сомнамбули" Вінченцо Белліні. Трохи блідіше прозвучав баритон Володимир Шагай. Хочеться відзначити незаперечний диригентський талант і зрілість Мирослава Кріля, який керує оркестром із дня його заснування 2003 р.

В останній день фестивалю зі сцени пролунала обіцянка найближчим часом організувати у Вінниці власний симфонічний оркестр.

І ще. Вінниця - невелике місто. Тут немає консерваторії. Але все на фестивалі було напрочуд культурно, достойно, цікаво і шляхетно. А ще - у тролейбусах не просто повідомляли назву зупинки "Музей М.Коцюбинського", а й давали стислу культурологічну довідку про творчість українського класика…

(У підготовці та проведенні фестивалю брав активну участь київський некомерційний проект "Мистецькі експедиції", організатор творчих контактів майстрів живопису і музики України).