Оксана Рижко, «Карнавал триває», видавництво «Факт»

Розкривати тему жіночої самотності в українській літературі — все одно що розповідати підліткові, звідки беруться діти. І якщо в другому випадку незіпсута дитина ще може відкрити для себе щось нове, то в першому — треба мати неабиякий талант, аби висвітлити стару, як світ, проблему під новим кутом.

Олена Рижко пропонує твір, основний лейтмотив якого — жіноча любов до набагато старшого, та ще й одруженого, чоловіка. Чоловіка-примари: бо він, хоч і незримо присутній на кожній сторінці роману, майже не з’яв­ляється в реальному житті героїні. Та саме через нього її спокійне розмірене життя закручується у вирі чудернацьких подій.

Динаміка, з якою розгортаються ці події, — чи не єдине досягнення твору. Роман добре тримає увагу, подекуди інтригує. Але ця насиченість, що ґрунтується на самому лише читацькому інтересі до сюжетної лінії, не маючи глибшого підтексту, добра тільки для американських комедій, не позначених інтелектом.

Урешті-решт настає розчарування: більшість питань, пов’язаних із логікою поведінки персонажів, а то й їхньою появою у творі, так і залишаються без відповіді. Не зараджує ситуації і авторський прийом вкраплення у прозу власних віршів. Якщо Оксані Забужко у «Польових дослідженнях...» він удався, то в Оксани Рижко виглядає досить-таки наївно.

Як, зрештою, і кінцівка твору, оформлена на кшталт «роману в романі». Виявляється, усю цю історію в рукописі щойно прочитав чоловік нашої героїні (один з визначальних персонажів), який і оцінює її літературний талант. До речі, вельми позитивно. Відтак щаслива авторка, свідома свого неабиякого літературного дару, йде шукати видавця...