Норвегія, кінець земної тверді…

У Національному музеї мистецтв ім. Богдана та Варвари Ханенків триває виставка відомої української художниці Ольги Петрової "Норвегія", влаштована за сприяння посольства Королівства Норвегії в Україні.

Ця експозиція - продовження широкомасштабного арт-проекту художниці, який передає її враження від країн, відвіданих нею останніми роками: Іспанії (2003), Франції (2009), Японії (2005), Туреччини та Єгипту (2007), Грузії (2011).

Кожна її виставка - не фіксація краєвидів, побуту, історичних пам'яток, а емоційний образ країни, який розкривається через історію, культуру, особливості побуту.

Ольга Петрова відтворює не те, що об'єктивно існує й доступне поглядові пересічного мандрівного глядача. Вона передає те, що бачить її гостре, неординарне око художниці; свої відчуття, враження, спостереження. Це її образ країни, стан природи, особисті емоційні враження. Кожна виставка - це і типова колористична гама краєвидів тієї чи іншої країни, що передає навіть відчуття характерного, особливого місцевого аромату - чи то пряного, духмяного Провансу, чи терпкого винного Грузії, чи контрастного яскраво-червоного темпераментного Іспанії.

Цього разу в колі уваги художниці - Норвегія - країна незвичайного ландшафту, кінець земної тверді, де панує сувора природа, яка народжує мужні характери людей, формує їхні сміливі вчинки, їхню боротьбу зі стихіями природи.

На полотнах Ольги Петрової - темне низьке небо, шквальний вітер, штормове море, що майже зливається із землею. Вони переходять одне в одне, стають єдиним холодним мороком.. Ця виставка - насамперед стихія холодного, свинцевого кольору. Адже в роботах художниці колір є метою й водночас засобом у досягненні своїх задумів. Саме через колір, його емоційну наснаженість, вона передає свій настрій, думки, почуття і враження. Він створює свій особливий духовний простір, через який художниця передає своє особисте, суб'єктивне відчуття країни. Її норвезькі пейзажі - це пульсація кольору, кольорів чистих і відкритих. Треба мати певну сміливість, мужність, щоб працювати на такій напрузі емоційного сплеску, як це робить у своїй творчості Ольга Петрова. Спокійно проходити повз її полотна неможливо. Колір гіпнотизує, вабить і викликає відповідні почуття в глядача. На контрасті синього і білого побудовані роботи "Фіорд", "Легенда". Вони позначені трагічністю, самотністю існування людини, її постійною боротьбою зі стихією суворого моря, яке дає засоби до існування і яке несе рибалкам та морякам страшну, смертельну небезпеку. Мужні білі птахи, їхній динамічний злет у роботах "Над морем", "Ставангер. Ніч. Озеро".

Норвегія, країна, яка з дитинства в уяві кожного асоціюється з мужніми вікінгами, донькою Ярослава Мудрого Єлизаветою, що стала королевою Норвегії, з сагами цієї країни. Мистецьке духовне життя пов'язане з творчістю Едварда Мунка, Генріха Ібсена і пронизливо трагічною музикою Едварда Гріга.

Саме тому так доречно звучала пісня Сольвейг із сюїти "Пер Гюнт", що виконувалася на відкритті виставки. Це був камертон до подальшого сприйняття живописних робіт у залах музею.

Ольга Петрова - людина багатогранна, широко обдарована. Вона - активний, діючий арт-критик, чиї принципові, гостро-полемічні статті завжди є тим каталізатором, навколо якого точаться дискусії щодо напрямів, тенденцій сучасного мистецтва. Як мистецтвознавець і доктор філософії, вона чітко структурує й аналізує теорію і практику мистецтва, психологію творчості, що дуже важливо для сучасного художнього життя, підходів у його оцінках. Вона автор 5 монографій та численних статей про сучасний художній процес і його окремі персоналії. Але фундамент її творчості - це насамперед живопис і графіка. Таке поєднання емоціо й раціо дає надзвичайно цікаві результати. Аналізуючи ніби зсередини емоційні вибухи своєї душі, вона надає їм логічного осмислення, розуміння і яскравого висвітлення. Приклад цього - нинішня художня виставка живопису "Норвегія".