Німецькі тіні над українським Майданом

Уперше з часу появи барикад біля київського екс-Жовтневого палацу в ньому пройдуть гастролі німецького Театру тіней. Відбудуться з другої спроби, оскільки в середині грудня минулого року, як відомо, палац перестав системно працювати.

У Європі виступи цього колективу проходять із аншлагами, в Україні ж 21–22 лютого вперше покажуть спектакль "Химерні тіні".

Для Києва - це екзотичне видовище. Хоча будь-який театр - таємниця, але тіньовий, найдавніший і поетичний, - особливо. Адже таємнича вся його обстановка з підвладними йому чудесами перевтілення. При цьому ідея Театру тіней навдивовижу проста: варто актору зайти за напівпрозорий екран, як для глядачів розпочинається мультиплікація - темні фігури виростають одна з одної, перевтілюються, змінюються в розмірах.

Флоріан Бергер, танцівник і хореограф із Відня, зібрав свою трупу 5 років тому. В ній працюють 20 акторів - вишколені до міліметрів і мілісекунд акробати, танцівники, молоді люди з фітнесу й настільки ж точні спеціалісти технічної частини. Попередні їхні шоу Flow motion shadow dance (про те, що тінями можна показати, наче в грі "Крокодил", будь-які фігури, явища та абстрактні поняття) й інтерактивне Virtual insanity здивували навіть публіку Східної Азії, яка бачила найвигадливіший цирк.

Постановка The fantastic shadows Театру тіней Helianthus - це оригінальне поєднання висококласної акробатики, театру, оптичних ілюзій, чудового звукового супроводу та приголомшливих відеопроекцій. В основі сюжету - людина і її еволюція. З моменту сотворіння - від приматів до людини, від першої думки до появи IPad, від західної філософії до сучасного мегаполісу. Перед нами з'являться прадавні люди і фантастичні звірі, античні філософи й герої середньовічних легенд про піратів та мечоносців, історичні особи й вигадані персонажі. Крізь запону часу глядачі ввірвуться в сучасність із її енергією та ритмами великих міст. Асоціативний ряд шоу об'єднав, здавалося б, неможливе. Політ досконалого мистецтва ілюзії - епізод із Суперменом та напруга культових Джеймса Бонда, Фореста Гампа чи Зоряних воєн...

Helianthus бере спритною взаємодією знакової музики, чудового артистичного ансамблю та оптичних вигадок, для яких тут застосовують освітлювальну апаратуру - не стаціонарну, як у театрі, а мобільну телевізійну. До того ж для кожної країни Бергер намагається скласти окрему маленьку інтермедію на впізнаваний сюжет. Але чи не найбільш привабливе те, що після спектаклю кілька людей із публіки неодмінно запросять на сцену спробувати, яке це - бути, наприклад, тінню Чарлі Чапліна. Під грім оплесків…