Олена Юзик зробила, гадаю, програмну мініатюру-притчу про те, навіщо вона прийшла в мистецтво. У кадрі дівчина малює, цим наче наказуючи реальності йти за намальованим («Присутність»). Цілком професійна й інша міні-притча, яка трохи відгонить, щоправда, Шванкмайєром — «Homonicus» Олени Василенко. З документальних психопортретів дуже цікаві «Портрет» Олександра Безручка (жаль, що він «сповз» як автор у наступному незграбно-ігровому етюді «Голий») і «Попутник» Настасії Буковської. Другу працю побудовано на монолозі СНІД-інфікованого: в купе поїзда він описує особливий смак до життя в таких конаючих, як він. Жаль, що Настасія в монтажі не акцентувала єдність плину часу за вікном поїзда (день—вечір—ніч). Серед ігрових робіт до кольок потішила гіперблазенська (уже з назви) «Людина, без капелюха» Леоніда Кантера. Це свіжа та стильна пародія буквально на все, про що там ідеться, включаючи факт зйомки й акторське виконавство (усіх персонажів грає сам режисер-сценарист). Гадаю, проклюнувся оригінальний вітчизняний комедіограф-модерніст. За контрастом, він до пари реалістові і традиціоналістові Тарасу Томенку — суворому юнакові нашого молодого кіно («Бійня» й «Тир»). На жаль, за винятком енергійної оргдіяльності Наталії Конончук, Лесі Лук’яненко й Ірини Ігнатенко, ніяк себе не виявила нова парость української кінокритики. Кафедра кінознавства КДІТМ так і не продукує ні свіжих ідей, ні аналізів, ні дискусій. Чи не мертвонароджена вона сама? А ось офіційні результати «Прологу-2001». Гран-прі фестивалю журі одностайно вирішило не присуджувати. Найкращими ігровими кінофільмами визнано ex-aequo: «Чортеня» Олени Урсаки, «Тир» Тараса Томенка й «Графіті» Євгена Хворостянка. Найкращою анімацією назвали «Чому сова вночі не спить» Євгена Альохіна, а спецдиплом одержав «Уїк-енд» Євгенії Ільменської. Найкраще ігрове «відео» — «Присутність» Олени Юзик (їй же приз Кодака), спецдиплом — «Людина, без капелюха» Леоніда Кантера. Неігрове «відео» ex-aequo: «Атлантида» Лариси Наумової та «Портрет» Олександра Безручка. Найкращий кінооператор — Віталій Гогін («Весна»), спецдиплом — Вадиму Ревуну («Видіння»), найкращий відеооператор — Роман Бондарчук («Грунт»), спецдиплом — Дмитру Тяжлову («Пташка прилетіла»). Відзначено найкращі нереалізовані сценарії Олексія Расича, Віктора Гурова, Євгена Христофорова, а також фотопраці Віталія Гогіна й Олексія Синельникового. Абсолютним переможцем у глядачів став «Тир».
Голоси й особиТарас Томенко (IV курс, кафедра кінорежисури): «Я знімаю кіно, бо інакше не можу. Чому — це моя глибока внутрішня таємниця. Певне, кіно для мене, зрештою, набагато реальніший світ, ніж той, у якому ми живемо. Хоч як це парадоксально. У кіно більше сконцентровані події та почуття, на що глядач відповідає настільки ж концентровано у своєму сприйнятті. Гадаю, мені є що сказати людям, інакше я не знімав би фільмів. Сучасне сприйняття занадто відшліфоване протилежним радянським стереотипом. Про фільм «Аве, Марія» мені говорити важко... «Три історії» трохи вибиваються із загального ряду. У хорошому значенні. Взагалі ми мало чим можемо пишатися. В нашому кіно мені подобаються Вертов, Параджанов, Довженко, Осика... У зарубіжному — Сіндо, Бергман, Чаплін, фон Трієр і взагалі Догма. У нас є амбіції, але, на жаль, немає культури подання фільму. Немає ритуалу «розкручування» й реклами картини. Немає достатнього фінансування й законодавства, яке підтримувало б інтереси національного кіно. Якби це прийшло, ми швидко утвердилися б у світі. Наша молодь спроможна в будь-який момент підірвати справжню кінобомбу». Настасія Буковська (V курс, кафедра телережисури): «Я народилася в кінематографічній родині й жила у світі кіно, яке стало для мене своєрідним наркотиком. Батьки відраджували продовжувати «династію», обіцяли безробіття й безгрошів’я. Але ось я тут, і, взагалі-то, все так і є. Проте з’явилася й можливість для головного — творчого самовираження. Престижність фаху, слава тощо для мене другорядні. Батько мені часом допомагає на етапі формування задуму і в монтажі. Решта — тільки моє. В українському кіно мені подобаються Параджанов, Балаян, Муратова, Маслобойщиков і... це все. У зарубіжному — фільми фон Трієра, Михалкова, батька й сина Тодоровських. А загальний рівень українського кіно вважаю дуже низьким. Вважаю, фільми треба знімати передусім про нас і про наш час. Тільки потім — історичні стрічки. Корифеї часто кажуть, що в них немає гідної зміни, талановитої молоді, а самі не ходять на наші фестивалі, не цікавляться нами по-справжньому. І ось, приміром, дуже обдаровані дебютанти-документалісти — Ганна Яровенко й Тарас Дудар — уже працюють у Москві. Одначе сподіваюся, що років через п’ять і в нас усе налагодиться». Леонід Кантер (III курс за фахом «телеведучі», I курс за фахом «телережисура»): «Самовираження на екрані — це головне, заради чого я обрав свою професію. Коли говорити про це у якомусь ширшому плані, моя основна мета — створити постійно діюче Фестивальне «містечко мистецтв», арт-відеоцентр на базі синтезу театральних і екранних форм. Якщо до кінця життя встигну, вважатиму своє завдання ТУТ виконаним. У минулому українського кіно (з того, що я знаю) мені подобаються лише «Тіні…» С.Параджанова. З наших ігрових фільмів останніх років ціную тільки «Три історії» Кіри Муратової. Решта українських ігрових картин, які виходять сьогодні на глядача, на мою думку, дуже слабкі, убогі, а то й примітивні. Передусім — тематично. А стосовно «Прологу», то хотілося б побажати йому самоповаги. Приміром, у перший день переглядів до обіду я помітив у журі лише третину його складу. Про яку чесну змагальність та об’єктивність його рішень можна говорити? Втім, мені не потрібна їхня «п’ятірка» за мій фільм. Я просто хочу бути почутим...» ...То що ж там вік прийдешній нам готує у царині аудіовізуальності? І чи нам? І чи взагалі готує? З усього видно, що майбутнє вітчизняного кіно, як і чергова весна, таки буде. Хоч би як минуле, вужем уповзши в сьогодення, тужилося, гальмуючи процес, — «линяти» йому однак доведеться. І, здається, досить скоро. Уже почалося відторгнення старої «шкіри» молодою. Помітили помилку?
Будь ласка, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter або Надіслати помилку Будь ласка, виберіть один або кілька пунктів (до 3 шт.), які на Вашу думку визначає цей коментар.
Будь ласка, виберіть один або більше пунктів
Нецензурна лексика, лайка
Флуд
Порушення дійсного законодвства України
Образа учасників дискусії
Реклама
Розпалювання ворожнечі
Ознаки троллінгу й провокації
Інша причина
Відміна
Надіслати скаргу
ОК
Вас зацікавить
Ласкаво просимо!
Авторизуйтесь, щоб мати можливість коментувати матеріали
або увійти через Email
Немає облікового запису? зареєструйтеся!
Забули пароль?
Реєстрація
Увійдіть, щоб мати можливість коментувати матеріали
або увійти через Email
Вже зареєстровані? Увійдіть!
Відновлення паролю
Введіть адресу електронної пошти, на який була проведена реєстрація і на нього буде висланий пароль
або увійти через Email
Немає облікового запису? зареєструйтеся!
|
НАШЕ КІНО: ЧАС ЛИНЯТИ
06 квiтня, 2001, 00:00
Поділитися
