На старих фотографіях — Час

«Все на світі існує лише для того, щоб бути зафіксованим на фотографії». Цей вислів належить видатному філософу і культурологу Сьюзен Зонтаг, яка з притаманною їй глибиною і проникливістю дослідила природу явища під назвою «фотографія». Але для самої дослідниці така функція фотографії, як фіксувати, зберігати і доносити «крізь час», насправді не надто значуща. У знаменитій збірці есе «Про фотографію» автор більше уваги приділяє моральному та естетичному аспекту фотографії. Але для нас, чиє минуле було «скроєне з воєн і боєнь», суцільних розривів між поколіннями та епохами, ця функція фотографії видається дуже важливою. Бо крім емоційного і ментального компонента у фотографії існує ще й документальна складова. Саме це, на нашу думку, надає їй більшої цінності. Фото знаменитих і невідомих фотографів, шедеври та аматорські знімки донесли до нас зображення цілих зниклих світів, що розтанули в тумані минулого: «імпресіоністичний» Париж кінця ХІХ ст. на світлинах піонера фотографії Гюстава Ле Грея, таємничий екзотичний Стамбул і Каїр на сепіях Паскаля Себа, видатні діячі французької культури на портретах Нодара, безмежна Росія на кольорових фотографіях С.Прокудіна-Горського, затишний провінційний Київ на фото Ф. де Мезера та Г.Чугуєвича. А ще — пам’ятки архітектури і звичайні непоказні будинки, обличчя видатних осіб і нікому не відомих обивателів, події глобальні, що змінили світ, і непомітні, буденні. Все це — унікальний документ, «збережене» минуле. Фотографія, як «чорний ящик», дає можливість «розшифрувати» минуле бодай у загальних рисах.

Виставка «Час у фотографіях. Києво-Печерська лавра кін. ХІХ—поч.ХХ ст.» (відкрита в Музеї книги і друкарства України до 28 травня), що презентує колекцію фотографій Національного Києво-Печерського історико-культурного заповідника та музею «Православна Україна» Київської митрополії УПЦ, дає унікальну можливість відтворити загадковий і трагічний світ монастиря в складну епоху на зламі століть та після жовтневого перевороту, коли на території святині зусиллями відомих українських учених Ф.Ернста, Ф.Шміта, Д.Щербаківського та П.Курінного було створено «Всеукраїнський музейний городок».

З найдавніших часів Києво-Печерська лавра була не лише духовним центром, а й потужним осередком культури. Тут було започатковане літописання, написані найдавніші книги, зародилося київське друкарство. Тож не дивно, що фотомайстерня монастиря продовжила літопис лаврської обителі, фіксуючи неповторний архітектурний ансамбль, портрети лаврських насельників та прочан.

Фотомайстерня лаври почала працювати 1874 року, в час стрімкого розвитку фотографічної справи у Києві. Одне за одним відкриваються фотоательє, знамениті майстри Ф. де Мезер, Д.Біркін, Й.Кордиш, М.Пастернак, Б.Захаревич, Г.Чугуєвич поспішають увічнити київські краєвиди, що швидко змінюються під впливом активного будівництва в Києві часів імператора Миколи І. Фотографічні види Києва, серед яких важливе місце посідають світлини Києво-Печерської лаври, стають предметом жвавої торгівлі серед киян та гостей міста. Майстри видають серії знімків, наклеєних в альбоми у шкіряних та оксамитових обкладинках з написами на кшталт SUVENIR OF KIEFF. Альбоми фотографій стають престижним подарунком, їх презентують близьким людям, замовляють до урочистих подій. Так, до коронації Миколи ІІ лаврська фотографія випустила два альбоми видів Києво-Печерського монастиря.

Ініціатором створення лаврської фотомайстерні був монах Євстафій (світське ім’я Євфимій Гапченко). Нащадок кубанських козаків, іконописець, він навчався ремеслу у відомого фотографа Й.Кордиша і згодом був призначений фотографом монастиря. Придбавши в Петербурзі фотографічне обладнання, Є.Гапченко виконав серію з 12 видових фото Києво-Печерської лаври, що були експоновані на знаменитій Технічній виставці в Москві 1872 року.

У монастирських крамничках, окрім літератури духовного змісту та ікон, прочани могли придбати й світлини, зроблені у лаврській фотомайстерні або замовленні в знаменитих київських фотографів. На звороті паспарту багатьох фотографій, які зберігаються в колекції заповідника, стоїть штамп «Фотографія Кіево-Печерской лавры» і зазначено ціну — 30 коп. Це були не лише знімки лаврських краєвидів, а й портрети митрополитів, фотографії стінопису церков, ікон, реліквій монастиря. Так, наприклад, 1893 року було надруковано 500 примірників фотографії руки мощей Спиридона Печерського, пізніше — раки з мощами Павла, митрополита Тобольського. Завдяки фотографії ми маємо нині можливість побачити, якою була до перебудови барокова Трапезна церква, який стінопис прикрашав Успенський собор у ХVIII ст., яка баня увінчувала до 1891 року Аннозачатіївську церкву, що на Дальніх печерах, який вигляд мав лаврський гостиний двір до та під час будівництва в ньому нових готелів та лікарні, як виглядала на початку століття друкарня Києво-Печерської лаври. До речі, фотомайстерня виконувала значну роботу для друкарні монастиря, виготовляючи фотоілюстрації — як, наприклад, до видання відомої книги Ф.Титова «Типография Киево-Печерской лавры».

Особливе місце в експозиції займають салонні знімки, зроблені у фотомайстерні монастиря наприкінці ХІХ—початку ХХ ст., на яких бачимо священнослужителів, студентів семінарії з батьками та родичами в селянському вбранні, козаків і солдатів з дружинами і дітьми. Спокійні, трохи сумні обличчя. Ці люди ніби передчувають прихід «нового світу», в якому не буде місця Богу, натомість на фасадах барокових споруд Києво-Печерської лаври з’являться транспаранти з написами «Ченці — криваві вороги народу», «Попи, ксьондзи, рабини — криваві слуги царату».

На фотографіях 20—30-х років бачимо іншу лавру, інших її насельників. На території найдавнішого православного монастиря — тепер Інвалідне містечко, в якому радянська влада планує зібрати всіх інвалідів Першої світової і громадянської воєн, протезний завод та хлібозавод ім. тов. Ланцуцького, гуртожитки заводу «Арсенал». Лаврські скарби, примножувані протягом століть, розграбовуються або вивозяться більшовицьким урядом. І тільки створення Державного історико-культурного заповідника з дивною назвою «Всеукраїнський музейний городок» припинило варварське знищення монастирських скарбів та архітектурних споруд.

Фотографії цього періоду відображають цілком новий етап в історії монастиря — нескінченні групи робітників та селян, студентів робфаку та солдатів Червоної армії, делегатів різноманітних з’їздів та наукових конференцій. «Привіт делегатам 1-го облз’їзду рад Київщини» — транспарант на фасаді Успенського собору або «Братам по клясі ворогам капіталу жертвам фашистського терору — палкий пролетарський привіт» — за спинами працівників «Всеукраїнського музейного городка», сфотографованих, очевидно, в день 7 листопада. У центрі фото — археолог, директор ВМГ П.Курінний та відомий колекціонер, засновник «Музею України» П.Потоцький.

Колекція старих фотографій, що зберігається у фондах Національного Києво-Печерського історико-культурного заповідника, часто використовувалася дослідниками історії лаври, але ніколи в такому обсязі не експонувалася на виставках, доступних широкому загалу.

Виставка «Час у фотографіях. Києво-Печерська лавра кін. ХІХ—поч.ХХ століття» — спільний проект Національного Києво-Печерського історико-культурного заповідника, Музею книги і друкарства України, музею «Православна Україна» Київської митрополії УПЦ, медіапартнера — газети «Дзеркало тижня» та ДП «Коніка Мінолта Україна». Останнє — провідний виробник багатофункціонального обладнання для офісів та поліграфічних компаній, а донедавна найбільший світовий виробник фотокамер і фотоматеріалів. Можливо, ностальгія за минулим вплинула на рішення генерального директора компанії В.Совенка стати партнером проекту. Як він зазначив у передмові до фотоальбому, видрукуваному до виставки, «фотографії — наче зупинена мить швидкоплинного життя, застигла пам’ять…»

На жаль, фотографічна спадщина в Україні збереглася не найкращим чином, а тому потребує уважного дослідження, збереження та популяризації. Постійне експонування старих фотографій у музеях і галереях дасть нам змогу хоч трохи наблизитися до пізнання нашого, не такого вже й далекого, минулого, зв’язати «розірваний» час.