МУЗЕЙ ЮЛІУША СЛОВАЦЬКОГО — НОВИЙ ЦВИНТАР «ПОЛЬСЬКИХ ОРЛЯТ»?

Нещодавно минула 193-я річниця з дня народження класика польської літератури Юліуша Словацького. Громадськість України і Польщі сподівалася, що до цієї дати, як передбачалося, у відреставрованому будинку родини Словацьких у місті Кременці на Тернопіллі буде відкрито літературно-меморіальний музей видатного поета. Однак відкриття чекали даремно.

Ще зовсім недавно у будинку, в якому минули дитячі роки і юність Юліуша Словацького, розміщувалася міська бібліотека. Але 2000 року міністри культури України та Польщі підписали угоду відповідно до якої українська сторона зобов’язалася «переселити» книгозбірню в інше приміщення, а польський уряд — виділити гроші на реставрацію будинку родини Словацьких. Договору було дотримано. Бібліотека «переїхала» деінде, музей Юліуша Словацького стали шикарно оновлювати. На його реставрацію та обладнання експозиції польський уряд виділив майже 2 млн. гривень — такі кошти прирівнюються до річного бюджету Кременця.

Роботи, що їх виконували здебільшого польські фірми і майстри, на сьогодні завершено. Будинок постав в усій величі та красі. Кременецький краєзнавчий музей передав туди свої матеріали про життя і творчість великого поета, а поляки основної частини експозиції музею Юліуша Словацького ще не привезли. На святкування річниці Юліуша Словацького до Кременця з офіційних осіб Польщі теж не прибув ніхто. Не зустрілися у старовинному місті на берегах Ікви ні президенти України та Польщі, ні прем’єри обох держав, як було заплановано.

Таке зволікання не варто вважати випадковим. Польський уряд і багато культурних діячів сусідньої держави ставлять вимогу надати музеєві Юліуша Словацького статус національного центру польської культури. Українські чиновники від культури, особливо після непорозуміння з польським урядом щодо надпису на меморіалі «польських орлят» у Львові, намагаються пом’якшити конфлікт. Надавати музеєві Юліуша Словацького статус, якого вимагають поляки, наші погоджуються не дуже-то охоче. Проте загострювати відносини з польськими властями українські урядовці вочевидь не бажають і останнім часом ідуть на певні поступки. За наполяганням Міністерства культури і мистецтв України, керівництво Тернопільської обласної ради нещодавно переконало депутатів ухвалити рішення зробити музей Юліуша Словацького окремим обласним комунальним музеєм.

А у травні минулого року Кабінет міністрів прийняв постанову про створення Кременецько-Почаївського державного історико-архітектурного заповідника, куди ввійшли унікальні історичні об’єкти центральної частини Кременця, комплекс споруд Почаївської лаври, замок у селі Білокриниці Кременецького району. І вже завершено роботи з передачі у структуру заповідника музею Юліуша Словацького.

Начальник управління культури облдержадміністрації Валерій Бачинський запевняє, «що нова історична пам’ятка отримає стабільне фінансування з обласного бюджету і буде краще «доглянута», ніж краєзнавчі музеї в райцентрах, які фінансуються з бідних районних бюджетів».

Однак багато музейних працівників, істориків та митців хочуть бачити музей Юліуша Словацького у структурі галузі культури, тобто — як філіал Кременецького краєзнавчого музею. Директор місцевого краєзнавчого музею Ганна Бакалець висловлює щире здивування діями Міністерства культури та мистецтв і рішенням обласної ради:

— Музей Юліуша Словацького — це пам’ятка історії та культури. І цілком логічно він би мав стати частиною загального, краєзнавчого, музею.

А недостатнє фінансування «материнського», краєзнавчого музею у Кременці (відсутність опалення, підвищена вологість, яка загрожує експонатам знищенням, затримки з виплатою зарплати музейним працівникам), як вважає директор музею, можна буде скоро компенсувати. Бо новостворений літературно-меморіальний музей Юліуша Словацького є унікальним. Його відвідуватимуть численні туристичні групи з України, Польщі, інших держав. А це дасть можливість заробляти кошти та утримувати в належному стані і цей музей, і краєзнавчий.

У перипетіях з підпорядкуванням музею Юліуша Словацького і наданням йому статусу ще рано ставити крапку. Та непродумані дії з будь-якого боку кордону можуть спровокувати новий польсько-український конфлікт, стати продовженням історії з цвинтарем «польських орлят» у Львові.