Моріс Карем, «Блакитне й біле», видавництво «Грані-Т»

Ім’я бельгійця Моріса Карема мало відоме нинішнім батькам — дітям колишнього СРСР. Його книжки тільки тепер — і в українському, і в російському перекладах — починають з’являтися на полицях у дитячих кімнатах. При тому, що Карем, безперечно, класик, автор безлічі поетичних збірок і ледь не засновник традиції дитячої франкомовної поезії. І, хто б міг подумати, шкільний учитель! Котрий з якихось тільки йому відомих причин не вважав за зайве — а навіть зовсім навпаки — виховувати в дітях уміння відчувати. Можливо, саме тому, що був шкільним вчителем і, як і його колега — теж шкільний вчитель і дитячий письменник Клайв Стейплз Льюїс, — знав, що, всупереч загальній думці, дітям це вміння зовсім не властиве «від природи». І так само, як Льюїс, був упевнений, що саме це вміння робить людину людиною.

Поезія — найкраще поле для такого виховання. Читачі-діти, на відміну від читачів-дорослих, віддають перевагу поезії, а не прозі. Принаймні доти, доки школа не нагодує їх шедеврами на кшталт «клюет и бросает» чи там «лупайте сю скалу». На відміну від цитованих класиків (у котрих, до речі, окрім любимих нашою школою творчих невдач, предосить зразків справді чудової поезії), для Карема навряд чи колись знайдуть місце в шкільному курсі літератури. Попри «традиційні цінності» і «християнський дух». Тому що моралізування абсолютно чуже його віршам. Ніякого проповідництва й каламуті про «поганих і хороших хлопчиків» у дусі традиційної дидактичної літератури. Зовсім навпаки. Виключивши відвертий стьоб, деякі вірші Карема можна було б порівняти зі «Шкідливими порадами» Остера. Навіть казка, навіть молитва для Карема — привід для іронічної усмішки, а не «добрим молодцям урок». Тобто урок, звичайно, але зовсім про інше.

Втім, хоча книжка віршів Карема у перекладі Володимира Каденка й вийшла в серії «Дитяча іронічна поезія», її зміст ніяк не зводиться до цих жанрових рамок. Талант поета-іроніста властивий авторові. Та хіба ж нас, вихованих на Остері, Сапгірі, Хармсі, здивуєш подібним? Хіба ж нас, вихованих на казках Козлова, здивуєш філософічністю, також властивою поезії Карема? Але чи багато ви можете назвати поетів, які писали пристойну дитячу лірику? У колишньому СРСР лірику загалом не надто вітали, а вже у дитячій літературі її було вдень зі свічкою не знайти. «Недитячий жанр». Навіть вірші про маму найчастіше відгонили любов’ю до Батьківщини.

Карем же найсправжнісінький лірик — значно більшою мірою, аніж іроніст чи філософ. А що стосується сутності любові, прочитайте віршик «Про що думає бліда поганка» — деяким дорослим теж зовсім не завадить.

Загалом, як і всі гарні дитячі книжки, «Блакитне й біле» — не тільки для дітей, а й для всіх, хто «має щастя бути». Дорослим вона скаже про дітей і про себе більше, аніж томи, присвячені віковій психології. А дітям — про світ і про себе — більше, аніж томи енциклопедій.