Море хвилюється — раз... Столиця в черзі за Айвазовським

У Києві понад місяць можна спостерігати рідкісне нині явище — черги «за прекрасним». Цьому сприяла виставка Івана Айвазовського у Київському музеї російського мистецтва. До парадного входу змійками звиваються черги відвідувачів, які годинами чекають побачення з «художнім дефіцитом». Цією експозицією Російський музей дав офіційний старт своєму ювілейному, 85-му, сезону.

Деякі представлені на виставці полотна — з приватних зібрань. Раніше їх мало хто бачив. Інші шедеври «крихта за крихтою» збирали в багатьох музеях України — від Севастополя до Сум.

Як відомо, за довге й дуже успішне творче життя Іван Айвазовський (1817—1900) відкривав персональні виставки 120 разів. А кількість його живописних робіт за 55 років художньої праці просто вражає: їх він залишив понад шість тисяч.

Зрозуміло, не кожна робота Айвазовського шедевр. Сам художник увійшов у моду, коли йому тільки-но виповнилося 30 років. Але залишався мало не найбільш модним і дорогим маляром протягом півстоліття. Популярність не примушувала його йти на повідку в смаків публіки. Тому він міг займатися ще й графікою, яка представляє нетиповий зріз його творчості. Це та сфера, де він пробував експериментувати.

— Суть нашого художнього проекту в тому, що ми вирішили показати «іншого Айвазовского», — розповідає «ДТ» директор Київського музею російського мистецтва Юрій Вакуленко. — Попри його відому плідність на ньому лежить печать якоїсь хрестоматійності й еталонності. А це до певної міри заважає сприймати його як художника загалом. От ми й виходили з того, що художник, який написав кілька тисяч полотен, не міг створити таку ж кількість шедеврів. Ми ж про нього думаємо тільки як про творця «Дев’ятого валу», «Чесменського бою», «Наваринського бою»... Тому ця експозиція географічно представлена переважно музеями східних і південних регіонів країни. Тобто ми виставили роботи, які важко побачити в одному місці — з музеїв Одеси, Миколаєва, Севастополя, Горлівки, Донецька, Сум. Плюс вісімнадцять хрестоматійних робіт Айвазовського — з київського музею.

Ця експозиція відбулася без участі Феодосійської картинної галереї. «Формально тамтешні шедеври й не планувалося представляти, оскільки ця виставка мала на меті концепцію «іншого Айвазовського», — каже пан Вакуленко.

Нинішня експозиція об’єднала тільки українське зібрання художника з різних колекцій. Але в нашої країни, як твердять експерти, перевага над Росією як за кількістю робіт Айвазовського, так і за їхньою художньою цінністю. Отже, Україна щодо Айвазовського цілком конкурентоспроможна.

«Інший Айвазовский» за півтора місяця київської експозиції привабив у музей майже річну кількість відвідувачів! За попередніми даними, цей проект відвідали близько 50 тисяч чоловік. Часто люди вистоювали по дві години в черзі.

— Наші співробітники неймовірно горді такою рекордною популярністю експозиції, але люди просто падають з ніг від утоми, — каже директор музею. — Ми раді, що, не роздаючи безплатного пива й ковбаси, створили чергу за духовним хлібом. Очікувалося, що людям буде цікавий Айвазовський, проте ажіотаж перевершив усі прогнози. Втішно, адже зусилля, яких ми доклали, відплатилися сторицею. Для нашого слов’янського менталітету саме такий духовний поживок тепер і потрібен, а це, своєю чергою, говорить про здоров’я нації. Адже нині в художній сфері побачити чергу проблематично. Знаєте, протягом усієї виставки я себе відчуваю директором модного театру, тому що багато дзвонять і просять контрамарочку.

Виявляється, картини й графіку Айвазовського для київської експозиції, крім дер-жавних музеїв, брали ще й у приватних колекціонерів, прізвища яких не розголошуються. Ці цінителі прекрасного побажали залишитися в тіні. Та оскільки велика колекція завжди тяжіє до публічності, ці любителі морських пейзажів і показали їх громадськості. Всього таких робіт із приватних збірок демонструється 13.

З огляду на гіркі приклади останнього часу, пов’язані з розкраданням картин у різних регіонах країни, у Російському музеї нині дуже серйозна охорона з тотальним відеостеженням. Її забезпечує, як і перевезення полотен, спецпідрозділ «Титан». Навіть у кабінеті директора на плазмовому моніторі видно кожен квадратний метр музейної площі. Природно, до цих робіт не можна ставитися з погляду лише матеріальної складової, але все ж таки в експозиції є полотна вартістю від
трьох до п’яти мільйонів доларів. А одну з картин було придбано для приватної колекції за 2,5 млн. доларів ще два з половиною роки тому.

Юрій ВАКУЛЕНКО, директор Музею російського мистецтва:

— Ця експозиція «нетипового» Айвазовського насправді набагато цікавіша, ніж могло бути в разі, якби просто в одному місці зібрали всі його шедеври. Адже шедевр шедеврові іноді заважає, а тут особливі аура й енергетика. Люди в нас наче «перепливають» морем із залу в зал. Також представлено дуже багато річкових, єгипетських, грецьких, навіть українських пейзажів. А картина «Волга біля Жигулівських гір» 22 роки була відсутня в нашому музеї, оскільки прикрашала Маріїнський палац, та тепер, нарешті, вона повернулася додому. І навіть маленькі картинки — «Шторми», «Бурі» — невимовно гарні. А біля масштабних полотнин, таких як «Афінський акрополь» або «Каїрський пейзаж», можна стояти годинами. Художників-мариністів серед англійців чи німців дуже багато. Але в Айвазовського є та глибинна поезія, яка вже стільки десятиліть притягує до його робіт. Він умів гарно мислити. І практично нічого не малював із натури. Це ключовий момент. Тобто він усе пропускав через себе. Тому коли дивишся його мариністику, не полишає відчуття загальної поетики, прозорості, повіву морського бризу і запаху моря.