Мистецьке село

Примостившись поруч із бабусею, п’ятирічний Юрко почав сортувати заздалегідь наготовлені бісеринки за кольором. Потім акуратно, не поспішаючи, наклеював їх на візерунчасту тканину. Бісеринка до бісеринки — проступає малюнок. Заняття потребує терпіння і вправності, та й незвичне, скажемо так, воно для хлопчика.

Однак Юрко хоче, щоб у нього вийшло так само гарно, як у бабусі Олі. Ользі Краюхіній спеціально бісероплетіння навчатися не довелося — опановувала процес шляхом проб і помилок. Батьки свого часу навчили її вишивати, плести, але головне — передали бажання зробити гарну річ своїми руками. І їй дуже хотілося спробувати працювати з бісером. Опанувала техніку сама, поступово від простих виробів перейшла до... ікон! На їх виготовлення благословив її митрополит УПЦ Володимир — коли ознайомився з роботами майстрині.

Нині Ольга Краюхіна — майстер народної творчості. Створені нею ікони з бісеру демонструвалися на виставках в Україні та за кордоном. Нинішнього року серія робіт виставлялася в Державному музеї Т. Шевченка. Мистецтвознавці пишуть про творчість Краюхіної книжки. Та саму Ольгу особливо тішить, що її захоплення стало справою всієї сім’ї.

Дочка Олена закінчила курси народних майстрів у Києві. Робіт матері копіювати не стала — створює писанки вигадливого забарвлення, браслети. Ці роботи високо оцінили земляки — на виставках у селі, районі, області. А вже у п’ятилітнього Юрка та чотирирічного Артема є можливість переймати навички у бабусі й матері...

У Фурсах поблизу Білої Церкви, де живе Ольга Краюхіна, у багатьох родинах вправність до народних ремесел передається з покоління в покоління. У сім’ї люблять рукодільничати. Особливо гарно плетуть мережива з різнобарвних ниток. Будинок схожий на справжній музей — прикрашений творами не тільки батьків, а й сімох дітей, які захопилися рукоділлям змалку.

Народні промисли віднедавна стали в селі заняттям не для обраних, а для більшості жителів. Майже в кожному будинку жінки вишивають, тчуть, плетуть, а чоловіки випилюють, випалюють, кують. Діти ж навчаються у старших. Особливість Фурсів не тільки в незвичній масовості народних ремесел, а й у їх різноманітті. Дивує земляків вигадливими виробами з коріння дерев Анатолій Залізняк. З ним суперничають молоді люди, які працюють із напівкоштовним камінням та мінералами. Загальне захоплення різноманітними видами матеріалів допомагає впровадити мистецтво умільців у масове виробництво. Скажімо, столярні вироби, що виготовляються на підприємстві, прикрашаються різьбленням, іншими художніми елементами. А вироби з природних мінералів місцевого підприємства «Сапфір» вирізняються добірністю та художнім смаком.

На загальному захопленні народними ремеслами позначилися і давні традиції, і сімейне виховання. Та щоб творчість стала невід’ємною частиною життя села, потрібен був якийсь поштовх.

У 2001 році до рідного села повернувся відставний полковник Микола Фурсенко (жителів на прізвище Фурсенко у Фурсах не один десяток — згідно з документами, село так назвали тому, що в реєстрі козацького полку це прізвище траплялося найчастіше). Земляки обрали його головою сільради. Хоч робота сільського голови клопітка, Микола Фурсенко знайшов час, аби зайнятися створенням умов для народних майстрів і подальшого розвитку народних промислів. Опорою йому став нині покійний учитель історії Яків Сидало, який сам захоплювався живописом і зібрав навколо себе людей, котрі не тільки писали пейзажі та портрети, а й серйозно вивчали народні ремесла, творчість місцевих умільців.

…Щоосені, у День села, який відзначають на православне свято Івана Богослова, у Фурсах проходить виставка народних умільців. До неї селяни готують свої найкращі роботи. Оскільки для невеличкого виставкового залу їх забагато, авторитетна художня рада відбирає кращі з кращих. А після того, як земляки ознайомляться з виставленими роботами, висловлять думки усно чи письмово, авторів відзначають преміями, а їхні вироби залишають у постійній експозиції на тривалий термін. Такі заохочення серед місцевих жителів дуже цінуються.

Організацією виставок підтримка умільців не обмежується. Місцева влада останнім часом почала перейматися і проблемою продажів виробів майстрів. Нещодавно на сесії сільської ради було прийнято досить незвичне рішення. У мальовничому місці поблизу автотраси виділено ділянку землі під салон-магазин, у якому виставлятимуть вироби майстрів із Фурсів.

Прикметно, що ряди місцевих умільців молодіють. І це результат виховання не тільки родинного, а й місцевої школи. Майстри народної творчості проводять тут майстер-класи, ведуть гуртки. Діти уже з початкових класів мають можливість і повчитися, і випробувати себе як умільців. Якщо дорослі змагаються в майстерності один раз на рік, то виставки дитячої творчості у фурсівській школі відбуваються втричі частіше — у переддень Дня села, на честь Дня захисника батьківщини і до Дня матері. Найобдарованішим учасникам надають стипендії — сто гривень.