ЛЯЛЬКОВИХ СПРАВ МАЙСТРИНЯ

Повернення в дитинство пережили всі, хто був присутній у Київському міському театрі ляльок на ювілейному вечорі заслуженої артистки України Елеонори Смирнової, присвяченому 40-літтю її творчої діяльності. З непідробною цікавістю переживали пригоди Ягняти, раділи хоробрості тямущого Зайчика, веселилися разом із дотепним Вінні-Пухом, дивувалися хитрості Лисички-сестрички. Власне, поводилися як нормальні діти, що потрапили до лялькового театру. З однією, правда, різницею: можливо, у дітей любов до театру з роками і проходить, у людей же, які об’єдналися в це прославлене братерство лялькарів, любов до ляльки оселилася в серцях назавжди.

Ось так уже сорок років плаче й сміється, жартує й бешкетує лялька в руках однієї з найяскравіших представниць лялькового мистецтва Елеонори Смирнової. Понад сто ролей у її творчій галереї, різних, несхожих, своєрідних, яскраво характерних. Об’єднує їх одне — вони оживають завдяки високому професіоналізмові, тонкому артистичному чуттю, великому таланту їхнього творця. Недарма в колі спеціалістів-лялькарів уже давно існує поняття «школа Елеонори Смирнової», і чимало її ролей відсвічують хрестоматійним глянцем досконалості. Хоча зупинятися на досягнутому — не в характері Елеонори Миколаївни, вона у постійному русі творчості, на тому шляху пошуку, яким вирішила йти, з юності обравши, за прикладом батька-артиста, нелегку акторську працю. В житті було все: зміна театрів і міст, зміна творчих колективів та партнерів, — незмінною залишалася лише любов до мистецтва. Рідною домівкою став Київський міський театр ляльок, який двадцять років тому створювали разом із чоловіком, головним режисером театру, народним артистом України Сергієм Єфремовим. Тут зіграні найкращі ролі, тут шліфувалися акторські прийоми, вдосконалювалася майстерність. Ця сцена наповнена любов’ю кількох поколінь маленьких глядачів, бурхливі оплески яких завжди супроводжували появу кожного персонажа Елеонори Смирнової.

Ювілей — це завжди певний підсумок, осмислення себе в часі й у тому, що створено. Кажучи образно, альбом із фотографіями, які зберегли важливі події життя. Ці події ніби оживали в численних вітаннях Елеонорі Смирновій. У дивовижній обстановці щирості й душевності звучали слова любові та вдячності від колег із Донецька, Черкас, Хмельницького, Вінниці, Криму, офіційні поздоровлення, поздоровлення близьких друзів, вдячних глядачів. Усі були єдині в тому, що Елеонора Смирнова — найталановитіша, велика акторка, чудова, стійка, життєлюбна людина, чарівна жінка. Сорок років на сцені. Це багато й мало. Елеонора Миколаївна сповнена сил, натхнення, прагнення шукати і створювати щось нове. Творчість — це рух. І хоча в історії лялькового мистецтва, що має безліч цікавих сторінок, мистецтво Е.Смирнової — дуже важливий і цінний розділ, книжка її творчості ще пишеться, вона в роботі.