Львову подобається репутація книжкової столиці

11—14 квітня у Львові відбувся міжнародний науковий симпозіум «Візуалізація образу дитини в літературі». Поважні науковці обговорювали суто дитячі проблеми «нє по-дєтскі» серйозно: приміром, як вам тема про «Образ вовка як уособлення зла в дитячій літературі» або «Еволюція зображення Червоної Шапочки від найдавніших часів до сьогодення»? Прикметними рисами симпозіуму стали не тільки ґрунтовність наукових підходів до дитячої літератури (симпозіум проходив під егідою такої поважної організації, як IRSCL — Міжнародного наукового товариства з дослідження літератури для дітей та юнацтва), а й те, що ця зустріч, на яку прибуло понад 120 науковців із 16 країн світу, уперше відбувається не лише в Україні, а й в усій Східній Європі. Таким чином увесь цей простір уперше виявився інтегрованим у величезне поле «дитячих» літературних досліджень.

Проте самими науковими обговореннями «дні дитячої літератури» у Львові не обмежилися. Українці зуміли зацікавити IRSCL формулою: «симпозіум + книжкова виставка + виставка книжкової графіки». Досвід виявився настільки цікавим, що голова IRSCL Кімберлі Рейнолдз заявила про намір рекомендувати цю формулу і в інших країнах, де відбуватимуться такі зустрічі науковців.

Ярмарок «Форум видавців — дітям» львів’яни одразу ж охрестили «дитячим форумом» — і через зміст заходу, і через його скромні масштаби (58 учасників), що в кілька разів скромніші від «дорослого» Форуму видавців, що відбувається у Львові щоосені і є найбільшим в Україні книжковим ярмарком і літературним фестивалем. Пан Ігор, львів’янин, прийшов на виставку разом зі своїм сином: «Я пам’ятаю ще перші форуми, і цей ярмарок трохи нагадує їх за атмосферою — усе тільки починає формуватися, ще не так багато видавців, не так багато подій, можна весь день сидіти в одному залі і бути певним, що не проґавиш чогось цікавого (події «дорослого» форуму відбуваються одночасно по всьому місту. — І.С.). А головне — мене гріє відчуття, що я дорослішав разом із Форумом видавців, а тепер мій син буде рости разом із дитячим форумом».

Президент Форуму видавців Олександра Коваль хоч і відзначає позитивний досвід проведеного заходу, проте не певна, що ярмарок зможе стати щорічним: «Для нас основними показниками успіху є задоволення наших учасників (тобто видавців) і кількість відвідувачів. На кількість відвідувачів нарікати не доводилося, а отже, і наші учасники були задоволені. Власне, це не тільки наша думка, а й думка колег із IRSCL». За словами пані Коваль, IRSCL ще на початку заходу повідомило своїх українських партнерів: якщо симпозіум пройде успішно, можна буде обговорити можливість проведення в Україні світового конгресу з питань дитячої літератури. Після закінчення симпозіуму IRSCL назвало дату наступної української зустрічі — 2011 рік. Причиною ж непевності Олександри Коваль є те, що Форум видавців, одна з брендових подій для міста, віддавна має проблеми із приміщенням для проведення ярмарку. Палац мистецтв уже замалий для цього надпотужного заходу, а сучасного виставкового павільйону у Львові поки що немає; до того ж КНИГОМАНІЯ — кампанія з популяризації дитячого читання, що її проводить «Форум видавців», є надто витратною для невеличкої громадської організації.

Проте мер Львова Андрій Садовий скепсису організаторів не поділяє. Здається, львівська влада нарешті усвідомила цінність книжкового форуму для міста і привабливість бренда книжкової столиці України. По-перше, пан Садовий заявив, що нове виставкове приміщення буде готове до осені 2008 року. Тож цілком імовірно, що цьогорічний форум у затісному Палаці мистецтв буде останнім. До того ж на прес-конференції, присвяченій відкриттю виставки «Форум видавців — дітям», було оголошено про нову книжкову ініціативу Львівської міської ради «Львівська книга»: конкурс на отримання грантів до 20 тис. грн. на часткове покриття видатків на видання оригінальної та перекладної художньої прози українською мовою. Обов’язковим є дотримання однієї з трьох умов: а) львівський автор; б) львівський перекладач; в) львівське видавництво. А ще пан Садовий пообіцяв забезпечити нетривале проживання у Львові письменникам, які напишуть книжки про Львів.

Серед подій виставки найяскравішими стали читання книжок відомими в Україні артистами — Святославом Вакарчуком («Океан Ельзи»), Сашком Положинським («Тартак») та майстром химерної казки Лірником Сашком; виставка ілюстрацій до дитячої книжки, яка є найбільшою в Україні (понад 100 робіт від 25 художників), а також круглий стіл — зустріч із психотерапевтом Беатрікс Бертші-Вебер (Швейцарія) на тему «Психотерапевтична дія дитячої літератури» та дискусія із львівськими дитячими психотерапевтами. «Книжка лікує» — стверджувала пані Бертші-Вебер, наголошуючи на відповідальності дитячих письменників перед своїм читачем.

Наводячи приклади з власної практики, пані Бертші-Вебер говорила про те, що найбільшу «лікувальну силу» мають ті книжки, де герой сам знаходить вихід із скрутної ситуації, навіть якщо цей вихід і не надто задовольняє оточення і, зокрема, батьків. Проблема пошуку виходу зі скрутної життєвої ситуації, нині постала і перед самою українською дитячою літературою: наклади книжок є разюче малими, гонорари письменників, відповідно, — теж, система освіти переживає кризу, натомість мобільний телефон, завдяки масованій рекламі, стає річчю першої необхідності, тим часом книжка вважається товаром, по-перше, дорогим, по-друге, таким, що без нього можна легко обійтися. Проте від того, чи вдасться українській дитячій літературі цей вихід знайти, залежить не тільки зміст розмов по мобільних телефонах, а й стан справ у державі загалом. Адже, як стверджує Олек­сандра Коваль, ініціатор кампанії КНИГОМАНІЯ, нинішня політична криза в Україні є відлунням ситуації занепаду книговидання — як це було вже у 90-х, бо люди, які читають, схильні думати й аналізувати, а відповідно вибирати не гасла, а ідеї.