Коханці та злодії. 10 фільмів "Молодості"—2016

Без гучних рекламних кампаній у столиці стартував 46-й Міжнародний кінофестиваль "Молодість". Упродовж дев'яти днів буде показано близько 200 картин. Серед них - остання стрічка Анджея Вайди, новий проект Крістіана Мунджіу, чергова прем'єра з Ізабель Юппер у головній ролі. DT.UA пропонує свою версію десяти "обов'язкових до перегляду" фестивальних фільмів.

За нагороди традиційно боротимуться дебютні, короткометражні та студентські стрічки, а також фільми національного конкурсу. Крім того, найкращі визначатимуться у програмах на дитячу та ЛГБТ тематики. Паралельно діятимуть 14 позаконкурсних секцій, у яких зібрано роботи на будь-який смак: від адреналінових жахалок до далекосхідного артхаусу і від шекспірівської класики до інстаграм-відео.

"Бакалавр" Крістіана Мунджіу

Один з головних режисерів Східної Європи Крістіан Мунджіу славиться своєю картиною "4 місяці, 3 тижні і 2 дні", яка тріумфувала в Каннах 2007-го. А 2016-го його "Бакалавр" був відзначений на цьому ж кінофорумі призом за режисуру.

Картина оповідає про лікаря на ім'я Ромео, який усе своє життя поклав на виховання доньки Елізи. Він мріє послати її на навчання до Лондона - якнайдалі від суворої постсоціалістичної Румунії. Дівчина вирізняється своїми здібностями, й іспити, якій їй доведеться складати, не є для неї особливо важкими. Однак напередодні іспиту на неї нападають, намагаючись зґвалтувати. Цей стрес сильно підкошує Елізу, і вона, незважаючи на відмінні знання, складає іспит недостатньо добре. Люблячий Ромео, який у цьому звинувачує себе самого, готовий піти на все заради майбутнього доньки.

"Борис без Беатріс" Дені Коте

Режисер цієї картини буде головою головного журі "Молодості". У фільмографії канадця - 13 робіт різних жанрів. Повнометражний дебют Коте отримав головну нагороду кінофестивалю в Локарно. Відтоді практично всі його картини потрапляють на найпрестижніші кіноогляди світу. Як і попередні роботи майстра, його новий фільм відзначається тонкими психологічними портретами, вишуканими експериментами і споглядальністю.

У центрі сюжету - деспотичний егоїст Борис. Своїми жорстокістю і впертістю він довів до депресивного синдрому свою дружину Беатрис, яка вже не пересувається без інвалідного крісла. Донька Бориса втекла з рідної домівки і веде богемний спосіб життя. Кожен, хто намагається знайти спільну мову з Борисом, невдовзі тікає від нього. І одного разу життя примушує його розкаятися в такому ставленні до оточуючих.

"Сполучені штати кохання" Томаша Василевського

Оголені пристрасті цієї картини вирують на початку 1990-го. Польща бере новий курс, а разом із нею намагаються змінити своє особисте життя й головні героїні фільму. Вчителька Рената поклала око на свою ефектну молоду сусідку Мажену. Чоловік останньої працює в Німеччині, тож у жінок є можливість проводити багато часу вдвох. Молода мати Агата усвідомлює, що її шлюб остаточно втратив пристрасть, відтак вона вирішує бігти за нездійсненною закоханістю. А директриса школи Іза таємно зустрічається з батьком однієї зі своїх учениць.

Фільм визнано однією з головних польських прем'єр нинішнього року, він зібрав низку національних нагород, а також завоював приз за найкращий сценарій на Берлінале.

"Майбутнє" Міа Хансен-Лев

Нинішнього року вийшло відразу шість фільмів з Ізабель Юппер у головній ролі. Один із них - картина "Вона" - минулого місяця стартував у нашому прокаті. Присутність французької перфекціоністки в тій чи іншій картині є своєрідним знаком якості стрічки. Цей факт і примушує виділити саме цей фільм із довгого списку програми "Фестиваль фестивалів".

Фільм розповідає про викладачку філософії, яка намагається впоратися зі стресом після смерті матері. Ситуацію ускладнює те, що її звільняють з роботи, і вона дізнається, що її обманює чоловік.

"Хеді" Мохамеда Бен Атіа

Те, що "Молодість" зіштовхує у своїй програмі призерів різних престижних кінофестивалів, уже є традицією. Одним із таких стане картина "Хеді", удостоєна нагород за найкращу чоловічу роль і найкращий дебют на Берлінале. Цікаво, як ця стрічка виглядатиме поруч із іншими дебютами в основному конкурсі київського кіноогляду.

Дія фільму розгортається в ортодоксальному Тунісі. Хлопець на ім'я Хеді, на думку оточення, засидівся в підлітках. Він уже почав лисіти, але єдиним його захопленням залишається малювання коміксів. Це хобі він поєднує з роботою в автомобільній компанії. Дбайлива мама поставила собі за мету одружити хлопця. У цей момент Хеді зустрічає привабливу жінку й вирішує взяти життя у свої руки. Та чи зможе він встояти перед патріархальними правилами мусульманського суспільства?

"Найщасливіший день у житті Оллі Мякі" Юхо Куосманена

"Скандинавська панорама" на київському кінофестивалі - завжди безпрограшний варіант. Буквально кожен фільм цієї програми вирізняється своєю оригінальністю, художністю, емоційністю і, нарешті, якістю. Зокрема, стрічка режисера Юхо Куосманена цього року отримала головний приз у другій за значимістю програмі Канн "Особливий погляд". Торік, до речі, в цьому конкурсі також тріумфувала скандинавська картина - "Барани" Грімура Хаконарсона, - і її теж показували на "Молодості".

"Найщасливіший день у житті Оллі Мякі" побудований на реальних подіях і розповідає про фінського боксера, який виступає в легкій ваговій категорії. Дія розгортається 1962 р., тому фільм стилізований під чорно-біле кіно тієї епохи.

"Безбожна" Раліци Петрової

На думку прогресивних критиків, історія кінематографу пишеться не пафосними Каннами та Венецією, не гламурним "Оскаром" чи соціально-політичним Берлінале. Найважливіші відкриття, які рухають світ кіно, відбуваються в тихому швейцарському Локарно. Саме тут нинішнього року тріумфувала картина "Безбожна" болгарської режисерки Раліци Петрової.

Ця стрічка бере участь у конкурсі дебютів "Молодості", що є своєрідним викликом. Фільм розповідає про доглядальницю Ганю, яка доглядає за хворими на деменцією. Хитра жінка підробляє тим, що краде паспорти своїх пацієнтів, продаючи їх на чорному ринку. Одного разу вона приходить до свого чергового пацієнта, любителя музики. Зустріч із цією людиною примушує Ганю повністю змінитися.

"Маріуполіс" Мантаса Кведаравічюса

Ще кілька років тому кінематографісти лише зрідка звертали увагу на Маріуполь. Використовуючи це місто як дешеве місце для зйомок російських серіалів. Але за останні пару років у ньому було знято, щонайменше, чотири знакові документальні роботи. Легендарний Терренс Малік як продюсер зняв тут "Крокодила Геннадія", висунутого на "Оскар". Олег Чорний завершив вишукану стрічку "Проект дощу" про вуличного художника Гамлета Зіньковського, який створює принципово новий образ цього міста. Юлія Гонтарук випустила картину "Десять секунд", приголомшливу, як залп "Граду". А литовський режисер Мантас Кведаравічюс створив "Маріуполіс".

Картина показує життя під час війни в місті, що входить у радіус обстрілу. "Це візуально потужна данина місту в умовах кризи, присвячена його поетам і кравцям", - так охарактеризували фільм організатори Берлінського кінофестивалю, де нинішнього року відбулася його прем'єра.

"Жінка, яка пішла" Лава Діаса

У творчості філіппінського маестро Лава Діаса цей фільм досить короткий. Він триває всього тільки трохи менше чотирьох годин. Наприклад, хронометраж попередньої його роботи нинішнього року - "Колискова скорбній таємниці" - вдвічі довший.

Європейський глядач дуже цінує роботи Діаса. "Жінка, яка пішла" цього року отримала "Золотого лева" у Венеції, а його робота "Від попереднього" 2014-го тріумфувала в Локарно. Українські критики відзначають, що його фільми частково нагадують сучасну вітчизняну літературу. Вона також показує наші бідненькі реалії, загострену емоційність і акцентується на тяжких життєвих обставинах, які доводиться долати звичайним людям. Цьому, зокрема, і присвячене нове творіння Діаса.

"Післяобрази" Анджея Вайди

Картина стала останньою у творчості Вайди, який помер 9 жовтня у віці 90 років. Назва фільму важко перекладається, - вона говорить про ефект, коли довго дивишся на щось, потім різко відвертаєшся, а цей образ ще продовжує стояти перед очима.

Цей меланхолійний фільм закриватиме "Молодість-46". Стрічка розповідає про знаменитого польського художника і теоретика мистецтва Владислава Стшемінського. Він був одним із лідерів авангарду в міжвоєнні роки. Оскільки майстер жив у епоху сталінізму, він часто опинявся перед непростим моральним вибором. Головну роль у картині виконав живий класик польського кіно Богуслав Лінда.