КНИЖКОВА СПАДЩИНА «СВІТУ»

Нещодавно викладачі і студенти кафедри історії та теорії соціології Львівського національного університету ім. І.Франка представили грунтовне соціологічне дослідження (керівник проекту — доктор соціологічних наук, професор Наталія Черниш), яке стосувалося досліджень інформаційного простору Львова. Крім засобів масової інформації, вивчався і книжковий ринок міста. В цілому серед усіх видів і жанрів книжкової продукції у нас трохи переважають україномовні видання (52,5%) проти 45,7% російською мовою. На тлі різноманітних наукових і науково-популярних видань перше місце за кількісними показниками займає випуск підручників. Так, 98,5% — це підручники для дітей молодшого шкільного віку, 98,3% — для середнього і старшого шкільного віку, 57,1% — для дітей-дошкільнят. Серед наукових та науково-популярних довідників, енциклопедій і словників 97,3% — видання для молодшого шкільного віку, 67% — для середніх та старших класів. В розділі популярних довідників, енциклопедій і словників лідирують також книги для середнього та старшого шкільного віку (81,5%). І це було приємною несподіванкою. У Львові на випуск саме шкільних підручників дуже потужно, цікаво і творчо працює державне спеціалізоване видавництво «Світ», яке невдовзі відзначатиме своє 60-річчя. Ми зустрілися з його директором Ігорем Мельником.

— Наші книжки — виключно україномовні, — розповідає Ігор Андрійович, — що в цілому визначає напрям роботи видавництва, хоча є у нас польська, угорська та румунська редакції, де видається спеціальна література цими мовами. Завжди мали свій профіль — це культурно-освітня і навчальна література. В цій ніші продовжуємо працювати. Свого часу, у 1946 році, ми виникли як видавництво при Львівському університеті і займалися виключно вузівською літературою (до 1989 року у складі об’єднання «Вища школа»). Сьогодні це цілком самостійне видавництво, яке активно працює над випуском шкільної літератури, підручників. На світанку нашої незалежності була потреба у створенні національних підручників, і видавництво серйозно зайнялося цією справою. Зараз у нас дуже багато книжок з грифом Міністерства освіти і науки, за якими навчаються діти всієї України. А почалося з «Букварика» для найменших школярів, сьогодні він є одним із трьох «Букварів» України, рекомендованих Міносвіти для загальноосвітніх шкіл. До нього розроблено спеціальний учнівський зошит і методичні поради вчителю. Крім того, створили і видали букварі для вивчення німецької, англійської мов, шкільні підручники з латинської мови. Нині розробляємо підручник німецької мови для початкової школи за новою програмою. Є підручники з німецької мови для учнів 10—11 класів, їх також замовляла держава. Видали англійську мову для молодших класів спеціалізованих шкіл. Чимало цікавих підручників з усіх шкільних предметів. Я вже не кажу про масову вузівську літературу, за якою навчаються всі студенти України. Ціла серйозна серія — медична навчальна і наукова література. Є книжки на широкий загал. Окремо виходить серія «Подвижники національної ідеї» тощо.

— Крім шкільної літератури, ви почали також випускати чудові серії для зовсім маленьких діточок?

— Так, щоб здешевити дитячі книжечки, зробити їх доступними маленьким читачам, якісними і привабливими зовні, видавництво почало друкувати дитячу серію «Молодий «Світ» України», в якій вийшло вже чотири книжки. Остання — поезії Ігоря Калинця «Деякі пісеньки». Підготовлено до друку п’яту книжечку з цієї серії. Це будуть «Кольорові парасольки» львівської поетеси Марії Людкевич. Завершуємо підготовку до друку продовження книги Галини Малик «Злочинці з паралельного світу», яка стала нашим бестселером. Нині підготували декілька видань і для серії «Шкільна бібліотека», в якій буде видрукувано уривки або окремі кращі твори української художньої літератури. Наш наступний «дитячий» проект — 24-томне видання українських народних казок. Одного разу прийшов до нас чоловік років 75-ти, М.Зінчук, приїхав він у Львів з Буковини. Історик за фахом, усе життя мандрував Україною і записував від людей казки. І подав видавництву «Світ» проект на 24 томи тих казок. Речі унікальні, це не просто дитячі казки, а чудова народна творчість, представлена окремими регіонами. Це й велика наукова праця, прорецензована і належним чином оцінена. Ми розробили до цього проекту серійне оформлення, перший том — казки Гуцульщини — готується до друку. Запропонували працю Зінчука в програму соціально значущих видань України. Але її, на жаль, поки що не затвердили. Літній чоловік хвилюється, він хотів би побачити за життя бодай один том своєї праці. Поки що шукаємо кошти, та вже перший том готуємо до друку. І я переконаний, що цю роботу зробимо.

— Видавництво «Світ» зініціювало нову надзвичайно цікаву, оригінальну, чудово оформлену серію «До джерел».

— Це — документальна серія, переклади зі слов’янських літератур. Перша книга серії присвячена Максиму Богдановичу, національному поету Білорусі, який помер у 26 років. Вважається, що рівень його поезій — Шевченків. Друга — видання творів Єжи Герасимовича, відомого польського поета, який наприкінці життя визнав себе українським письменником, що писав польською мовою. Це свідчить, наскільки переплетені корені двох наших народів. Вірші поета чудово переклав Ігор Калинець, і на сьогодні — це єдине повне видання творчості Герасимовича в Україні. Підготовлено третю книгу — «Святослав Гординський. На переломі епох. Літературні статті, есеї, огляди, критика, спогади», ініціатор видання та упорядник якої — Роман Лубківський. Гординський — наш земляк. Чудовий художник, поет, літературний критик, непересічна постать у мистецькому світі України, про якого ми, на жаль, дуже мало знаємо. Наступну книгу серії буде присвячено Юліушу Словацькому — переклади з його літературних статей. Наша мета — створити серію фундаментальних книжок, які роблять вагомий внесок у загальну культуру слов’янських народів. До цьогорічних Шевченківських днів надрукували збірку кращих творів літераторів, вихідців з Галичини. Це — чудова книга-посвята Тарасові Шевченку. Серія «До джерел», якою ми пишаємося, — некомерційна, виходить накладом усього дві тисячі примірників, отож ніякого бізнесу ми на цьому не робимо. Ці речі несуть високу культуру, духовність, і тому без таких видань я не уявляю нашої діяльності. Так само як і без серії «Українська рукописна книга». Однією з кращих вважаю книгу Я.Запаско «Пам’ятки книжкового мистецтва». Автор зібрав, систематизував і дослідив усю рукописну спадщину України. Ця книга цінна не лише як наукова розвідка, а й як мистецький твір, проілюстрований репродукціями з рукописних книг, зразками мініатюр і декоративних прикрас. Видавництво пишається й такими виданнями, як книга львівського історика Бориса Мельника «Вулицями старовинного Львова», яка започаткувала серію праць з історії міст Західної України. Скоро вийде книга «Вулицями старовинного Ужгорода», далі — Кам’янець-Подільського, потім про історичне містечко на Львівщині — Жовкву і т.д.

— Чимало книжок видавництва «Світ» справді не лише мають високохудожній внутрішній зміст, а й несуть естетичне навантаження. Знаю, що ви берете участь у багатьох книжкових виставках, ярмарках як в Україні, так інколи й за кордоном, і практично ніколи не повертаєтеся без нагород — дипломів, грамот, інших відзнак…

— Твір пише автор, але книжку створює видавництво. І час цього творення — колосальна праця, до якої залучено дуже багато людей. Видавництву майже шістдесят років, тобто є традиції, які переходять з покоління в покоління. Одна з таких непересічних традицій — високе художньо-мистецьке видання книжок з маркою «Світ». А досягаємо цього стабільним колективом, у якому люди працюють десятиліттями. За ті майже двадцять років, що я працюю тут, ми практично лише поповнювалися і розширювалися (зараз у нас 70 працівників). Залишати роботу не хочуть навіть працівники пенсійного віку. Зробити гарну книжку, яка б відповідала всім вимогам і стандартам, можуть лише професіонали. Але це — задоволення дороге, особливо подарункові, свого роду унікальні серії. Наше ж видавництво самостійно забезпечує своє фінансування, ніхто не подарує нам жодної зайвої копійки. Якщо претендуємо на випуск якогось підручника, потрібно виграти тендер, довівши якість майбутнього видання за всіма параметрами, порівняно з іншими потужними видавництвами. А це, зрозуміло, дуже непросто. Але ще більша проблема сьогодні — знайти гуртового споживача, який би продавав твою продукцію на ринку. Видавництву потрібні обігові кошти, інакше хорошу книжку не випустиш, а де їх узяти, якщо продукція лежатиме на складі? Тому відсутність посередника між видавництвом і споживачем робить наше життя неймовірно складним. Раніше книжки розповсюджувалися через книготорги, існувала спеціальна мережа, хоч я її й не ідеалізую. Сьогодні її немає. А видавництву, щоб випустити чергову книгу, потрібно авансом вкласти надзвичайно велику суму грошей. Повернення їх, у кращому випадку, можна очікувати не раніше ніж через півроку. І то за умови, якщо книжка знайде збут. Зараз з’явилися комерційні структури, які займаються закупівлею книжок, але вони не завжди відстежують потреби ринку. Звичайно, наше видавництво самостійно також просуває свою, далеко не найгіршу на українському ринку книжкову продукцію: створили сторінку в Інтернеті, випускаємо каталог, власну газету «Книжковий світ», беремо участь у книжкових ярмарках, відкрили у Львові два фірмових кіоски, працюємо над створенням фірмового магазину. Але це проблеми не розв’язує. Має бути створена потужна система збуту друкованої продукції, чітка і прозора. Крім того, вважаю, наші ЗМІ повинні стати посередниками у представленні нової літератури. Літературної ж критики на сторінках періодичних видань також фактично немає. Бракує спеціалістів, котрі б оцінювали книжку як вид мистецтва. Від цього ми лише втрачаємо.

— Але зараз прийнято новий закон, який повинен полегшити життя видавців, захистити їх на нелегальному ринку книготоргівлі, а державні видавництва матимуть ще й пільги…

— Так, але вже всупереч новому закону вийшла постанова Кабміну, якою передбачається відрахування 15% обсягу чистого прибутку (доходу) до спеціального фонду держбюджету. Постанова вийшла навесні нинішнього року, а відрахування ми здійснили за весь минулий рік (заднім числом) і, звісно, за цей період 2003 року, коли зароблені гроші вже було задіяно в роботу. Закон повинен би мати в цьому випадку перевагу, однак лист Державної податкової адміністрації зобов’язує нас цю постанову виконувати однозначно. За невиконання — штрафи. Результат я бачу лише в одному: в доведенні до краю державних видавництв. Українська асоціація видавців і книгорозповсюджувачів подала свій протест і зробила запит до заступника голови ВР Зінченка, щоб нам дали роз’яснення з цього питання. Україна, напевно, єдина країна, що не підписала Флорентійської хартії, за якою держава зобов’язується надавати для випуску вітчизняної літератури максимальні пільги. Вся Європа так працює. З 1 січня 2003 року і в нас прийнято новий закон, тобто намагаємося наблизитися до європейських стандартів, але такі постанови практично все перекреслюють.

— Ви говорили, що чимало видань, особливо підручників, є державними замовленнями. Тобто під них надходить державне фінансування?

— Так, але книжки мають бути дешевшими, доступнішими для людей, тому ми й говоримо про подолання проблем, певні пільги. Дві наші редакції сьогодні містяться за межами Львова — угорська в Ужгороді і румунська в Чернівцях. Польська редакція працює у Львові. Там є штат людей, і ми їх утримуємо, як і багато чого іншого. Тобто наше видавництво — єдине в Україні, яке випускає шкільну літературу польською, румунською й угорською мовами. У Києві є Головна редакція літератури мовами національних меншин України, яка видає художні твори. Навчальною літературою займається «Світ». Тому, здавалося б, у фінансовому плані для нас мало б бути полегшення. Ми складаємо плани, але вони не завжди фінансуються так, як повинні. І це нерідко призводить до серйозних проблем усього видавництва. Фахівці, як правило, перекладають підручники з українських видань, і їм потрібно за це заплатити гроші, як і всім іншим, хто над цими книжками працює. Якщо немає коштів, усе зупиниться. А це ж підручники, вони не продаються на ринку, вони дотаційні, крім того, мають бути випущені вчасно. Нинішнього року є пожвавлення в цьому питанні, але, щоб не було збоїв, потрібно чітко відпрацювати механізм взаємодії. Коли бюджет виконується нормально, у нас великих проблем з фінансуванням немає, а коли ні…Це стосується не лише підручників. Нам доручили випускати перше найповніше
(50-томне) видання творів Михайла Грушевського. В такому обсязі його спадщина ще не видавалася. Масштабний видавничий проект, упорядником якого є Інститут української археографії та джерелознавства НАНУ, реалізується на виконання Указу Президента України за національною програмою випуску суспільно необхідних видань. Перший том вийшов фундаментальною книжкою, високо оціненою як у Львові, так і в Києві. Ми підготували до друку другий том, але на цей рік для нього поки що не знайшлося коштів. І це — Грушевський, національний геній, всесвітньо відома людина. Ще наклад у дві тисячі примірників ми б якось могли витягнути, але видати академічним виданням сім тисяч примірників… Можна багато говорити і про підручники, і про інші цікаві проекти. Але це — наша робота, наше життя. Якщо узагальнювати, то щороку видаємо 70-80 нових назв. Коли тільки починалося відродження України, вважаю, ми зробили вагомий внесок — видали у 1989 році «Історію України» Крип’якевича, потім вийшло три томи Яворницького в українському перекладі, «Історія українського війська» Я.Дашкевича та багато інших цікавих речей. Але той період уже минув, ми рухаємося вперед, бо якби займалися тільки відродженням духовної спадщини, нас давно б уже посунули з книжкового ринку. А так ми розвиваємося і дивимося в день завтрашній, прагнучи, щоб він був кращим, ніж день нинішній.