Класику замовляли? Національна філармонія в очікуванні Наталії Гутман та Ігоря Четуєва

Один із найпрестижніших концертних майданчиків столиці — Національна філармонія України — 16 вересня відкриває свій 145-й сезон. У нечисленної армії киян-меломанів, котрі звикли ходити у філармонію як на роботу, звичайно, накопичилися деякі претензії-побажання. Мовляв, гастролери з року в рік ті ж самі, а справжніх зірок дедалі менше; чужих запрошувати — грошей немає, а свої, які й могли б, просто лінуються стрибнути трохи вище звичного. І тільки влітку, коли філармонія, якій дорікають усюди й за все, йде у відпустку, починаєш розуміти: насправді цей зал для Києва — щось більше, ніж один із концертних майданчиків. Філармонія, мабуть, єдина «структура», що формує обличчя української академічної музики.

Навіть побіжний перегляд анонсованого Національною філармонією репертуарного плану вселяє світлі надії. Віолончелістка Наталія Гутман, одна з найвідоміших солістів сучасності, відкриває сезон Кончерто-гросо Альфреда Шнітке. Закриває — найяскравіший піаніст молодого покоління Ігор Четуєв у новому амплуа інтерпретатора Олександра Скрябіна. 90-річчя з дня заснування Національного симфонічного оркестру набирає нових обертів: із Німеччини приїде диригент-просвітитель, у недавньому минулому киянин Ігор Блажков, із Росії — легендарний Геннадій Рождественський, а на завершення сезону відбудеться взагалі дещо нечуване: спільними зусиллями Національного симфонічного оркестру й Ансамблю класичної музики імені Бориса Лятошинського буде виконано всі бахівські Страсті — за Матфієм, Лукою, Марком й Іоанном.

І ще з категорії неможливого — що, здається, все-таки відбудеться. Київська піаністка Наталія Кравченко в рамках авторського проекту пообіцяла привезти в Київ велетня з радянської епохи — скрипаля Віктора Третьякова. Керівник Національного симфонічного оркестру Володимир Сіренко заманить у Київ блискучого скрипаля з Ганновера (між іншим, уродженця Хмельницького), першу скрипку Квартету імені Кароля Шимановського Андрія Бєлова. Диригент Київського камерного оркестру Роман Кофман записав у проект «Великі імена» скрипаля Гідона Кремера й композитора Гію Канчелі (на травень заплановано його авторський концерт), ім’я Євгена Станковича вписав в один рядок з ім’ям Ріхарда Штрауса, а класикам рангу Йоганна Себастьяна Баха, Йозефа Гайдна, Антоніо Вівальді, Фелікса Мендельсона-Бартольді, Георга Фрідріха Генделя й Вольфганга Амадея Моцарта виділив по окремому вечору. Обмін музичною спадщиною в рамках Днів культури Німеччини в Україні зроблять німецький ансамбль «Музикфабрик» і український «Київ-Симфонієтта». Варто звернути увагу на «конвертовані» імена, які — цілком закономірно — зацікавили «Музикфабрик»: це київські композитори Олег Безбородько, Алла Загайкевич, Святослав Луньов, Сергій Пілютиков і Олександр Щетинський.

Німецько-український проект «Сучасний європейський музичний простір» показовий і в іншому сенсі. Відштовхнувшись у вересні від нього, філармонія помалу починає переборювати один із стереотипів своєї репертуарної політики, яка полягає в «ущербності» камерних концертів. Власне, у неї для цього є підстави: симфонічний оркестр, як показує практика, набагато ліпше заповнює зал, ніж квартет. Можливо, саме «Музикфабрик» удасться не потурати цій інерції, а на своєму прикладі довести, що іноді десять інструментів можуть звучати краще за всі сто.

Із того, що без натиску вписується в рамки філармонічної традиції, — це десятки конкурсів і фестивалів із знайомими іменами. Осінній «Київ Музик Фест» і весняні «Музичні прем’єри сезону». Серйозний і довгий, розбитий на вікові групи Міжнародний конкурс піаністів пам’яті Володимира Горовіца — і неодмінно святковий, не обтяжений великими грошовими преміями, сповнений дружнього азарту й колегіального спілкування гітарний конкурс-фестиваль «Київ-2008». Продуманий до дрібниць хор-фест «Золотоверхий Київ», у рамках якого не тільки злагоджено співають, а й видають ноти і записують альбоми з українською хоровою музикою, і Міжнародний конкурс вокалістів імені Бориса Гмирі, де майбутні прими й прем’єри міряються голосами і вбранням.

У нинішньому сезоні також є всі шанси для того, щоб нарешті побачити, як пліч-о-пліч, підтримуючи одне одного, а не відштовхуючи або намагаючись бігти наввипередки, ступають вітчизняні виконавці й композитори. Нове життя нео­романтичним партитурам Віктора Косенка й Левка Ревуцького дасть ансамбль «Київські солісти» Богодара Которовича, котрий за будь-якої погоди звик грати в граничному тонусі. До ювілеїв Миколи Гоголя й композитора Віталія Губаренка диригент Ігор Палкін поставить у концертному варіанті оперу-балет «Вій». Авторські концерти заплановано в композиторів Володимира Губи, Ганни Гаврилець, Євгена Станковича й Мирослава Скорика.

Власне, «каркас» на кшталт традиційних абонементів й інших академічних «непорушностей» цілий, а наповнення його в цьому сезоні надзвичайно яскраве й несподіване. Філармонія, здається, ввійшла в смак гри з власним, заданим століттями форматом, й їй це подобається. А ще — в епоху, коли гра йде не так «ушир», як «усередину», коли на фундаменті відносної стабільності можна будувати вже не повітряні замки, а робити справжні відкриття й навіть творити дива.