Київський міжнародний: дубль два (про переможців)

Другий Київський міжнародний фестиваль уже позаду. Церемонії відкриття і закриття відшуміли в помпезному Палаці культури «Україна», а основні покази проходили в районі залізничного вокзалу: кінотеатр «Баттерфляй-Ультрамарин». За минулий тиждень цього форуму міжнародне журі на чолі з режисером Отаром Іоселіані переглянуло 17 картин і розподілило трофеї таким чином:

— Гран-прі (20 тис. дол.) — фільму «Бабай», Туреччина (режисер Аталай Ташдікен);

— краща чоловіча роль — Юрій Степанов (посмертно) за роль у фільмі «Стріляй негайно!», Україна (реж. Вілен Новак);

— краща жіноча роль — Оксана Борбат за роль у фільмі «Вир», Литва (реж. Гітіс Лукшас);

— кращий сценарій — Лукаш Кошміцький та Войцех Смаржовський,
«Дім зла», Польща;

— краща режисура — Войцех Смаржовський, Польща, «Дім зла»;

— краща операторська робота — Вікторас Радзявічас, «Вир», Литва.

Переможець — Аталай Ташдікен — зняв життєву і просту історію про стосунки між братом і сестрою, які живуть у Туреччині в анатолійському селі. «Це глибока і змістовна драма, що відбувається в глухому селі із сиротами, які залишилися під опікуванням літньої людини... Але всі герої милі, відкриті, між ними — підтримка, вони шукають вихід із самотності, з пітьми ситуації, в яку потрапила вся сім’я... Попри сумний фінал, усі члени журі були одностайні у своєму рішенні, а це рідкість на будь-якому фестивалі», — сказав Отар Іоселіані, глава журі.

Режисер-переможець не приховує, що на етапі зйомок було багато труднощів, адже актори — непрофесіонали, діти. Режисер признався: «Сама ця історія не вимисел, а реальність. Причому дія відбувається в тому самому місці, де народився я сам...» Творець «Бабая» пишається давньою історією своєї батьківщини. Каже, що відчуття цієї історії дає широту його сценарному пошуку: «Можна написати багато гарних сюжетів... Можливо, в цьому й причина того, що сьогодні турецьке кіно займає нові позиції? Нова генерація і турецьких глядачів, і кінематографістів солідарна в ідеї популяризації національного кінематографа. Нам є що розповісти іншому світу...»

Два призи журі також отримала польська картина «Дім зла» (режисер Войцех Смаржовський). На перший погляд, стрічка про реалії в польській глибинці в 80-х просто шокує своїм натуралізмом. Але поступово в ній відкриваються приховані пласти радянської системи.

«Це приголомшливий фільм! — каже член журі режисер Вадим Перельман. — Це картина нової хвилі, яку можна порівняти з «Фарго». Але «Дім зла» унікальніший. Ми дали призи і сценаристу, і режисеру. Ця картина про радянську владу — про пияцтво, про корупцію, про маразми...»

Можна перейматися запитаннями: чи є у дзеркалі Київського міжнародного хоч якесь віддзеркалення світового кінопроцесу? Поки що відповісти важко.

«Якщо подивитися програми великих фестивалів — Берлінського, Каннського і Венеціанського, то вони теж не вирізняються багатоманітністю, — каже Отар Іоселіані. — Вони весь час — між комерційним і авторським кінематографом... Ми взагалі втратили орієнтири — а чим, власне, є сьогодні кінематограф? Хоча справжнє кіно має бути і хорошим, і розумним, і глибоким. Тому я не засмучуюся, що Київський фестиваль, можливо, і не на рівні фестивалів Канн чи Венеції. Сьогодні вже ні Каннський, ні Венеціанський, ні Московський фестивалі не відповідають своїм колишнім високим критеріям, які були в 60-х ХХ століття. Тоді на цих форумах справді було кінематографічне свято: приїжджали Фелліні, Антоніоні, Калатозов із великою картиною «Летять журавлі», надзвичайні актори. Тому й не думайте, що сьогодні десь відбувається кінематографічне диво».