Знаєте, за що кияни люблять День Києва? Спробуйте відповісти на це запитання однією фразою. Хоча, здавалося б, відповідь очевидна: це свято, а хто не любить свята? Надто, якщо це свято припадає на кінець весни, коли пахощі літнього нічогонероблення відчуваються особливо гостро. Коли останній дзвоник щойно віддзвонив, а до вступних іспитів ще є час.
Додайте до цього трішечки снобізму киян, упевнених, що саме вони живуть у колисці слов’янської культури, в самому центрі Європи, а, може, й узагалі — на самому пупі землі. У цьому місті кожен може знайти місце, подію, заняття і/або марку пива, що найбільше відповідає схильностям і темпераменту. Принаймні, один раз на рік — у День Києва.
