КИЇВ МУЗИК ФЕСТ ПАМ’ЯТІ ІВАНА КАРАБИЦЯ...

Людська свідомість завжди хоче бачити світ звичним, знаходити поруч того, хто багато років, попри всілякі труднощі, щось здійснював, чогось домагався. І насамперед не для самої себе. За формальним визначенням «громадська діяльність» ховається титанічна праця, колосальні нерви, безсонні ночі, невдачі, про які знає лише людина, котра їх пережила...

З 21 по 28 вересня у Києві пройшов Міжнародний музичний фестиваль Київ музик фест. Уперше ні на прес-конференції, ні на сцені ми не побачили Івана Карабиця, який створив цей фестиваль і був незмінним його директором. У січні цього року Івана Федоровича не стало. І тринадцятий музичний фестиваль почався з хвилини мовчання.

Концерт-відкриття був присвячений пам’яті Івана Карабиця. Програма переважно складалася з творів І.Карабиця: «Симфонієтта», написана 1967 року і раніше не виконувана; його концерт для фортепіано з оркестром №1 (1968), знамениті «Голосіння» (концерт №3, 1989) і семихвилинна «Елегія», яку за ескізами Карабиця завершив Валентин Сильвестров. Ці ескізи Іван Карабиць узяв із собою в лікарню, гадаючи, що зможе дописати й оформити задуманий твір.

Зміст цілком відповідає назві: ліричний настрій, смуток, роздуми й меланхолія, а вибірковий розум уловлював у музиці те, що можна було трактувати як «відхід». Начебто і в стилі Карабиця (лірика, філософські розмірковування), і в стилі епохи (актуальність медитативних станів), і в стилі Сильвестрова (вслухання в тишу)... Однак залишалося те, що не піддається логічному поясненню: імпульс і завмирання, порив і розчинення, постійне виснаження енергії, яка болісно жадає світла, гармонії й почуття. Фінальне танення звуку так нагадало закінчення Шостої симфонії Чайковського — реквієму, написаного по самому собі.

Диригував Кирило Карабиць — син композитора. Після смерті батька він ввійшов у директорат фестивалю разом із Мирославом Скориком та Ольгою Голинською. Нещодавно Кирило став диригентом французького радіо.

Вже традиційними в рамках фестивалю стали науково-теоретичні конференції. Цього року конференцію було присвячено Івану Карабицю. Виступили учні і колеги композитора з доповідями та спогадами про нього. Прозвучав і цикл творів, присвячених Івану Федоровичу, два з яких написали його учні — Артем Рощенко та Олена Ільницька.

В останні роки життя І.Карабиць дедалі частіше говорив про духовність. У нього виникла ідея презентації літургій різних релігій. На жаль, сам він не встиг втілити її в життя, але нинішнього року виконання чотирьох літургійних творів, що пролунали на музик фесті, були присвячені пам’яті Карабиця: «Чичестерські псалми» Леонарда Бернстайна, «Страсті за Іоанном» Карла Філіпа Емануеля Баха (не виконувалися з 1784 року), а також дві різні «Літургії святого Іоанна Златоуста» Артемія Веделя та Кирила Стеценка. Крім того, концерти нинішнього фестивалю пройшли не лише у світських залах, як зазвичай (Національна філармонія, Національна опера, Національна музична академія, Будинок учених, Український дім), а й у церквах — Миколи Притиска, Святого Олександра, Володимирському кафедральному соборі, Михайлівському Золотоверхому...

Програми фестивалю ніколи не обмежувалися тематично. Тому не дивно, що поруч із духовними творами значився новий опус Сергія Зажитька. Пошуковий характер його творчості нинішнього року сягнув, напевно, апогею. Відчайдушно сповідуючи напрям постмодерну, Сергій Зажитько щороку залишається вірний йому. Головною метою його творчості є епатаж. І якщо торік його твір хоча б називався традиційно «Лука Батюк. Історія любові», то цього року публіку шокувала вже назва — «Фалосипед».

Протягом восьми фестивальних днів у Києві відбулося 39 концертів симфонічної, камерної, хорової та джазової музики; прозвучало понад 300 творів близько 100 українських та 60 зарубіжних композиторів різних напрямів; пройшли майстер-класи, у двох концертах прозвучали всі сонати Скрябіна з використанням світлової партитури (у виконанні професора Мічиганського університету А.Гріна), український піаніст Є.Громов уперше в Україні зіграв програму «Від тональності до серіалізму»...

Дуже популярними були концерти джазової музики. Не став винятком і концерт «Естафета поколінь». Як відомо, джаз — це імпровізація. Тут глядачі могли не лише почути її, а й побачити. На сцені з’явився юнак і, озираючись, сів за рояль. Після спроби «підіграти» ударникові він так само «винувато» зник зі сцени, після чого організатори концерту прилюдно оголосили, що й гадки не мають, хто виступав у ролі піаніста.

Одним із найяскравіших вражень фесту став виступ американської співачки Патрисії Міллер (мецо-сопрано). Її приїзду до Києва очікували протягом трьох років. Торік уже було відкрито візу, але приїзд Патрисії зірвався в останній момент: визирнувши у вікно, вона побачила палаючі хмарочоси...

Попри те, що батько співачки грав в оркестрі знаменитого Дюка Еллінгтона (до речі, він — хрещений батько Патрисії), дівчинку віддали навчатися класичної музики, а також хореографії в студію танцю модерн. Подальшу освіту здобувала в Бостонському університеті, Академії святої Чечилії в Римі, Моцартеумі в Австрії. З 1981 року співачка виступає на найкращих сценах світу: у Базелі, Парижі, Римі, Берліні, Токіо, Мюнхені... В її репертуарі програми різними мовами — англійською, італійською, німецькою, французькою. Нещодавно у Вашингтоні вона виконала цикл творів Чюрльоніса литовською мовою, а зараз готує російську програму, присвячену Пушкіну.

У концертах фесту П.Міллер представила оперну, камерну класику і пісні американських авторів: Чарльза Ллойда-молодшого, Леслі Адамса, Делорес Уайт, Маргарет Бондз. Твори цих композиторів нечасто звучать навіть в Америці, адже ноти їхніх мініатюр лише 5—7 років тому було знайдено в архівах Мічиганського університету. Наприкінці виступу Патрисія виконала американські спірічуелс.

...Як і в попередні роки, акції в рамках Київ музик фесту почалися ще перед офіційним його відкриттям. Так, 60-річчя видатного композитора Євгена Станкевича, його авторські концерти в Національній філармонії і Національній опері України відбулися під егідою фестивалю. Не закінчився фест і офіційним його закриттям у Києві. Торік Іван Карабиць уперше втілив ідею виїзних концертів музик фесту. Вони пройшли в Чернігові по закінченні фестивалю. Нинішнього року виїзні концерти продовжили традицію і пройшли на батьківщині Бориса Лятошинського — у Житомирі. У рамках цього заходу відбулися виконання творів Б.Лятошинського, а також презентація першого тому листування Бориса Лятошинського з його другом і вчителем Рейнгольдом Гліером (головний науковий консультант і хранитель архіву Ія Царевич, упорядник і автор вступної статті Маріанна Копиця). Наступного року, швидше за все, Київ музик фест відвідає Артемівськ. Адже сьогодні гостями фестивалю були директор і педагоги Артемівського музичного училища, яке закінчував Іван Карабиць.

Бачачи розмах фесту, думаєш про те, що творчими здібностями володіє не лише людина, а й пам’ять про неї, яка ніби заперечує вислів Стефана Наперського: «Смерть — це світ без тебе».