КІРОВСЬКИЙ БАЛЕТ ПРИЇХАВ ПОЛОНИТИ КИЯН

Поділитися
20 лютого в палаці «Україна» блискуча трупа всесвітньо відомого Маріїнського театру з Санкт-Петер...

20 лютого в палаці «Україна» блискуча трупа всесвітньо відомого Маріїнського театру з Санкт-Петербурга зробить вимогливій столичній публіці розкішний подарунок — балет уславленого американського хореографа Джорджа Баланчина «Коштовності». Генеральний спонсор гастролей — Кондитерська компанія «АВК», головний страхувальник — компанія «Енергополіс», головний спонсор — будівельна компанія «Consol».

Цей спектакль у трьох частинах, поставлений Баланчиним 1967 року, — танцювальний «портрет» — спектр людських уявлень про сутність смарагдів, рубінів і діамантів (назви каменів — це й назви окремих частин балету) і водночас — великий парадний портрет баланчинської манери. Тільки Баланчин, оспівувач жіночності-символу й жіночності тілесної, котрий творив блискучий танок вишуканих балерин, брав шлюб зі своїми примадоннами, обожнював коштовне каміння й особисто вибирав прикраси й парфуми танцівницям своєї трупи, — тільки він міг так зухвало вибудувати метафорику й буквальність тріади «блиск коштовних каменів — блиск балетної техніки — блиск жіночої краси». Тільки Баланчин міг так пронизливо обіграти в танку поняття ювелірності: розмаїте мерехтіння граней у єдиній мозаїці великого кольє, скрупульозність обробки деталей, вишуканість ограновування коштовностей (танок) невіддільне від вишуканості оправи (виконавці). Тільки Баланчин зумів надати так багато значень числу «три», ключовому числу «Коштовностей», із якого рецензентами видобуто, здається, всі можливі значення. Обов’язковий набір міфу Баланчина в «Коштовностях»: три танцювальні школи, традиції яких утілено в трьох частинах балету — французька, американська й російська; три стилі — неоромантизм, «гострий» модернізм, неокласицизм. Відзначено три типи жінки та балерини, зображених у необразотворчому танку Баланчина: елегійна, «фатальна» й гармонійна. Прочитано три типи ностальгійних ремінісценцій Баланчина про всі бродвеї Америки, про російський балет часів «Жизелі» й пізнього імператорського театру. Що ще? Три кольори каменів і, відповідно, три типи емоційного сприйняття кольорів: зелений («Смарагди»), пурпуровий («Рубіни»), прозоро-білий («Діаманти»), з відповідними пачками балерин. У цьому ж руслі — слова, сказані у програмці гастролей художнім керівником театру Валерієм Гергієвим: «Коштовності» є типовим для Баланчина поєднанням «холодного космополітизму й дивовижної, незбагненної сентиментальності». Любителі більш ширших тлумачень можуть додати й модну містичну символіку коштовного каміння.

«Коштовності» — з дозволу і з репетиційною допомогою Фонду Баланчина — сьомий опус метра в Маріїнці. А почалося все 1995 року — із «Теми з варіаціями» Баланчина. За цей час театр повернув собі стару «імператорську» вивіску. Встиг «посваритися» з Великим театром, керівництво якого, в особі Володимира Васильєва, практично домоглося мораторію на візити Маріїнки в Москву. Але 2001 рік і петербуржець — Президент Росії Путін, нарешті, владнали цей «конфлікт». Результатом примирення двох легендарних театрів стануть гастрольні поїздки містами Поволжя (досі Маріїнка не вилазила з-за кордону й була змушена відірватися від вітчизняного глядача) і в Києві.

Та головне — хореографічна система Баланчина, вже вплетена в систему новітніх мистецтв, вбирає в себе актуальні новаторські прийоми театру, музики, образотворчого мистецтва ХХ століття, повернула в Маріїнку культ лінії. Петербург полюбив високих балерин. Цього літа графічність, худорлявість петербурзьких дансерок вразили навіть суворих нью-йоркських критиків. Річ у тому, що за 70 прожитих в естетичній резервації радянських років ми прогледіли не тільки власне «балетного» Баланчина з його гострим композиційним мисленням, модерністською свободою в поводженні з класичними па, — а передусім усе авангардне середовище, що живило його, особливо повоєнну американську культуру. Тобто те, що ми побачимо двадцятого лютого в Києві, не лише розкішне видовище, а й повернення до втраченого або загалом невідомого. Бо Київ Баланчина не бачив і навіть не «танцював». А Кіровський балет востаннє тішив око цінителів балету... 1982 року.

Поділитися
Помітили помилку?

Будь ласка, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter або Надіслати помилку

Додати коментар
Всього коментарів: 0
Текст містить неприпустимі символи
Залишилось символів: 2000
Будь ласка, виберіть один або кілька пунктів (до 3 шт.), які на Вашу думку визначає цей коментар.
Будь ласка, виберіть один або більше пунктів
Нецензурна лексика, лайка Флуд Порушення дійсного законодвства України Образа учасників дискусії Реклама Розпалювання ворожнечі Ознаки троллінгу й провокації Інша причина Відміна Надіслати скаргу ОК
Залишайтесь в курсі останніх подій!
Підписуйтесь на наш канал у Telegram
Стежити у Телеграмі