КІМЕРІЙСЬКІ ОБРІЇ АНТИЧНОСТІ

У давнину Керченський півострів називали «туманним берегом Кімерії». Керч, що виникла 26 століть тому, досі зберігає таємниці минулих століть. Руїни найдавніших поселень найбільшого на Чорному морі Боспорського царства здатні «розповісти» багато цікавого про життя цього дивовижного куточка Східного Криму. Подорож лабіринтом античності тим і унікальна, що пошук виходу з нього може затягтися на століття, і чого тільки не трапляється під час походу...

Колись на цій землі наші предки змагалися за право називатися найкращим поетом, співаком, артистом, бути першим у творчості, прославляючи красу рідного краю. Називалися такі змагання агонами. Вирушаючи в похід лабіринтом античності, наші сучасники теж назвали свої творчі змагання агонами. І постали на керченській землі «Боспорські агони» — Фестиваль античного мистецтва. Учетверте цього року благословила богиня Деметра «Боспорські агони», що розпочалися біля підніжжя легендарних Мітрідатових сходів, які охороняються мудрими грифонами і підносяться вгору, на гору Мітрідат. Прагнути вершин творчості запропонували його учасникам організатори фестивалю — керченський фонд «Боспор» (директор фонду і фестивалю Тетяна Умріхіна), Міністерство культури Криму, Керченська міськрада, Фонд сприяння розвитку мистецтв, культурна фундація «Про Гельвеція», Український центр Міжнародного інституту театру.

Грандіозні церемонії відкриття і закриття фестивалю перетворюються на свята античного мистецтва, що їх керчани сприймають уже як невід’ємну частину культурного життя міста. Простір між початком та завершенням фестивалю насичений різноманітними подіями. Тут і Всеукраїнський художній молодіжний конкурс-пленер, і театралізовані бої античних воїнів, вуличні вистави й концерти оперних співаків, науково-практична конференція «Античність і драматургія», фотоконкурс «Міс Боспор».

Та головна подія, звісно, —театральна програма. «О нескінченний світ!» — так називався спектакль Грецької театральної студії Маріуполя. Час виводить на перший план пріоритети епохи, і хоч би як вони видозмінювалися, античні сюжети продовжують вражати своєю актуальністю. Інші тексти сприймаються як прямі аналогії до сучасних подій. Так, наприклад, Польський молодіжний театр «Татя» у трагедії Есхіла «Перси» (реж. Д.Керек), що розповідає про війну між великою перською імперією і маленькою грецією, що затято бореться за свою свободу, змістив акценти і присвятив свій спектакль війні Росії та Чечні. Актори в стриманій і дещо піднесеній формі спілкування, що відповідає уявленням про античність, ведуть палку розмову про свободу, про неприпустимість тиранії, про наслідки людського нерозуміння. Близька за духом цій виставі робота Київського молодіжного театру «Вуаля» (реж. С. Тихомиров) — «Мухи» Ж.-П.Сартра. Ріднить їх природний для молоді потяг до бунтарства, власний погляд на тему відносин держави і людини, влади й індивідуума. У постановці спектаклю, вирішеному як дія хору масок, що позбавляють людину обличчя, закладено протест проти будь-якого насильства і розгубленість перед невідворотністю відплати. Міф про Геракла, сучасно інтерпретований М.Рощиним у п’єсі «Сьомий подвиг Геракла», показали актори керченського театру «Зодчі» (реж. М.Абраменко). Вічні істини, необхідність подолання. Кожному приємно відчути себе Гераклом, але яким непростим є такий шлях. Свою виставу «Отруєна туніка» М.Гумільова (реж. Є.Журавкін) Севастопольський російський театр ім. Луначарського грає на руїнах Херсонеса, де давнє каміння декорацій природне й органічне. На фестивальній сцені відсутність природних декорацій доводилося компенсувати акторським виконанням. Без сценографії спектакль перетворився на чистий психологічний поєдинок персонажів, в основі якого, звісно ж, любов. Моноспектакль «Біла ворона. Апокаліпсис» за поемою першої німецької письменниці в християнському світі Х.фон Гандершейм (реж.Л.Зутович) показала німецька акторка І.Козак. Пантомімічно зображуючи відчуття людини, яка дивиться на Бога і на небесне царство, акторка коментує бачення кінця світу і боротьбу добра зі злом. Гостем фестивалю був Московський академічний театр ім. Є.Вахтангова зі спектаклем «Присвята Єві» Е.Шмітт. Тема спектаклю не має нічого спільного з античністю, але любов чоловіка та жінки в її численних неймовірних варіаціях — чи не сягає це у глиб віків, аж до прародички Єви? Актори В.Лановий, Є.Князєв, О.Макаров блискучим чоловічим колективом проспівали гімн Жінці і Любові.

Головні нагороди фестивалю — за найкращі режисуру, спектакль, чоловічу і жіночу ролі — здобув спектакль «Апокрифи» Львівського театру ім. Леся Курбаса (реж. В.Кучинський). Одностайність членів журі засвідчила високий рівень майстерності львів’ян. Поеми Лесі Українки інтерпретовані театром як одкровення серця, роздум над вічними істинами, над постулатами добра і зла, зрадництва й віри, любові й ненависті. Актори гранично органічні. Використовуючи найтонші нюанси спілкування, вони ніби торкаються струн душі, і це відчуття стає свідченням справжнього мистецтва.

Під час відкриття фестивалю було виконано давній обряд жертвопринесення вином богу виноробства Діонісу. Думаючи про майбутній, ювілейний фестиваль «Боспорські агони», хочеться вслід за Гомером проказати слова гімну «До Діоніса»: «Так само возрадуйся з нами і ти, Діонісе багатогрізний. Дай і наступного року нам у веселощах знову зібратися!»