І МУЗИКА, І СЛОВО...

Жанр вистави «Заметіль» — останньої прем’єри Київського музичного театру для дітей та юнацтва — визначено як музичні ілюстрації до повісті Олександра Пушкіна. Хто не пам’ятає цієї романтичної історії про зрадливість долі, примхи якої призвели до того, що мила Марія Гаврилівна повінчалася зовсім не зі своїм нареченим. І причиною всьому заметіль... «За хвилину шлях завіяло; околиці зникли в імлі каламутній і жовтуватій, крізь яку летів білий лапатий сніг; небо злилося із землею».

Вистава «Заметіль» (режисер — заслужений діяч мистецтв України Микола Мерзлікін), на перший погляд, придумана просто. Під звуки чудової музики Георгія Свиридова у виконанні симфонічного оркестру театру (диригент Анатолій Бойченко) звучать такі ж прекрасні рядки повісті Пушкіна у виконанні заслуженого артиста України, лауреата премії ім.А.Бучми Віталія Савчука. Форма вистави академічна, оркестр на сцені, у правому кутку авансцени — актор. Реквізит мінімальний, стилізоване бюро з накинутим шовком вінчальної фати, білий віночок і горить свіча. Режисеру не довелося будувати у виставі хитромудрі мізансцени, головним було зосередитися на внутрішньому стані актора, переконливо змоделювати його поведінку, збалансувати статику читця з напруженою інтригою тексту. Всі ці завдання з успіхом виконав актор В.Савчук, який показав власну інтерпретацію пушкінської «Заметілі», спробував подивитися на класичний текст із певною часткою м’якої іронії. Маючи потужний талант драматичного актора, він створює в уяві глядачів кожного з описаних персонажів. Голосом, мімікою, виразними жестами передає характер, манеру поведінки, характерні риси особистості. І все це під звуки музики, що паралельно «програє» і свій сюжет. Багатюща жанрово, вона немов озвучує пушкінські слова, тонко передаючи настрій, коментуючи події, іскрячись нюансами, натхненно хвилюючи. Між текстом і музикою немає суперництва, вони не змагаються, а існують у надзвичайній гармонії краси та яскравих емоційних відчуттів.

І ось музична кульмінація вже позаду, щасливо розв’язалася фатальна помилка вінчання Марії Гаврилівни й Бурміна. Промовлено слова, погашено свічу. Пушкін і Свиридов. Як глибоко композитор зумів відчути поета, як натхненно втілив свої відчуття в геніальній музиці! Настільки ж плідною виявилася ідея поєднати в одному театральному дійстві Пушкіна й Свиридова, змусити звучати в унісон музику та слово...