Харукі Муракамі, «1Q84». Видавництво «Фоліо»

Новий роман «1Q84» Джорджа Оруела. Так, замінна літера «Q» в його цифровій назві означає запитання (question), яким автор вказує на ще більшу, ніж в антиутопії американського класика, непевність нашої реальності. Але на цьому будь-які подібності завершуються. І не лише тому, що «Великий Брат», який в Оруела символізував тоталітаризм, ніяк не перегукується з містичними «карликами» Муракамі, які за сюжетом його роману тчуть з людських страхів «повітряну личинку» майбутньої суспільної «нірвани». А й тому, що попри розкуплений у Японії протягом одного дня стартовий наклад «1Q84» і додруковані ще 960 тис. копій роману за тиждень по тому, про літературні переваги цього твору над попереднім доробком Муракамі на кшталт «Кафки на пляжі» чи «Хроніки заводного птаха» говорити таки зарано.

Виходячи з більш доречних порівнянь «1Q84» з давнішими творами культового японського автора, варто зазначити, що так само, як у донедавна останньому в часі «Кафці на пляжі», структура його нового роману складається з двох окремих історій, які переплітаються наприкінці оповіді. Натомість протягом тривалого часу ці не вельми напружені історії розвиваються у двох паралельних реальностях. Щоправда, розвиваються вони трохи загальмовано, як на європейський копил, більш мобільний щодо сюжетної моторики.

Утім, не слід забувати, що перед нами твір автора, який належить до традиційної японської культури. І нехай із цієї точки зору романи Харукі Муракамі вважаються «зіпсутими» ерзац-продукцією європейського ринку на кшталт джазу (в «Погоні за вівцею» і «Танцюй, танцюй, танцюй») чи рок-н-ролу (у «Кафці на пляжі»), їхній модний автор все одно сповідує медитативний стиль оповіді, отримавши свого часу престижну премію Акутагави. Тому в одній з історій роману «1Q84» його герої, живучи в Токіо 1984 року, меланхолійно не дивуються містичній буденщині, що триває на їхніх очах у релігійних осередках, а персонажі другої, животіючи в тому-таки Токіо, але «незрозуміло якого» (1Q84) року, мирно гріються під одразу двома Місяцями в небі своїх «паралельних» фантазій. Зрозуміло, що колись обидві версії однієї фабули зійдуться, а їхні «реальні» герої на кшталт учителя математики і літературного аматора Тенґо співпадуть з «потойбічними» персонажами штибу інструкторки фітнес-клубу і заодно кілерші Аомаме.

Загалом сюжет нового твору Муракамі хоч і не надто оригінальний, але принаймні актуальний. Поза всяким сумнівом, основна тема «1Q84» вкрай болюча для сучасного японського суспільства, в якому поява культу «нових релігій» досі залишається на порядку денному. Тому не дивно, що навіть кримінальна драма, майстерно завинута в обгортку психологічного роману, може скидатися на звичайну художню публіцистику.