Грета Тунберг і проблеми еколексики

З великим почтом, як високопоставлена шишка, вона роз'їжджає світом, тицяючи дитячим пальчиком у ті чи інші місцеві проблеми, в основному екологічного характеру.

Мені здалося, що було б цікаво змоделювати фейлетонну ситуацію, ніби за певних обставин Грета Тунберг приїхала й до нас. Так би мовити, боротися за чистоту атмосфери. На самому початку гаданого результату такої гіпотетичної поїздки, мабуть, дівчинку спостигло б глибоке розчарування - уже зовсім небагато залишилося лісів, садів і парків у їхній первозданній недоторканності, за які варто було би боротися. На Закарпатті гори здебільшого рясніють пеньками від дерев і світять пролисинами. Не за пеньки ж боротися! А що стосується шкідливих викидів в атмосферу, то достатньо поїхати хоча б у Запоріжжя або на батьківщину президента в Кривій Ріг, щоб зрозуміти: із цим боротися вже марно й безнадійно. Хмари смогу в наших промислових містах стали практично невід'ємною їхньою родовою частиною. Це те саме, що боротися з вітром або бунтувати проти нього.

І ось тоді невгамовна Грета Тунберг, мабуть, знайшла б вихід із безвиході. Їй би підказали, що в Україні є ще одна сфера, що потребує боротьби за чистоту. Це сфера лексики, яка в нашому українському політикумі, м'яко кажучи, часом страшніша за газові викиди. Останнім часом, за версією Грети Тунберг, в Україні оприявнилися серйозні проблеми з еколексикою. Тією, що отруює не тільки повітря, а й моральний клімат, забруднює мову, девальвує, а то й знищує залишки якихось цінностей. У країні нині багато чого відкрито - і архіви, і секретні партійні чати. Та найбільше відкриті чорні роти. Тому наша проблема еколексики - це, кажучи народною мовою, проблема чорноротості. Ось зовсім недавно в закритому чаті (і це листування відразу розтиражували Telegram-канали) народна депутатка від "Слуги народу" пані Верещук у зв'язку з текстами колеги Гео Лероса, котрий вибухнув у чаті "Слуги народу" неприпустимими пароксизмами еколексики, пише: "Я вчора його попросила: будь ласка, знайди час вибачитися, матом писати недобре… Я хочу, щоб це (вибачення за грубість) відбувалося тепер публічно… Я не хотіла про це говорити, але так вже сталося".

Ось і Грета Тунберг "не хотіла про це говорити, але так вже сталося…" Оскільки проблема еколексики в Україні розмиває не тільки мову державну, а й основи моральності, етики. Здичавіння, на жаль, стає нормою. Ще один приклад: помічники підметушилися й підкинули Греті Тунберг недавнє висловлювання ще одного слуги народу, в минулому журналіста й викривача-вивертальника різноманітних темних схем Олександра Дубінського. Буквально наприкінці листопада Telegram-канали й чимало новинних стрічок підірвав пасаж пана Дубінського, адресований керівництву НБУ в особі Якова Смолія. Пан депутат прохопився, що до жінок, нехай навіть злодійок, він ставиться з повагою, а от чоловікові, який представляє банківський сектор, він адресував емоційний, антиекологічний, грізнолексичний пасаж. І з пісні слова не викинеш: "Я е…л тебя в тупой собачий рот".

Цей активний партійний порив умить став надбанням громадськості завдяки тим-таки Telegram-каналам.

Збентежена Грета Тунберг, ознайомившись із новим доказом загрози еколексиці в Україні, тут-таки склала б дитячі рученята й подумала: "Ну навіщо так грубо і в лоб? Адже можна ж було б більш обтічно. Ну, наприклад: "Я влаштував би з тобою грубий акт злягання прямо в Нацбанку у вигляді показового артперформансу і навіть запросив би на цей захід Дем'єна Герста як тонкого поціновувача особливо винахідливих артперверзій". У принципі, все про те саме, але настрій та інтонація відразу ж змінюються.

Добряче задумалася б Грета Тунберг над проблемами еколексики в Україні і сформулювала б - як превентивний захід - такі позиції: відтепер усім депутатам "Слуги народу" напередодні нового навчання в Трускавці як навчальний посібник вручати знамените й навіть скандальне вітчизняне наукове видання "Українська мова без табу. Словник нецензурної лексики та її відповідників. Обсценізми, евфемізми, сексуалізми", який свого часу уклала професорка Леся Ставицька. Ця книжка мала широкий резонанс. І тільки тому, що її розглядали як набір колоритних лайок - за абеткою. А якщо підійти з наукового погляду, багато чого можна пояснити, адже мова насичена жаргонізмами, всілякими непристойностями. І не одну ложку дьогтю можна знайти в бочці меду, якою і є наша прекрасна мова. У цьому словнику є багатоярусні варіації найрізноманітніших і всім відомих іменників, що починаються на "п" і "х" (безліч модифікацій цих іменників); не обійшлося в словнику й без дієслова, яке "смачно" вжив нардеп Дубинський: перша дзвінка буква цього дієслова - "ї".

Отож, на думку Грети Тунберг, перш ніж лаятися або писати якусь брутальність-мерзенність у Telegram-каналах, непогано б посилатися на наукове джерело - із вказівкою відповідної сторінки й інших реквізитів грізного наукового видання "Українська мова без табу" (видавництво "Критика", 2008).

І уявіть, як після цього розквітне дискурс усіх цих Telegram-каналів - безліч цитат і посилань на наукові джерела. Тому в Трускавець негайно треба закупити спецнаклад "Української мови без табу". Таким чином Грета Тунберг буде задоволена - хоча б попервах.

Розбираючись у наших еколексичних завалах, активна шведська дівчинка не могла б оминути увагою й іменник, який ненароком випурхнув з вуст першої особи (тобто президента України Володимира Зеленського) під час його перебування на сході країни. Нагадаю, спочатку було слово. І слово це було "лох". І адресоване воно було декому з тих, хто сумнівається, фактично на передовій, у Золотому.

Дослівно: "Я - президент цієї країни, я не лох". Згодом, як відомо, вже в Маріуполі, цю фразу на Міжнародному інвестиційному форумі RE: THINK. Invest in Ukraine за участі президента активно підхопили невідомі активісти. І навіть розгорнули плакат з відповідним текстом: "Я ж не лох!".

І тут знову задумалася-затужила б збентежена Грета Тумберг. Оскільки перекладачі, які її супроводжують, не змогли б виразно пояснити, що ж таке "лох", і чи є "лохи" в її рідній Швеції. Після певних зусиль їй усе ж таки сформулювали б, що в розмовній мові такий жаргонізм уживається для означення людини, яка не вміє пристосовуватися до складнощів і мінливості життя. У злодійському лексиконі, тобто в лексичних пластах арго, словом "лох" позначають потенційну жертву. І якщо шукати антонім "лоху", то згідно з відкритими джерелами ним може бути "крутий". Не однойменний композитор, звісно ж, а крутий чувак.

І отоді винахідлива Грета Тунберг вирішила б зробити ще один крок доброї волі назустріч українському політикуму. Вона постановила б, що в комплекті до словника "Українська мова без табу" має йти "Практичний словник синонімів української мови" Святослава Караванського. В анотації якого сказано: "Синонімічне багатство мови - це культурне надбання народу, його інтелектуальна зброя. Словник вручає цю зброю тим, хто її потребує".

Тут-таки Греті Тумберг і підказали б гарну поетичну цитату зі спадщини Лесі Українки: "Слово, моя ти єдиная зброє, ми не повинні загинуть обоє".

Отож у розв'язанні проблем еколексики в Україні, на думку Грети Тунберг, усім депутатам Верховної Ради, а особливо балакучим слугам народу для практичних занять неодмінно потрібні два словники - "Українська мова без табу" і "Словник синонімів", щоб у разі чого могли підібрати прийнятні аналоги базарної лайки, якою вони забруднюють і без того важку нашу екологічну атмосферу. Ну ось, можна ж писати - не "трахатися", а "злягатися". Не "х…", а "депутатський пуп'янок", не "п…", а "чарівне лоно". Не "лох", а "погана людина", навіть можна сказати "редиска". Мова багата, синонімів на все вистачить.

Сильно збагатилася Грета Тунберг під час поїздки по нашій країні. Як писав поет: " О, сколько нам открытий чудных готовит просвещенья дух". І, повернувшись на батьківщину, вона знає, що захищати треба не тільки ліси й боротися не тільки зі шкідливими промисловими викидами. Насамперед маємо боротися за чистоту думки й мови - адже від цього бруду, можливо, й усі інші нещастя на планеті.

P.S. Якщо Грета Тунберг все-таки приїде до нас із перевіркою ситуації в площині еколексики, обов'язково візьму в неї інтерв'ю й розпитаю, як вийшло, що в пошуковику Google мила дитина популярніша за Грету Гарбо, Ангелу Меркель і безліч європейських попзірок…