Голлівудські прийоми касової боротьби

Європейським інтелектуалам давно вже набридло ремствувати на те, що завдяки комерціалізації кіномистецтва весь світ змушений давитися кінематографічним ширвжитком, який голлівудський конвеєр штампує на догоду нерозвиненому смаку примітивних американців. Однак Крістіна Кляйн, викладач літератури і порівняльного аналізу ЗМІ з Массачусетського технологічного інституту, стверджує, що американський кінематограф давно вже орієнтується не стільки на американську, скільки на міжнародну аудиторію. На доказ вона наводить той факт, що цілий ряд недавніх голлівудських блокбастерів за кордоном зібрали значно більше дзвінкої монети, аніж у себе на батьківщині. Та ж «Троя», наприклад, «зняла врожай» у США 133 млн. дол., а за їхніми межами — 356 млн. І все це попри те, що фільм витримано в кращих традиціях американського кінематографічного «примітивізму»: динамічний сюжет, необтяжені змістом діалоги, видовищні спецефекти. Той факт, що цей приклад є аж ніяк не одиничним, дозволив американському кінокритику Девіду Кайпену зробити висновок, що американський кінематограф повернувся спиною до американського глядача і перестав враховувати його специфічні смаки.

Однак поступатися своїми панівними позиціями на американському кіноринку Голлівуд нікому не збирається. Присутність у США кіноімпорту протягом 30 останніх років послідовно скорочувалася, і 2001 року його обсяг склав один відсоток від загальної кількості показаних у країні фільмів. Традиційно вважається, що це визначається вільним вибором американського кіноглядача, котрий воліє підтримувати доларом національного виробника. Проте глибше вивчення сформованої ситуації показує, що це не зовсім відповідає дійсності.

Вертикальна інтеграція, котра визначила останнім часом напрям розвитку системи американського кінопрокату, призвела до різкого скорочення кількості незалежних кінотеатрів. Тож вирішувати, які саме фільми дивитимуться американські кіноглядачі, а які виявляться для них недоступними, тепер воліє керівництво кількох найбільших компаній. Наприклад, Miramax Films, співголова якої Харві Уейнштейн багато в чому визначає американський кінорепертуар. Причому робить він це не завжди традиційними методами. Так, наприклад, два роки тому його компанія виклала 20 млн. дол. за права на фільм «Герой», справжній «голлівудський» блокбастер, зроблений у Китаї. Причому зробила це винятково, щоб покласти його на полицю. Невідомо, скільки часу він там і пролежав би, якби не було сильного пресингу з боку Пекіна, а також невдоволення з боку керівництва Walt Disney Co., чиєю дочірньою компанією є Miramax і чиї бізнес-інтереси в Китаї опинилися під загрозою через цей інцидент. Перший же уїк-енд приніс «залежаній» кінострічці 18 млн. дол. касових зборів, вивівши її тим самим у лідери американського кінопрокату. Прес-секретар Miramax версію про «затискування» фільму категорично заперечує, пояснюючи затримку з випуском у прокат бажанням розвести в часі «Героя» із фільмом «Тигр скрадається, дракон зачаївся», котрі багато в чому перегукуються між собою. Однак багато американських журналістів і кінокритики вважають за необхідне більш детально проаналізувати ситуацію, що склалася в американському кінопрокаті.