Гамбург: культурний пласт

У Гамбургу - сотні місць, де варто побувати туристові. Це друге за величиною місто Німеччини. І для багатьох його жителів та шанувальників - перше за красою.

У гирлі Ельби мешкають майже два мільйони не тільки німців, а й мігрантів з усіх куточків планети. Великий промисловий центр і найважливіший у північній Європі морський торговельний порт дає роботу переселенцям, що приїхали з усіх усюдів.

Стиль життя Гамбурга відбиває його космополітизм, оскільки нові жителі привезли на береги Ельби свої побутові, релігійні та художні традиції. До речі, нині німці почали розуміти, що "Україна не Росія", і до нас, українців, ставитися з більшими увагою, розумінням та співчуттям.

Гарне штучне озеро Альстер у центрі Гамбурга оточене мальовничою набережною, вздовж якої влітку вечорами безплатно грають і співають на схилах ландшафтних парків open-air досвідчені академічні та джазові музиканти й виконавці-початківці.

Культурне, розважальне й нічне життя особливо активне на піку туристичного сезону. Головний міський оркестр Hamburger Symphoniker, як це заведено в Німеччині, весь рік дає симфонічні концерти у філармонії. До того ж супроводжує вистави Staatsoper і міського балету.

Гамбургу належить третє місце після Нью-Йорка й Лондона за кількістю поставлених мюзиклів. Тут спеціально для "Привида опери" Веббера побудували театр "Нова Флора".

Приводом до цих нотаток стало завершення будівництва нової Elbphilharmonie - концертного комплексу на набережній Ельби.

Будівлю зводили понад 9 років, вона "з'їла" близько 700 млн євро (замість запланованих 70).

Автори проекту - архітектори швейцарського агентства Herzog & de Meuron, які розробили цей неймовірних краси, масштабів і якості, націлений назустріч мистецтву й морю "корабель-айсберг".

Офіційне відкриття відбудеться на початку січня. Але вже тепер можна ввійти всередину розкішного палацу, оглянути інтер'єри, помилуватися світильниками, східцями, залами. Зійти на оглядовий майданчик на висоті 37 метрів і окинути поглядом місто, річку та околишні краєвиди.

Упродовж вечора в північній столиці Німеччини можна послухати 7-8 поп- і рок-проектів, два-три джазових і кілька концертів академічної музики - від аматорських симфонічних оркестрів, камерних складів та молодіжних напівпрофесійних колективів до виступів головних окрас міської афіші: Симфонічного оркестру Радіо Півночі Німеччини і Hamburger Symphoniker.

У Гамбургу, як відомо, працюють понад сорок театрів. Щодня в театралів є вибір із 25-30 вистав, а в музеях проходять близько 25 виставок. Саме в Гамбургу 1678 р. відкрили перший у Німеччині й водночас перший у світі громадський оперний театр. Тоді він називався Театром на Гусячому ринку. Тут молодий Георг Фрідріх Гендель 1705 р. поставив свою першу оперу "Альміра".

Гамбург - вільне ганзейське місто - населяли вільні громадяни. Він був одним із найважливіших центрів світової торгівлі, де тисячу років розвивалася комерція. І заможні містяни, дотримуючись девізу Гамбурга "Свободу, якої добилися наші предки, гідно нехай зберігають нащадки", вирішили побудувати публічний оперний театр. А доти європейські театри були виключно приватними, придворними.

Відтоді Гамбург став не менш важливим осередком світської і церковної, звісно ж, музики, зокрема оперного мистецтва. Через потребу музики місто в різні епохи підтримувало видатних німецьких композиторів, що народилися або осіли в затінку його кріпосних стін, церков і парків.

Ганзейське місто - батьківщина великого композитора-романтика Йоганнеса Брамса. На берегах Ельби провів останні роки свого земного шляху й відійшов у вічність "російський німець" Альфред Шнітке. А в одному з клубів "рожевого кварталу" в 60-х роках минулого століття почалася кар'єра The Beatles.

Місто має близько шістдесяти музеїв різної спрямованості й тематики: судноплавства, залізниці, музеї-квартири художників, письменників, галереї та виставкові зали.

В одному з центральних районів створено музейний комплекс Квартал композиторів (Komponistenquartier), і в будинках номер 29-39 на вулиці Петерштрассе відкрито експозиції, присвячені відомим музикантам, які залишили слід в історії музики. Це музей Йоганнеса Брамса, що існує з 1971 р., він розміщений поблизу зруйнованого 1943 р. будинку, в якому композитор народився.

Інші експозиції належать яскравим персонажам барокового періоду музичного життя: Г.Ф. Телеману, К.Ф.Е. Баху й Й.А. Хассе.

Після реставрації і "доробки" чекають відкриття гамбурзькі будинки Фелікса Мендельсона та його сестри Фанні, у заміжжі Гензель, а також Густава Малера.

Нове життя у створення Кварталу композиторів вдихнув видатний диригент нашого часу Кент Нагано (64-річний американець із японським корінням, нащадок емігрантів із Країни вранішнього сонця). З вересня 2015 р. він очолює Гамбурзьку оперу. Запрошення всесвітньо відомої зірки диригентського пульта має, за задумом керівництва міста, вивести нарешті ганзейський мегаполіс у число провідних оперних столиць світу.

Заплативши 7 євро, можна відвідати об'єднані в одному будинку музеї Г.Ф. Телемана, К.Ф.Е. Баха й Й.А. Хассе. А також розміщену через будинок, у якому реставрують сімейне гніздо Мендельсонів, квартиру Брамса.

Мені вдалося побувати в музеях трьох композиторів епохи бароко та брамсівському (решта були на реставрації). Але й цих вражень виявилося достатньо…

Починається експозиція трьох композиторів XVII-XVIII ст. із залу Музею барокової музики. Церковна музика Гамбурга з часів Реформації сформувала його репутацію музичного міста.

Прекрасні хорали співали парафіяни і грали органісти головних церков під час святкових служб, а храми змагалися один з одним у побудові величних органів.

Слава Північнонімецької органної школи та гамбурзьких органістів-віртуозів Якоба Преторіуса, Генріха Шейдемана і Йоганна Адама Рейнкена поширилася далеко за межі Гамбурга завдяки їхній майстерності та надзвичайно високій якості створених у другій половині XVII ст. органів майстра Арпа Шнітгера.

Його інструменти збереглися до наших днів і звучать у наш час, як в епоху бароко. Величезну роль у житті міста завжди, і в той період зокрема, відігравала світська музика - концертне життя салонів, опера, супровід міських свят…

Георг Філіпп Телеман другу половину свого довгого життя жив у Гамбургу. Понад 45 років він був музичним директором міста, відповідаючи за все його музичне життя: служив кантором у гімназії св. Йоганна, виконував обов'язки керівника міського Collegium Musicum - товариства, що збиралося для колективного музикування та прослуховування музики. А також керував музичною частиною п'яти міських церков, оперного театру і робив багато інших справ.

Він мав представляти по дві кантати щонеділі й новий пасіон (святкову месу) до Великого посту.

Музика була потрібна для обрядів посвячення й освячення церкви, а надалі він мав складати музику для численних торжеств у місті. Телеман писав багато опер, але у час його керування місцевим театром відвідуваність вистав знизилася, і композитор розпустив трупу в 1638 р.

У музеї К.Ф.Е. Баха можна побачити старовинні меблі та справжній клавесин тих часів із клавішами, розміщеними навпаки, як це було в ті часи, - білі на місці чорних, а чорні - на місці білих.

Другий із п'яти синів Й.С. Баха від першої дружини (у двох шлюбах великого композитора народилося 20 дітей, багато яких померли в ранньому дитинстві) був славетним клавесиністом.

Філіпп Еммануель створив близько 200 клавірних сонат і знаменитий трактат про гру на клавесині. За життя музикант досяг доволі високого соціального статусу. В 1768 р. він замінив Телемана на посаді капельмейстера в Гамбургу.

Відтоді композитор став більше уваги приділяти церковній музиці. Наступного року Філіпп Еммануель написав ораторію "Ізраїльтяни в пустелі", і в останні 20 років життя, прожитих у Гамбургу, створив понад 20 пасіонів (великих багаточастинних хорових циклів), близько 70 кантат, літаній, мотетів та інших творів на духовну тематику. Похований у крипті церкви св. Михаїла.

Йоганн Адольф Хассе охопив у своїй творчості стилістику бароко, класицизму, рококо і був одним із засновників сентименталізму в музиці. На відміну від своїх славетних предків-органістів, Йоганн Адольф писав опери, яких у нього близько 60-ти. Він прославився не тільки трагедіями (операми-серіа), а й ранніми творами в жанрі комічної опери. Його великим другом був знаменитий лібретист XVIII ст. П'єтро Метастазіо, що писав тексти опер А.Вівальді, Г.Ф. Генделя, К.В. Глюка, В.А. Моцарта, А.Сальєрі, Дж.Мейєрбера тощо. Деякі драми Метастазіо покладені на музику 70-80 разів. У співавторстві з ним уродженець Гамбурга підкорив Неаполь, Дрезден і Венецію. Дуже цікавим виглядає макет театру XVIII ст., в якому з допомогою важільців можна посувати завісу, задники, лаштунки, повернути сцену.

У музеї Брамса кімнати й експозиції розповідають про ранні роки життя композитора. Він народився в Гамбургу, в родині контрабасиста міського театру, 1833 р. Величезні здібності до музики, що прокинулися дуже рано, вже в 9-10 років вивели його на велику сцену. З'явилася навіть можливість американського турне. Але, завдяки правильному впливу вчителя, що навчав Йоганна гри на фортепіано, батьки віддали перевагу системній музичній освіті, і хлопчик продовжив навчатися у класі авторитетного педагога фортепіано й композиції Едуарда Маркссена, що мешкав в Альтоні. Сім'я жила незаможно, і з 13 років обдарований хлопчик, крім навчання, підробляв грою на фортепіано в гамбурзьких шинках.

Уже в ранні роки Брамс багато подорожував із концертами. Гамбург не був привітний до свого уродженця, і мрії композитора, який створив видатні зразки симфонізму, "Німецький реквієм" та безліч прекрасної музики в усіх інструментальних і вокальних жанрах (крім опери), стати за диригентський пульт головного міського оркестру так і не здійснилися. Його визнали й високо оцінили в інших європейських центрах музичного життя - зокрема, у Відні.

Брамс не був одружений. Історія його закоханості в дружину Роберта Шумана піаністку Клару Шуман (уроджену Вік) відома музикантам ще з курсу музичного училища. Вона була на чотирнадцять років старша за Брамса, який познайомився з подружжям Шуманів у віці 20 років і відчував до Клари найніжніші почуття, підтримуючи її під час хвороби чоловіка. Але, коли Роберт помер молодим, 46-річним, у клініці для душевнохворих, Брамс так і не наважився запропонувати Кларі одружитися…

Брамс багато разів і на різні терміни повертався в рідне місто, де залишалися члени його родини. Але жити тут постійно він не міг з різних причин. Однак вдячне місто спорудило йому величний пам'ятник на одній із центральних площ.