Future Generation Art Prize-2014: етюди з виставки

"Искусство - это шкап". Туди по черзі заходять глядачі. (Буває, входять парами, але комфортніше поодинці). Щільно зачиняють двері. На внутрішній стінці відразу з'являється смішна відеопроекція. Тобто "інтерактивна інсталяція". Глядачі всередині "мистецтва" регочуть. Ті, що чекають в черзі, качаються зо сміху, чуючи звуки зсередини. У фіналі розгарячілі щасливчики випадають із шафи і роблять загадкові обличчя: "Там - таке! А ви ще не бачили. А ми - вже. Ми, виходить, експерти". Всі страшенно задоволені.

Це фрагментарне описання однієї з робіт-претендентів на Future Generation Art Prize-2014, що запам'яталася чи не найбільше. Виставка номінантів найвідомішої арт-премії для молодих митців (плюс проект Кадирової) до січня 2015 р. триватиме у Pinchukartcentre. "Бета-самця. (Портал)" канадця Джона Ріфмана можна назвати квінтесенцією проекту. Або - символом політики ПАЦ загалом. У Пінчука нині - дотепно, розважально, не без гумору, місцями - дорого. ("Солидный господь для солидных господ", писав колись Віктор Пелєвін). І винахідливо. Без політики, без справжньої "соціалки". Не сприймати ж за таку політкоректні реверанси "на захист" ЛГБТ. Без… "Нам, товарищи, нужны подобрее Щедрины".

У Pinchukartcentre, загалом, сьогодні презентують красиве мистецтво задля красивого мистецтва. Тут плодяться "шафи", естетичні й зовсім безневинні, наче метелики. Чи таке ж "безневинне" сучасне мистецтво, що сховалося в шафі? Це питання залишається за порогом.

Заявки на конкурс у ПАЦ приймали з січня по квітень ц.р. І у світі за цей час відбувалося багато чого пам'ятного. Тож утеча Future Generation Art Prize-2014 від реальності - звісно, свідомий "курс" на розважально-безпроблемний арт.

Втім, про цей вектор розвитку інституції спостерігачі говорять роками. Значно примітніше те, що, очевидно, не менш усвідомлено в Pinchukartcentre орієнтуються на країни третього світу. Більшість номінантів на приз у 2014-му становлять вихідці з країн Латинської Америки. Двоє взагалі живуть і працюють в Африці. У шорт-листі є кубинець, арт-група з Перської затоки GCC з інсталяцією "Екзосфера", що обіграє ідею "віп-комфорту" для "віп-персон".

Правда, у ролі шейха в приміщенні, більше схожому на внутрішності валізи, ніж на віп-салон приватного літака, може безкоштовно побувати кожен охочий. І навіть юний чеченець Аслан Гайсумов, який стримано критикує показушний режим Рамзана Кадирова.

Його відео "Проспект Перемоги", де кадри "парадного", глянцевого Грозного накладені на глибокі тріщини в бетонній стіні, яка, здається, ось-ось упаде, дуже популярне у глядачів. Як вишеньки на торті серед номінантів присутні модні китайці і канадці. Але…

Незважаючи на явну дистанційованість не тільки від злободенних тем, а й від центрів світового контемпорарі арту, у частині "розважальності" Future Generation Art Prize-2014 не розчаровує. На жаль, найбільш блідими видалися представлені тут роботи саме українських учасників - залиті кислотою урбаністичні пейзажі Жанни Кадирової "Досліди", інсталяція Микити Кадана "Запам'ятати момент, коли розповідь було перервано"… З облізлим опудалом олениці а-ля шкільний зоокуток у Чорнобилі.

Зате про більшість інших номінантів можна говорити із задоволенням. Крім згаданих тут робіт, слід відзначити інтерактивну інсталяцію ангольського (!) художника Настіо Москіто "Дозволь мені поцілувати твою попку, а я тобі дозволю поцілувати свою!". (Настіо, що, досить актуально й для нашого менталітету, у дусі Бората спародіював тріск і порожнечу промов політиків.) А, що називається, поза конкуренцією - інсталяції молодого, але вже відомого на Заході Хе Сяньюя (КНР) "Зуби мудрості" і "Вежа мудрості".

Зал із роботами Сяньюя в ПАЦ охороняють мало не з автоматами. Мініатюрна подоба саду каменів навпіл із полем, де із зубів дракона ось-ось проростуть воїни, художник "виростив" із людських зубів мудрості. Відлитих із чистого золота. А "Вежі мудрості" завбільшки як палець вибудував зі справжніх зубів, скріплених, знову ж таки, жовтим коштовним металом.

Цього року на конкурс було подано понад 5500 заявок зі 148 країн. "Суто українські" проблеми, виявляється, теж цікавлять митців з різних куточків світу. Дана Яхаломі та Омер Крігер - арт-група Public Movement з Ізраїлю - з 15 листопада щотижня влаштовуватимуть перформанси під загальною назвою "Перехрестя", присвячені "останнім соціально-політичним подіям в Україні". Також просто під час роботи експозиції номінантів Future Generation Art Prize-2014 чилійська художниця Пілар Кінтерос закінчить відтворювати макет фонтану Дружби народів, що прикрашав колись Майдан Незалежності. Паперовий макет планують встановити на Майдані.

Зважаючи на події, які відбувалися там зовсім недавно, та символіку радянського фонтану, ця ідея, звісно, видається дивною. Але ж, не більш фантасмагоричною, ніж уперта втеча від реальності (з кров'ю, болем та іншими неприємностями) - у мистецтво для мистецтва, тобто в шафу з картинками. До речі, автором формули "искусство - это шкап" був Даниїл Хармс. І він же, на жаль, власним прикладом і досвідом довів її неправильність.