ФОРУМ ВИДАВЦІВ: ДЗЕРКАЛО ВТРАТ І ПЕРСПЕКТИВ

8—10 вересня у Львові відбувся найпрестижніший в Україні книжковий ярмарок — сьомий Форум видавців під гаслом «Книга на межі тисячоліть». Його провели громадська організація «Форум видавців», партія «Демократичний союз», Асоціація українських письменників, Українська бібліотечна асоціація, видавництво «Перше вересня / Шкільний світ» за сприяння Кабінету міністрів України. У роботі форуму взяли участь 391 учасник, із них: 227 видавництв, 51 гуртова книготорговельна фірма, 39 книгарень, 42 бібліотеки, 11 приватних розповсюджувачів. Були представлені Алчевськ Донецької області, Донецьк, Дніпропетровськ, Дрогобич, Житомир, Запоріжжя, Івано-Франківськ, Київ, Кіровоград, Кривий Ріг та інші міста й містечка України. Свою продукцію пропонували Macmillan Heinemann Elt, Cambrige University Press, Tivex, Світова Спілка українських видавців. Експозиція розташувалася на площі 3500 кв. м і представляла близько 20 тисяч назв, із яких не менше 5—6 тисяч видруковано у 2000 році. Проводився конкурс на кращі книги, результати якого було урочисто оголошено в Оперному театрі.

Равлик почувався дуже задоволеним

Равлик, навіть два равлики, що підтримують книжку, — символ львівського Форуму видавців. Тобто, затятість, витривалість, розважливість — така собі метафора книгодрукування. Здавалося, що ці симпатичні істоти, які супроводжували всі акції Форуму, випромінювали задоволення.

А впасти в ейфорію було від чого: такого комерційного успіху й напливу публіки навіть не уявляли, хоча й сподівалися на масовість. Динаміка зростання кількості учасників підтвердилася: I Форум — 58 учасників, II — 114,... VI — 350, нинішній — 391. Атмосфера чотирьох днів — справжнє свято книги. Зрештою, подію підсвічували дві сакраментальні цифри: 2000 та 7... Крім власне книжкової виставки-ярмарку і конкурсу «Книга Форуму тисячоліття», голова йшла обертом від «круглих столів», семінарів, презентацій видавництв та нових видань, зустрічей із письменниками, акції «Поезія і музика non stop» тощо. Різноманітними заходами було охоплено цілий Львів, а не лише Палац мистецтв на Коперника. (До речі, він розташований майже навпроти будинку, де мешкав свого часу Захер-Мазох, який так прихильно ставився до України і чия творчість нарешті озвучена й українською мовою). Потік відвідувачів нагадував київське метро в години пік. Чесно кажучи, не уявляю, щоб подібна акція, коли б вона відбувалася в Києві, привернула аж настільки увагу столичної публіки. Зрештою, це й показав Другий Київський міжнародний ярмарок: книжки лишилися майже нерозпроданими, про саму подію мало хто знав. Те саме — і в Харкові, де, між іншим, російськомовна публіка аж ніяк не могла нарікати на відсутність літератури російською. А тим часом захланний Київ уперто тягне ковдру на себе: мовляв, Львів усе-таки не столиця, а провінція. Нічого собі провінція, коли громадська орга-нізація спромоглася протягом семи років витягувати на собі таку грандіозну подію! Зрештою, досвід інших країн свідчить: значні міжнародні акції, у тому числі й книжкові ярмарки, не обов’язково проходять у столицях.

Українська книжка на смертному одрі

Попри очевидний успіх Форуму, ця подія, однак, нагадала про жалюгідний стан книгодрукування в Україні. Випуск книжок у нашій країні неухильно скорочується. За останні три роки сукупний тираж зменшився на 20%.

Протягом останніх десяти років говорено-переговорено про крах українського книговидання та книгорозповсюдження. На розгляд Верховної Ради подавався не один законопроект, який передбачав оздоровлювальні ін’єкції напівживому організмові, що називається книговидавничою справою та книжковим ринком. Заходи, що могли би хоч навздогін оптимізувати драматичну ситуацію, передбачають передусім пільгове оподаткування книговидавничої справи. В Україні на душу населення припадає 0,36 книги. У той час як у Росії (при пільговому режимові для книгодрукування) — 3,2, у Польщі — 9,5. Книжка, як відомо, специфічний бізнесово-культурний феномен, що має сприяти задоволенню права громадян на культуру і розвиток. Тим часом галузь — щодо оподаткування — поставлена на один щабель із виробництвом алкоголю та цигарок. Відтак Україна за насиченістю інформаційного простору книжковою продукцією потрапляє до розряду найвідсталіших держав. Розвиток української книжки і загалом книжкового ринку ніяк не стає пріоритетом державної політики. Хто ж, як не держава, мусить дбати про розвиток інтелектуального капіталу нації? Бюджет не полатати так званими прибутками від неконкурентоспроможної книги порівняно з тисячними тиражами тих, які потрапляють на розкладки з Росії. Сусідня країна багатіє за рахунок своєї дешевої книги, проданої в Україні. Молодці ро-сіяни — вони дбають про свої національні інтереси! Тим часом рецепти реанімації української книжки лежать на поверхні: прийняття закону, який би сприяв максимальній легалізації видавничого і книготорговельного бізнесу. Це — зменшення податків до 5% загального обсягу товарообігу. Необхідно тимчасово ввести додаткові ставки мита на імпортовану з Росії книгу і встановити обмеження на закупівлю бібліотеками імпортованих книг для масового читача. Стимулювати розвиток книжкової торгівлі, на певний час звільнивши від сплати податків тих, хто продає книжки українського виробника. Встановити мінімальні тарифи на пересилку книг (не більше 25% вартості). Розробити державну програму афірмативних заходів у галузі української культури, створивши зокрема мережі книгарень виключно україномовного асортименту. Сприяти поліпшенню інвестиційного клімату, знявши обмеження на 30% іноземного капіталу в статутному фонді, звільнити від оподаткування вітчизняні інвестиції у видавничу сферу тощо. Про ці та інші конкретні кроки стосовно оздоровлення книговидавничої справи і розповсюдження книг ішлося у зверненні учасників сьомого Форуму до Президента, депутатів Верховної Ради, прем’єр-міністра та членів Кабінету міністрів України. Хочеться сподіватися, що зокрема й цей документ сприяв тому, що більшість депутатів ВР 14 вересня ц.р. прийняли у першому читанні внесений Адміністрацією Президента проект Закону України «Про внесення змін і доповнень до деяких Законів України з питань оподаткування в частині, що стосується видавничої справи» (№4711-6).

Лесь ТАНЮК, голова Комісії з питань культури і духовності ВР: «Прийняття у першому читанні Закону про підтримку книгодрукування передбачає зниження ставок ПДВ і пільги при перетині кордону для окремих матеріалів (по-ліграфічне обладнання, фарби тощо). Важливо, щоб закон пройшов друге читання і були внесені поправки до Податкового кодексу України. Якщо новий закон діятиме в Україні п’ять років, як передбачено, це суттєво може сприяти відродженню галузі».

Замість нарікати на темряву — запали свою свічку

Скільки б ми не бідкалися про експансію російської книжки в Україні, ніхто нам не винен, крім нас самих. Повинні, мусять бути національні пріоритети, державні інтереси, зрештою, державна культурна політика — як у всіх цивілізованих країнах. Що, зокрема, наочно-показово демонструє саме Росія. І, попри справді великий морально-бізнесовий успіх Форуму, на розкладках того-таки Львова переважають книги сусідньої держави. Є попит — є і пропозиція. Звісно, якимись заборонами суті справи не зміниш.

Із розмов стало зрозуміло: хоча українські книжки дорожчі, а купівельна спроможність львів’ян менша, ніж, приміром, киян, перші цілий рік «складали» гроші, готуючись до Форуму. Звичайно, було приємно бачити школярів, старого — молодого, що виносили з Палацу мистецтв цілі стоси книжок. Тим більше, що й справді культура українського книгодрукування значно виросла — порівняно з радянськими часами. Та Форум знову й знову наочно потвердив: на книжковому ринку відсутня справді масова українська книжка. З цією проблемою зіткнулося й журі конкурсу — відтак не було визначено лауреата у номінації «Масова книга».

До речі, про сам конкурс. Нагородження відбувалося в трьох номінаціях: дитяча книга, елітарна книга, масова книга. У кожній номінації відзначено одного лауреата та двох дипломантів. (Виняток — у номінації «Дитяча книга»: чотири нагороди). Гран-прі отримала книжка Н.Дейвіса «Європа. Історія» (видавництво Соломії Павличко «Основи», м. Київ). Спеціальні призи: «Словник синонімів ук- раїнської мови. У 2-х томах («Наукова думка», м. Київ), проект «De novo» («Аз-Арт», м.Львів), «Хаджибей-Одеса» ( Одеська книжкова фабрика), дослідження І.Пошивайла «Феноменологія гончарства» («Українське народознавство», с.Опішне). Лауреат номінації «Елітарна книга» — «Мандри» В.Григоровича-Барського (видавництво Соломії Павличко «Основи»), дипломанти — книги М.Фуко «Історія сексуальності» («Око», м.Харків), О.Найдена «Українська народна іграшка» («АртЕк», м. Київ). Дипломантами у номінації «Масова книга» стали проекти «Сучасна поезія та проза» видавництва «Кальварія» (м. Львів) та книга А.Содомори «Наодинці зі словом» («Літопис», м. Львів). У номінації «Дитяча книга» лауреат— видання І.Світличного «Побрехеньки для Яремки» («Веселка», м.Київ), дипломанти — книги Г.- Х.Андерсена «Снігова королева» («А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА», м. Київ), підручник «Історія України для 7-го класу» Р.Ляха, Н.Темірової («Генеза», м. Київ) та «Абетка» видавництва «Три крапки» (м. Київ). Надзвичайно важко було вибрати кращі видання з кращих. Президент Форуму Олександра Коваль скористалася своїм правом і тринадцятьма грамотами (неабиякі, тиснення на шкірі) нагородила видавництва за найцікавіші, на її думку, втілені проекти. Результат рейтингу засвідчив: серед книгарень надано перевагу «Науковій думці» і «Знанню» з Києва. А найбільшу кількість позитивних відгуків отримала «Українська книгарня» зі Львова. Учасники Форуму най-кращими видавництвами визнали «Наукову думку», «Юрінком Інтер» та видавництво Соломії Павличко «Основи». Найкраща за результатами рейтингу бібліотека — Національна бібліотека ім. В.Вернадського.

Свято закінчилося (видавництва-переможці нагороджені скляними равликами — витворами художника А.Бокотея). Як завжди, хтось залишився задоволеним, а хтось — ні. Хотілося б наголосити, що акція такого плану дуже личить Львову — містові традиційно багатокультурному і книжному. Діалог різних думок, поліфонія концепцій, нові ідеї, що народжувалися просто на Форумі — ідея, варта втілення. Книжковий голод триває, масова українська книга ще тільки пишеться... Все це — уроки Львова.

Загалом же, президент Форуму Олександра Коваль задоволена: вона любить справу, якою займається зі своїми однодумцями ось уже сім років. Вона впевнена: багато можливостей українського книжкового ринку ще не розкрито. Книговидавнича справа має опиратися не на патерналістську опіку держави, а на вміння працювати з ринком і високий професіоналізм, — наголошує О.Коваль.