ФІНАНСОВИЙ ПЕРЕВОРОТ У ЛУВРІ

Фінансова самостійність, про необхідність якої так довго говорилося, Лувру нарешті надана. З 1 січня 2004 року всесвітньо відомий музей, що відзначив своє 210-річчя, отримує право самостійно розпоряджатися власним бюджетом, який 2002 року становив 110 мільйонів євро (135 мільйонів доларів). І річ не лише в тих 45% виторгу за продані квитки, які раніше доводилося віддавати в державну скарбницю. Значно більшою мірою питання торкається визначення загальної політики цього закладу, як внутрішньої, що стосується набору персоналу й організації його роботи, так і зовнішньої, яка полягає у визначенні закупівельних пріоритетів та організації виставок.

Значною мірою настільки революційному вирішенню давно назрілої проблеми сприяв той факт, що міністром культури став Жан-Жак Айягон, який доти багато років був президентом Центру Жоржа Помпіду. Завдяки цьому з проблемами музеїв у цілому і Лувру зокрема новий міністр французької культури виявився обізнаним не з чуток.

Приміром, через недостатнє фінансування (бракує грошей на охоронців) 26% луврських галерей щодня закриті для відвідувачів. А оскільки 90% екскурсантів неодмінно «відзначаються» на тлі Джоконди та Венери Мілоської, деякі з менш відвідуваних залів бувають закритими для відвідувачів більш ніж у 50% випадків. Зараз керівництво музею планує зменшити частку закритих галерей до 15%, а вже з 2005 року обмежитися 10 відсотками.

Ще нагальніша проблема музею — організація потоків відвідувачів. Скляна піраміда, створена 1989 року за проектом американського архітектора Єо Мінг Пея, своєю естетичною цінністю й адекватністю навколишній архітектурі досі викликає затяті дискусії. Проте з утилітарною функцією — позбавленням любителів мистецтва товкучки та черг — вона вже відверто не може впоратися. Проектувався цей грандіозний підземний вестибюль, який забезпечує вихід до всіх корпусів музею, під максимальну кількість відвідувань — 4,5 млн. чоловік на рік. А зараз цей показник уже сягає 6 млн. осіб. Тож відмова від ідеї централізованого входу в музей здається очевидною. І залишається тільки її архітектурно вирішити. Тим більше що сама піраміда вже стала хай і не найулюбленішою, однак невід’ємною рисою луврської архітектури.

Та все ж своїми пріоритетами нове керівництво Луврського музею вважає кардинальний перегляд закупівельної і виставочної політики. Анрі Лоретті, 51-річний президент-директор Лувру, — за фахом куратор, який спеціалізується на французькому живописі XIX століття. Однак у своїй нинішній роботі йому доведеться знайти потрібний баланс між національними культурними інтересами і підтримкою міжнародного статусу музею. Тим більше що перехід на фінансову самостійність зовсім не позбавляє Лувр державного субсидування. 2002 року сума цих субсидій становила 93 млн. доларів, а 2005 року вона сягне 100 млн. При цьому 70% відвідувачів музею — іноземні туристи. Хоча задля справедливості слід сказати, що на тимчасових виставках ця пропорція змінюється на протилежну, і більшу частину становлять уже французи. Але, навіть із урахуванням цієї статистики, охоплення французької аудиторії нинішнє керівництво музею вважає явно недостатнім. Адже відштовхується воно не від тих двох мільйонів французів, які щороку відвідують музей, а від тих 58 мільйонів, які у нього не потрапляють.

Понад те, навіть серед комерційних спонсорів Луврського музею чимало іноземних компаній. Зокрема японська Nippon Television виділила 3,5 млн. доларів на створення нової галереї для Мони Лізи і Венери Мілоської. Цього разу і французькі компанії не залишилися осторонь — нафтовий гігант Total фінансує реставрацію галереї Аполлона, а фінансист Мішель Даві-Вей пожертвував 10 млн. доларів на створення галереї англійського живопису.

Перехід до фінансової самостійності музею, безперечно, таїть у собі не лише додаткові вільності, а й численні підводні рифи, що виявляться вже у процесі вільного плавання. Щоправда, неозброєним оком пересічного відвідувача виявити їх, хочеться сподіватися, буде не так і просто. А ось обіцяне зниження цін на вхідні квитки, які зараз коштують у середньому 5—10 євро, може потішити й нашого туриста.