Етноджаз підірвав Одесу

Ушосте в Одесі пройшов міжнародний джазовий фестиваль «Джаз-карнавал». Заснований 2001 року на батьківщині першого радянського джазмена — Леоніда Утьосова, цей фестиваль щорічно проводиться у розпал «оксамитового сезону».

Сонце вже не обпалює, море вабить оманливим теплом (а потім на гала-концерті співаки хриплять і шмаркають)… Цього разу в частині карнавального розмаїття свято джазу перевершило само себе: такої парадоксальної суміші культур і національностей, ритмів і стилів пригадати не вдасться. «Карнавальна» концепція Одеського джазового фестивалю не випадкова: сюди запрошують музикантів із різних країн, які грають абсолютно різний джаз. Карнавал відкритий — кожен неодмінно знаходить тут щось для себе. Комусь більше до душі філармонічні концерти, комусь більш ніж достатньо вуличної процесії диксилендів чи зустрічі з екскурсійним трамвайчиком під назвою «Джазохід» зі, знову ж таки, диксилендом на борту. Південна Пальміра і сьогодні народжує джазових людей, схильних до імпровізації і ризику. «Не дамо джазові померти на його батьківщині!» — оголосив на світанку нового міленіуму автор ідеї «Джаз-карнавалу», його генеральний продюсер Михайло Фрейдлін. Не переймаючись наперед відомою збитковістю цього заходу, Фрейдлін разом із арт-директором фестивалю Юрієм Кузнєцовим, джазовим композитором та піаністом роблять усе можливе й неможливе, залучаючи джазових музикантів для участі в концертах.

«Фішкою» нинішнього фестивалю виявився етноджаз, який рішуче й безповоротно переважав у програмі. Спільний проект французького саксофоніста Франсуа Жанно і німецького піаніста Улі Ленца та молодіжний біг-бенд BuJazz із Німеччини, правду кажучи, контрастували із загальним напрямом, демонструючи авангардні метання і міцний мейнстрім. А ось грузинське тріо The Shin зачарувало поєднанням іберо-кавказького стилю, неповторного вокалу гурули і скета, елементів фламенко, стилів ф’южн, фолк-джаз, використанням традиційних для джазу інструментів та народних грузинських мелодій. Заза Міміношвілі, Зураб Гагнідзе і Мамука Гаганідзе ось уже десять років живуть здебільшого в Німеччині, правда, нинішнього року виступали в рідному Тбілісі.

Open Quartet італійця Джованні Фальцоне з відомим російським контрабасистом Юрієм Голубєвим знову занурював публіку в лабіринти вишуканих авангардних пошуків. Вибух етнічних ритмів і мелодій запропонували «Балканський Бенд» Ненада Васіліча, серба з Австрії, мультикультурний проект із Голландії mWWm із надзвичайним співаком та гітаристом Омаром Ка, вихідцем із Сенегалу. Омар співає мовою своїх предків, кочівників західноафриканського племені Фула, його манера співу і тембр голосу так само неповторні, як і ця мова, особливо в поєднанні з перкусією уродженця Ірану Афри Муссавізаде, флейтами німця Марка Албана Лотца, гітарою й електронікою француза Рафаеля Ванолі. Нагадую: колектив із Нідерландів…

Було в «меню» фестивалю вишукана, на думку організаторів, страва для гурманів — сольний проект норвезької вокалістки Ельдбьорг Ракнес, частої гості фестивалів авангардного джазу. Передбачалося, що її виступ принесе у південну фестивальну атмосферу трохи скандинавського холоду. Холоду виявилося навіть забагато, а коли джаз не гріє, він автоматично перестає бути джазом, чи не так? Щодня після «офіційного» концерту на сцені філармонії фестиваль органічно «перетікав» на нічний джем-сейшн, де лідирували одесити, німці і росіяни, які досі цікавляться інтерпретаціями джазових стандартів. Виходило непогано...