«Є на світі така країна»

Літня пора 2008-го — це справжній вінок українських фольк-фестивалів. Один із найгучніших — «Країна мрій» (під патронатом Олега Скрипки) — нещодавно пройшов на Співочому полі у столиці. А попереду — нові подорожі і давні традиції.

Зазираючи в недалеке майбутнє, нагадаю всім любителям фольку, що ось-ось розпочнеться «Трипільське коло». Це фестиваль, який уперше відбудеться у Ржищеві. Всі охочі зможуть подихати повітрям на березі Дніпра й оцінити програму, в основі якої — репертуар колективів «Даха-Браха», «Гайдамаки», «Сонце Кльош», «Атмосфера» та інших. Цей фест пройде наприкінці липня.

Приблизно тоді ж — фестиваль українського формату «Уніж». Місце дії — Івано-Франківщина (село так і називається —Уніж). На цей фольк-форум запросили нашого відомого (за фільмом «Йшов трамвай дев’ятий номер») аніматора Степана Коваля. Серед інших гостей — ті ж таки «Гайдамаки». Очікують також Юрія Андруховича, братів Капранових, Сашка Лірника.

Наприкінці липня в Акерманську фортецю (Одеська область) запрошує п’ятий молодіжний фест «Фортеця». Тут меншою мірою фольк, більшою — рокопопс: Альона Вінницька, «Скрябін», «ТНМК».

А ось наприкінці серпня розкриє обійми етнофестиваль «Підкамінь-2008», куди запрошено «Оркестр Ярки Козир», гурт «Мандри», а також колективи з різних європейських країн.

Та все ж найочікуваніший фест-марафон майбутнього — Шешори-2008 (із 12 по 14 липня). Там — найрізноманітніші напрями народної творчості. Запрошені колективи навіть із Франції, Чехії, Німеччини, Росії.

Але повернімося до острівця етнокультури на Співочому полі Києва…

V Міжнародний етнічний фестиваль «Країна мрій-2008» на Співочому полі в Києві, який пройшов 21—22 червня, об’єднав багатьох прихильників українських традицій. Дата фестивалю збіглася з дохристиянським святом. Збіг це чи, можливо, воля наших предків, які бажають, щоб ми все-таки згадали про своє справжнє коріння? Як завжди, фестиваль розпочався з видобування Живого вогню: його пронесли купальською ходою на Співоче поле.

Протягом усього фестивалю безперервно лунали народні співи у різних стилях та жанрах. На малих сценах виступали гурти з різних куточків України. Приємно відзначити, що в «Країні мрій-2008» взяли участь не тільки українські гурти, а й іноземні. Такі як Ле Карпат (Франція), Джіпсі (Чехія), Станари Ольса (Білорусь), Кел (Сербія) та інші.

Програма фестивалю видалася досить різнобічна. Була представлена навіть культура японського народу на майданчику Українсько-японського центру. Всі охочі мали змогу дізнатися про ази чайної церемонії по-японськи чи спробувати себе у каліграфії. А сильна половина — відкрити для себе бойове мистецтво від наставників та учителя Курокі-сан.

Однією з цьогорічних новинок стала Літературна сцена, на яку виходили сучасні, вже визнані літератори, декламатори етнічних віршів. І навіть відбулася поетична вистава.

На підтримку сучасної видавничої справи від музею Гончара і до Алеї майстрів розгорнувся Український книжковий ярмарок за сприяння братів Капранових. Навіть найвибагливіші книголюби змогли задовольнити тут свої смаки та читацькі уподобання.

Нинішнього року організатори фесту оголосили змагання на найкращу вишиванку під гаслом «Вишивай!». Протягом двох фестивальних днів відвідувачі у неповторних українських вишиванках мали змогу потрапити в об’єктив фотографа. Ну а переможці, у свою чергу, були відзначені коштовними подарунками.

Одним із найяскравіших майданчиків виявився Дитячий. Кожному малюкові надали унікальну можливість погратися в народні ігри, виготовити різноманітні витинанки, іграшки. Маленькі відвідувачі розважалися казками, небилицями та бувальщинами. Лірник Сашко добре знає, як приголомшити слухачів. Тому завжди на обличчях малечі читалися подив і неабияке захоплення.

Приємно відзначити, що відвідувачі з величезним бажанням брали участь у іграх та конкурсах. Всі були на диво активні, особливо біля Західних і Поліських майданчиків. Пісні та ритмічні коломийки, гуцулки сповнювали неймовірною енергією.

Кожен охочий міг також придбати всілякі етносувеніри: вишиванки, глиняний посуд, вироби з дерева, справжні національні прикраси. Однак під «етнічний шумок» на прилавках продавалося ще й багато речей, які взагалі не мали жодного стосунку до етнічного фестивалю.