Джамала: "Багатьом людям у Європі близька тема пісні "1944"

Фінал українського відбору на Євробачення-2016 (на якому перемогла Джамала з піснею "1944"), як і очікувалося, фіналом не став.

Це був тільки початок розкручуваного досі маховика, у який затягло і артистів, і політиків, і ідіотів, що радісно показали передвесняне загострення.

Насамперед нагадаю: СТБ і Перший Національний підняли просто-таки "сізіфів камінь" на Говерлу, облаштувавши дійсно якісне й видовищне шоу. Півфінали й фінал українського Євробачення. У фінальному голосуванні виявили цікавість до конкурсу понад 300 тис. осіб. І, кажуть, це справжній рекорд для відбіркових конкурсів Євробачення в Україні.

Різномастою, та все ж таки цікавою (для обивателя і музичного спостерігача) виявилася колода наших євроконкурсних карт. Серед яких - The Hardkiss, Sunsay, Brunettes shoot Blondes, деякі інші.

Але в азартній грі, як відомо, виграла Джамала. З піснею, спеціально створеною для Євробачення-2016 - "1944".

Якщо зробити нехитру арифметичну операцію - від 2016 відняти 1944 - вийде 72. Тобто вже восьмий десяток років тема трагедії кримськотатарського народу залишається щемливою раною і в спільній історії, і в різних поколіннях. Сталінський режим, що винищував народи й нації, кривавою борозною пройшовся долями, епохами, тими ж поколіннями.

Але Джамала виконала не політичну агітку, як це почулося глухим. І не спекулятивну одноденку, на яку натякають ідіоти. Її "1944" - це біле й червоне в одній композиції. Білий вірш і запечена кров. Летючий голос і здавлений крик. Пам'ять про людські трагедії і благання про мир - сьогодні й завжди.

Загадковий депутат Держдуми РФ з багатозначним прізвищем Дєньгін (напевно, це досить підходящий персонаж для Салтикова-Щедріна?), втративши слух і совість, попрацював на десятках стрічок новин чорним піарником для українського делегата на Євробачення. Тому що він заявив, що голосування було фіктивним, а пісню "1944" нібито обраан спеціально, причому виключно з геополітичною метою.

Тим часом у самій пісні немає таких цікавих слів як "Сталін", "Ленін", "Раша" або "гудбай" (а також інших подібних яскравих образів). "1944" - медитативна пісенна лірика. Саунд, у відзвуках якого, на мій слух, - драма і окремої людини, і цілого народу, і, можливо, всієї Землі.

"Коли приходять незнайомці… Вони приходять у твій дім… Вони вбивають вас усіх і говорять: "Ми не винні… Не винні...". Але де ж ваш розум? Людство плаче… Ви думаєте, що ви Боги? Але всі вмирають… Не ковтайте мою душу… Наші душі…"

Це лише фрагмент "1944" (переклад з англійської і кримськотатарської). І, справді, хоч би хто і як ставився до тексту, контексту, до музики й манери виконання, тут особиста трагедія все ж таки сходить до трагедії загальнолюдської, а не до якихось локальних політичних конфліктів.

Тому зайвий раз нагадаю, що Євробачення (особливо на пострадянському просторі) - вільний чи мимовільний привід для маніальних політичних ігрищ. Євробачення, до якого, за моїми даними, в самій Європі ставляться значно спокійніше (як до гри в гру), на пострадянському просторі - обов'язковий привід для передвесняного загострення (у політиків), для повернення в дитинство (у артистів-скандалістів). Ну й таке інше.

"Захищати" цю пісню і цю співачку, на мій погляд, немає потреби. Гарна композиція сама за себе відповість, хоч би яке місце вона посіла в Стокгольмі або іншому місті (можна подумати, що ті, хто в різні роки посідав перші місця, тепер у всіх на слуху?). Просто вкотре і співачка, і пісня стали каталізатором, лакмусом та інформприводом, який показав відомий хронічний діагноз часу…

У самої Джамали зараз багато турбот перед Стокгольмом. Її буквально рвуть на шматки світові ЗМІ. Тим більше вдячний їй за те, що знайшла час для розмови.

- Джамало, як відомо у багатьох людей дуже коротка пам'ять. Навіть якщо їм товкмачиш те саме по десять разів. Тому нагадай тим, хто забув, "про що" ця пісня, як вона народжувалася, які окремі факти й деталі створили загальний пісенний пазл.

- Історія цієї пісні почалася, коли я була ще зовсім маленькою. Моя прабабуся Назилхан, яка пережила депортацію, розповідала про ті події багато разів. Коли радянська армія увійшла в Малоріченське (це рідне село моєї прабабусі й усієї нашої родини), їх зустрічали як героїв-визволителів, приймали вдома, годували, напували, співали їм пісень. Так тривало п'ять днів. А 18 травня рано вранці усім сказали: "На збори - 15 хвилин". Потім усіх просто як худобу загнали в товарні вагони, запечатали й повезли в Середню Азію. Ця тема мені все життя не давала спокою. Мені здавалося, що про цю трагедію забули, ніхто не згадує про десятки тисяч кримських татар, які загинули в цих поїздах і потім уже в Середній Азії. Їх душі не заспокоїлись. Я вирішила написати про це пісню десь півтора року тому. Спочатку вона називалася "Душі". Текст був український з приспівом кримськотатарською.

Потім я вирішила зробити текст англійською і назвала пісню "1944"...

- Раз у раз не вгамовуються експерти та інші фахівці, пророкуючи, що саме цю пісню в Європі можуть забракувати, не прийняти, засудити. Через її гіркий зміст і нібито жорсткий політичний підтекст. Що ти сама думаєш з цього приводу? Чи почує Європа і світ самотній голос людини?

- У пісні немає жодного політичного підтексту. Кожен, хто потрудиться прочитати текст, зможе в цьому переконатися. Нікому ж не спадає на думку сприймати фільм "Список Шиндлера" як картину з "політичним" підтекстом? Думаю, що асоціації, які виникають у різних людей у різних країнах, залежать від того, що транслюють медіа, і від світогляду кожної людини. Я впевнена, що дуже багатьом людям у Європі близька тема моєї пісні "1944". Адже багато народів пережили свої трагедії. Досить згадати про Голокост…

- Кілька слів про технологічні аспекти номера для Євробачення. Оскільки номер як картинка - значною мірою запорука успіху. Хто братиме участь у його постановці? Чи сильно відрізнятиметься ця постановка від телеверсії, яку вже бачили українські глядачі в фіналі відбору?

- Так, думаю, відрізнятиметься дуже сильно. Принаймні у нас є такі наміри. Основним партнером у підготовці до фінальної частини буде канал СТБ, будемо працювати над номером з його командою.

- Звісна річ, підготовка до Євробачення - насамперед команда, яка допомагає артисту. Хто сьогодні поруч з тобою - пліч-о-пліч?

- Моя команда залишається тою ж, що й була - це менеджмент, який працює зі мною вже шість років: Ігор Тарнопольський, Денис Козловський, лейбл Enjoy Records. Тепер ще підключиться команда телеканалу СТБ.

- Чи плануються напередодні конкурсу виступи в Стокгольмі, промотури в інших європейських містах? Зі зрозумілою метою популяризації "1944".

- Складно сказати, ми ще не займалися плануванням цієї частини. Відверто кажучи, я не впевнена, що це справді необхідно. Мені здається, це було дуже важливо ще 10 років тому, але сьогодні Інтернет вирішує багато завдань.

- Твоя думка щодо очевидного політичного загострення не тільки навколо "1944", а й у зв'язку з виступом конкурента - Андрія Запорожця (SunSay), а також з приводу коментарів Руслани та активності соцмереж? Чому цей конкурс пісні - частіше привід для розбрату, а не для творчої консолідації?

- Я весь час повторюю, що нам протипоказано проводить відбори на Євробачення. Тому що це завжди виливається в скандали. Я не могла витримати, коли слухала всю цю розмову з Андрієм на сцені… Я сиділа в гримерці і кричала від обурення. Він не заслуговує такого ставлення… Мені було вкрай неприємно… Вважаю, що кожна людина має стежити за своїми вчинками, замість того щоб шукати об'єкти для ненависті й осуду.

- На старті кар'єри тебе дуже підтримав конкурс "Нова хвиля". Чи відома сьогодні реакція Ігоря Крутого на "1944"? Чи, може, є якась реакція Алли Пугачової, яка тобі завжди публічно симпатизувала? І ще… Можливо, були за останній час якісь запрошення виступити на російському ТБ? І як ти на ці пропозиції реагувала?

- Ніхто з російських колег ніяк не відреагував, принаймні мені ніхто не писав і не телефонував. Запрошення час від часу надходять. В основному з розважальних каналів, які хочуть, щоб я заспівала щось в ефірі. Останній раз ми виступали на російському ТБ у "Вечірньому Урганті" восени 2013-го.