«Двері навстіж»

Художниця Олена Кульчицька виявила себе у багатьох напрямах образотворчого мистецтва. Олійне малярство, акварель, різні види графіки, художнє ткацтво, проектування та моделювання одягу, творення ескізів для кераміки, килимів та інтер’єрів, роботи в емалі, металі, скульптурі малих форм... На виставці у Національному музеї ім.Андрея Шептицького (Львів) представлені усі грані її таланту.

Нещодавно виповнилося 130 років з дня народження відомої художниці (ювілейний біографічний нарис про неї: «ДТ» № 35). А твори Кульчицької, репрезентовані в Національному музеї (це близько 250 робіт), становлять лише незначну частину того, що створила за життя майстриня.

Загалом у її мистецькому доробку — близько 8000 творів різного жанру та техніки виконання. Життя і побут українців, сучасні й історичні події, традиції і легенди переносила художниця в образи на своїх картинах. На виставці представлені, зокрема, деякі твори з циклу «З історії княжих часів» та «Тіні забутих предків». Природу Українських Карпат та дивовижні сюжети народної творчості Гуцульщини передані в графічній серії «Легенди гір і лісів» (1936). Окрему групу творів становлять картини, присвячені подіям Першої світової війни, свідком якої художниця була сама. Деякі з цих робіт зображають українських січових стрільців (цикл «УСС 1914—1915», «Стрілецька кров»), а також руїни та нещастя, які спричинила війна («Іде смута…», «На могилі», «По війні. Березовий хрест»). Художниця створила ілюстрації до новели Василя Стефаника «Дорога» (1917), творів Івана Франка — «Лис Микита» (1922) та поеми «Мойсей» (1939), серію малюнків до «Української демонології» Володимира Гнатюка, багато екслібрисів. У неї є також серія портретів українських письменників — Шевченка, Сковороди, Квітки-Основ’яненка, Котляревського, Коцюбинського, Лесі Українки, Франка. Кульчицька ілюструвала книжки для дітей: «Буквар» і «Читанку» тощо, працювала над оформленням журналу «Світ дитини» (1919—1939). До речі, нині це видання відновилося і на вшанування пам’яті художниці заплановано спеціальний номер журналу з її ілюстраціями.

Про непересічний талант художниці свідчать, наприклад, твори, виконані у техніці перебірчастої емалі (триптих «Народне мистецтво»), килими (загалом близько 80 ескізів), проекти інтер’єрів, предмети декоративного та ужиткового мистецтва, виготовленні чи спроектовані Оленою Кульчицькою.

Нагадаю, що народилася художниця 1877 року у Бережанах (Тернопільщина) у родині правника Лева Кульчицького та Марії Стебельської. На початку ХХ століття вона відвідала мистецьку виставку у Венеції. Згодом навчалась у віденській художньо-промисловій школі. 1908 року Кульчицька захистила свою дипломну роботу «Про користь науки рисунків» у Відні. А далі була її мистецька подорож містами Європи — Мюнхен, Париж, Лондон... Переїзд Кульчицької до Перемишля відбувся в 1909-му: тоді вона викладала малювання у місцевих навчальних закладах — аж до 1938 року. Після Другої світової війни викладала графіку в Українському поліграфічному інституті у Львові. Звання народної художниці вона здобула в 1956-му. А 1967-го — 7 березня — у переддень своєї смерті вона стала лауреатом Шевченківської премії.

Майстерністю художниці захоплювалися ще на початку її кар’єри. Зокрема на виставці художників усієї соборної України, що 1913 року відбувалася в Києві, Кульчицьку було визнано найкращим графіком. Про інтерес сучасників до її творчості свідчить і публікація в газеті «Мета» (21 червня 1933 року), де йдеться про вернісаж художниці з нагоди
25-ліття її роботи. Там, зокрема, сказано, що ювілярку вшановував ректор Духовної академії Йосип Сліпий, який передав вітання від його святості митрополита Андрея Шептицького.

Останній і сам бував на виставках художниці та у її май­стерні. Багато робіт художниці — саме на духовну та релігійну тематику («Богородиця Золотий колос», гравюри «Христос-Виноградна лоза», «Розп’яття», цикл «Святі української церкви» тощо). Кульчицька також зобразила десятки різноманітних церков Західної України, багато з яких залишилися тепер хіба на її картинах.

Схвальні відгуки про творчість Кульчицької були від відомого художника Івана Труша. А мистецтвознавець і подвижник Національного музею Михайло Драган у статті про творчість художниці зауважив: «Труш пробив нашому мистецтву дорогу в Європу, а Кульчицька відчинила двері навстіж...».

Ще за життя художниці її картини побували майже на 60 виставках на Батьківщині та закордоном: Київ, Львів, Берлін, Брюссель, Варшава, Відень, Гельсінкі, Краків, Москва, Париж, Познань, Прага, Рим, Торонто, Чикаґо тощо. А 100-річний ювілей української художниці 1987 року, за рішенням ЮНЕСКО, відзначали на міжнародному рівні.

Важливим акордом святкування 130-річного ювілею Кульчицької має стати відновлення роботи Художньо-меморіального музею Олени Кульчицької. Після десяти років перерви музей знову відкриє свою експозицію для відвідувачів наприкінці жовтня.