Донецьк — живопис у натурі

У «мистецтві пензля» споконвіку утвердився жанр парадного портрета... Цей напрям, скажімо, успішно опанували Ілля Глазунов, Олександр Шилов, Василь Нестеренко. У Донецьку в цьому руслі активно працює наша людина. Тетяна Пономаренко-Левераш. Автор портретів наших знаменитих сучасників — Віктора Януковича, Ріната Ахметова, зірок «Шахтаря»…

Новина про те, що президент Віктор Янукович, відвідавши у Франції виставку донецької художниці Тетяни Пономаренко-Левераш, «із панського плеча» обдарував землячку ювілейною медаллю, випущеною на честь його інавгурації, облетіла вітчизняні ЗМІ.

Проте в цій історії дещо залишилося за кадром. За день до візиту глави держави його охорона і протокольна служба робили попередній огляд місця перебування. Гортаючи каталог робіт Тетяни, сек’юріті та інша обслуга з розумінням посміхалися... Вони побачили «щось», від чого на обличчях відбилося спрацьовування системи розпізнавання «свій-чужий»: це свої!

А побачили вони портрет Віктора Федоровича Януковича. Тепер ця робота художниці прикрашає президентську резиденцію, те саме Межигір’я.

Тетяна Пономаренко-Левераш розповідає:

— Мене ще мама відраджувала: «Донечко, ну куди ти в художники зібралася? Не жіноча це справа». І правда — фізичної роботи на долю кожного художника випадає дуже багато. І хіба тільки фізичної? Організувати виставку — це взагалі каторга...

Тетяна запевняє, що знаменитий портрет землякові-президенту вона піднесла безплатно. Доправити подарунок зголосився мер Донецька — Олександр Лук’янченко.

Усе почалося з Мірчі Луческу, головного тренера донецького «Шахтаря». Дитяча студія під керівництвом моєї співрозмовниці тоді готувала виставку малюнків до ювілею футбольного клубу. Діти вчилися малювати людей у русі. А вона додала в майбутню експозицію свою роботу — портрет розумного і трохи втомленого Містера, як прозвали в Донецьку румунського тренера.

— Після цієї виставки Томаш Хюбшман (півзахисник «Шахтаря», чеський легіонер. — Авт.) попросив написати і його портрет! Я сказала: «Томашу, але це не може бути банальний портрет, давайте придумувати якусь оригінальну концепцію...»

Чеський футболіст з’явився на картині в образі донецького шахтаря, у робі з лампою-коногінкою через плече. Задоволений таким художнім результатом, гравець тоді закликав у Тетянину студію своїх товаришів по команді!

Капітан «гірників» Даріо Срна концепцію свого портрета продумав сам. І став перед публікою в образі великосвітського плейбоя на тлі п’ятизіркового готелю «Донбас Палас».

Маріуш Левандовські став польським шляхтичем. Бразилець Брандао одягнувся у тигрові шкури...

За словами художниці, і дівчина, і обстановка довкола неї списані з натури в деталях і без купюр. Саме такий, тужливий і безпробудний, вигляд нині в української охорони здоров’я.

— Я й не вважаю, що художник повинен усе життя писати «у стіл», а по смерті прославитися! — відразу додає художниця. — Як на нинішні часи, так і не вийде. Наприклад, у Франції тюбик фарби коштує в магазині 22 євро. А для нормальної картини потрібно, як мінімум, сто кольорів! В Україні, відповідно, помножте цифру ще на дванадцять. Чи який там тепер курс євро? До того ж художникові потрібен глядач, інакше немає стимулу писати!

— А як тоді художники визначають вартість своїх робіт? Є якісь корпоративні «тарифи», чи все суворо індивідуально? Приходить той-таки, скажімо, Хюбшман чи Левандовські й запитує: «Скільки?»

— Ось тут-то й починається найскладніше, — усміхається автор «футбольних» портретів. — Підрахувати вартість фарб, полотна і рами можна! А от як оцінити свою роботу? Хороший, нешаблонний портрет треба писати близько півроку... І розлучитися з ним надзвичайно важко, а вже призначити ціну...

Зрозуміло, таємницю вартості своїх робіт Тетяна береже в суворому секреті. Хоча й зізнається, що саме про це її завжди запитують журналісти. «Ну чому всіх цікавить тільки це?» — дивується художниця. Хоча чого дивуватися? Вже давно звикли до того, що все у країні продається. Питання тільки в ціні…