Донецьк — живопис у натурі

19 листопада, 2010, 14:56 Роздрукувати Bипуск № 43, 19 листопада-26 листопада 2010р.
Автор
Відправити
Відправити

У «мистецтві пензля» споконвіку утвердився жанр парадного портрета... Цей напрям, скажімо, успішно опанували Ілля Глазунов, Олександр Шилов, Василь Нестеренко...

Автор

У «мистецтві пензля» споконвіку утвердився жанр парадного портрета... Цей напрям, скажімо, успішно опанували Ілля Глазунов, Олександр Шилов, Василь Нестеренко. У Донецьку в цьому руслі активно працює наша людина. Тетяна Пономаренко-Левераш. Автор портретів наших знаменитих сучасників — Віктора Януковича, Ріната Ахметова, зірок «Шахтаря»…

Новина про те, що президент Віктор Янукович, відвідавши у Франції виставку донецької художниці Тетяни Пономаренко-Левераш, «із панського плеча» обдарував землячку ювілейною медаллю, випущеною на честь його інавгурації, облетіла вітчизняні ЗМІ.

Проте в цій історії дещо залишилося за кадром. За день до візиту глави держави його охорона і протокольна служба робили попередній огляд місця перебування. Гортаючи каталог робіт Тетяни, сек’юріті та інша обслуга з розумінням посміхалися... Вони побачили «щось», від чого на обличчях відбилося спрацьовування системи розпізнавання «свій-чужий»: це свої!

А побачили вони портрет Віктора Федоровича Януковича. Тепер ця робота художниці прикрашає президентську резиденцію, те саме Межигір’я.

Тетяна Пономаренко-Левераш розповідає:

— Мене ще мама відраджувала: «Донечко, ну куди ти в художники зібралася? Не жіноча це справа». І правда — фізичної роботи на долю кожного художника випадає дуже багато. І хіба тільки фізичної? Організувати виставку — це взагалі каторга...

Тетяна запевняє, що знаменитий портрет землякові-президенту вона піднесла безплатно. Доправити подарунок зголосився мер Донецька — Олександр Лук’янченко.

/img/st_img/823-yanukovich.jpg
/img/st_img/823-yanukovich.jpg
Василь Артюшенко, ZN.UA
— Віктор Федорович мені не позував! — запевняє художниця. — Я користувалася фотографіями, а головним моїм «консультантом» був саме Олександр Олексійович Лук’янченко! Він дивився ескізи і підказував: «схожий — не схожий».

Жаль тільки, що сам Віктор Федорович навряд чи оцінить вартість подарунка, — небожителі таку увагу до власної персони сприймають як належне...

— Цей портрет написано не на замовлення! Я пишу не замислюючись, куплять це чи ні. Написала картину «Наш президент», бо дуже тішуся, що в нашому краю в простій сім’ї виріс президент України...

Авторові цих рядків заледве вдалося стримати посмішки, вигуки, що рвалися назовні, та інші форми незгоди з цими словами Тетяни Пономаренко-Левераш... Довелося нагадати й собі, що це акули пера, вони ж дятли клавіатури, отримують потужне щеплення від захопливої наївності ще в перші місяці служби на своїй ниві. А решта мають право, взагалі-то... «Здатність помилятися на свій лад є те, що ми називаємо світоглядом», — ці рядки невизнаного, але талановитого мережевого автора якнайкраще характеризують випадок.

/img/st_img/823-kartina.jpg
/img/st_img/823-kartina.jpg
Мішель Платіні
Віктор Янукович — не перший герой у галереї «зоряних» портретів, створених Тетяною. І не останній. Художниця сподівається на новій виставці у Франції обдарувати ще одну персону своєю творчістю — главу УЄФА Мішеля Платіні. Так художниця намагається познайомити європейців із містом, у якому відбуватимуться матчі «Євро-2012»...

Та й узагалі... є що показати на Донбасі іноземцям...

— Розумієте, я ще під час перших своїх закордонних стажувань почала думати: а що знають у Європі про Донецьк, про Україну? Донецьк у їхньому уявленні — це Янукович і «Шахтар». А донецька культура? Багато хто знає танцюриста Вадима Писарєва. Тепер ще, сподіваюся, дізнаються про Левераш... У нас багато хороших майстрів живопису, особливо пейзажистів!

Донецьк, Париж, футбол. Ці теми «звучать» на багатьох картинах творця гучних портретів героїв нашого часу.

— Я стажувалася у Франції, у Сіте-дез-Арт. І там писала серію пейзажів під загальною назвою «Два серця — дві країни», — розповідає художниця.

Так з’явилося її величезне панно з вулицею Артема — центральною магістраллю «шахтарської столиці» — і панорама Святогірської лаври.

Хоча місцеву славу Тетяні принесли герої її портретів!

/img/st_img/823-14f3.jpg
/img/st_img/823-14f3.jpg
Василь Артюшенко, ZN.UA
Усе почалося з Мірчі Луческу, головного тренера донецького «Шахтаря». Дитяча студія під керівництвом моєї співрозмовниці тоді готувала виставку малюнків до ювілею футбольного клубу. Діти вчилися малювати людей у русі. А вона додала в майбутню експозицію свою роботу — портрет розумного і трохи втомленого Містера, як прозвали в Донецьку румунського тренера.

— Після цієї виставки Томаш Хюбшман (півзахисник «Шахтаря», чеський легіонер. — Авт.) попросив написати і його портрет! Я сказала: «Томашу, але це не може бути банальний портрет, давайте придумувати якусь оригінальну концепцію...»

Чеський футболіст з’явився на картині в образі донецького шахтаря, у робі з лампою-коногінкою через плече. Задоволений таким художнім результатом, гравець тоді закликав у Тетянину студію своїх товаришів по команді!

Капітан «гірників» Даріо Срна концепцію свого портрета продумав сам. І став перед публікою в образі великосвітського плейбоя на тлі п’ятизіркового готелю «Донбас Палас».

Маріуш Левандовські став польським шляхтичем. Бразилець Брандао одягнувся у тигрові шкури...

/img/st_img/823-axmetov.jpg
/img/st_img/823-axmetov.jpg
Василь Артюшенко, ZN.UA
Довго чи недовго, та дійшло нарешті й до Найголовнішого президента ФК «Шахтар» Ріната Ахметова.

— Даріо Срна не знав, що подарувати Ахметову на день народження... І вирішив замовити його портрет. Рінат Леонідович мені теж, звісно, не позував, але хлопці допомогли. Принесли безліч фотографій і постійно підказували... Найцікавіше: президента «Шахтаря» хотіли увічнити на тлі найбільш амбіційного його проекту — стадіону «Донбас Арена», який тоді ще не був побудований! Отож мені довелося створювати його образ раніше за будівельників! На щастя, не помилилася. Саме таким він нині і є. Про це творче досягнення художниця говорить із неприхованою гордістю.

Творчо переосмислений «Шахтар» згодом устиг відзначитися навіть на бієнале у Флоренції.

— Даруйте, але чимось це нагадує радянські часи, коли «придворні» художники малювали парадні портрети партійних вождів, — хоч як хотілося витримати богемний тон розмови, шпилька все-таки сама зірвалася з язика... (Добре, що вистачило такту втриматися від терміна «холуй-арт», винайденого цинічним колективним розумом редакції.)

— «Придворні», кажете? Ну не знаю... Зрештою, більшість цих картин створені не на замовлення, чимало їх я просто подарувала. З «футбольної» серії самі гравці купили тільки чотири портрети, решта зберігається і виставляється... До того ж я малювала не тільки відомих і «розкручених» людей! Ось дивіться...

/img/st_img/823-14f4.jpg
/img/st_img/823-14f4.jpg
Сестра милосердя
І Тетяна вже перегортає каталог — показує нову картину. «Сестра милосердя». Портрет медсестри на тлі убогого антуражу вітчизняних лікарень.

За словами художниці, і дівчина, і обстановка довкола неї списані з натури в деталях і без купюр. Саме такий, тужливий і безпробудний, вигляд нині в української охорони здоров’я.

— Я й не вважаю, що художник повинен усе життя писати «у стіл», а по смерті прославитися! — відразу додає художниця. — Як на нинішні часи, так і не вийде. Наприклад, у Франції тюбик фарби коштує в магазині 22 євро. А для нормальної картини потрібно, як мінімум, сто кольорів! В Україні, відповідно, помножте цифру ще на дванадцять. Чи який там тепер курс євро? До того ж художникові потрібен глядач, інакше немає стимулу писати!

— А як тоді художники визначають вартість своїх робіт? Є якісь корпоративні «тарифи», чи все суворо індивідуально? Приходить той-таки, скажімо, Хюбшман чи Левандовські й запитує: «Скільки?»

— Ось тут-то й починається найскладніше, — усміхається автор «футбольних» портретів. — Підрахувати вартість фарб, полотна і рами можна! А от як оцінити свою роботу? Хороший, нешаблонний портрет треба писати близько півроку... І розлучитися з ним надзвичайно важко, а вже призначити ціну...

Related video

Зрозуміло, таємницю вартості своїх робіт Тетяна береже в суворому секреті. Хоча й зізнається, що саме про це її завжди запитують журналісти. «Ну чому всіх цікавить тільки це?» — дивується художниця. Хоча чого дивуватися? Вже давно звикли до того, що все у країні продається. Питання тільки в ціні…

Ми повідомляємо тільки дійсно важливі новини. Долучайся до Telegram-каналу
Помітили помилку?
Будь ласка, виділіть її мишкою і натисніть Ctrl+Enter або Відправити помилку
ДОБАВИТЬ КОММЕНТАРИЙ
Текст содержит недопустимые символы
ДОБАВИТЬ КОММЕНТАРИЙ
Осталось символов: 2000
Отправить комментарий
Последний Первый Популярный Всего комментариев: 0
Показать больше комментариев
Пожалуйста выберите один или несколько пунктов (до 3 шт.) которые по Вашему мнению определяет этот коментарий.
Пожалуйста выберите один или больше пунктов
Нецензурна лексика, лайка Флуд Порушення дійсного законодвства України Образа учасників дискусії Реклама Розпалювання ворожнечі Ознаки троллінгу й провокації Інша причина Отмена Отправить жалобу ОК