Донбас і контрабас: варіації на тему

«До#Дж» — «Донецкий Джаз», міжнародний джазовий фестиваль із донбаським корінням, — надбання всеукраїнське. З 2007 року «завершальна частина марлезонського балету» офіційно проходить уже в Києві. «Схід і захід» України «разом» — завдяки музиці родом зі США. Що ж, у наших палестинах і не таке трапляється.

Незважаючи на торішні вибори, що як на гріх збіглися в часі з «До#Джем», і попри насування сьогорічних, джаз у Донецьку живий. «Донецький Джаз» і справді давно став однією з найпомітніших точок культурної карти країни. Адже неспроста слоган «До#Дж» — це культ!» багато років є девізом фестивалю. Такого захопленого, як у Донецьку, ставлення публіки до джазу і джазменів не бачила давно. Причина популярності, мабуть, ще і в непомильному відчутті директором фестивалю паном Сєрим запитів «середньостатистичної» аудиторії. «До#Дж» орієнтований передусім на популярний джаз (експериментального шукати не варто). Як випливає з почутого, фест із року в рік стає дедалі «популярнішим». Щоб не сказати про «ухил» у відверту естрадність. Безумовно, виступ «зіркових» гостей Донецька-2007, біг-бенда метра радянського джазу Георгія Гараняна, що благополучно завершився попурі на теми мелодій із радянських кінофільмів на кшталт «Діамантової руки», підкупив високою виконавською майстерністю і справжнім джазовим драйвом. Чого ще чекати від професіоналів такого класу на чолі з живою легендою, що керувала легендарним оркестром Олега Лундстрема, навіть якби вони вирішили «робити джаз» на тему гімну Радянського Союзу! Однак дуже «біляджазовий», зате дуже видовищний виступ а-капела вокального колективу «Cosmos» (у 2004-му латиші стали переможцями конкурсної програми «Нової хвилі», 2006-го брали участь у «Євробаченні» тощо) змусив серйозно замислитися над подальшою долею джазу в Донецьку. Вихід на сцену росіянина Олексія Архиповського взагалі здався мені ідеальним приводом поіронізувати. Гість фестивалю грав на... балалайці. Незважаючи на спроби подати шоу балалаєчника як «експеримент» і мало чи не «нове слово» у світовому джазі, найкраще у виконанні «експериментатора» прозвучала банальна «Камаринська». Втім, саме Архиповський найбільше і вразив «неконсерваторську» частину публіки Донецька. Так, до речі, не слід забувати: судячи з однакового успіху проекту «До#Дж» у столиці Донбасу та України, смаки й уподобання масової аудиторії Донецка і Києва не так уже й різняться.

І все ж приємно переконатися, що майбутнє українського (і російського) джазу не таке вже й сумне. Говорячи про «майбутнє», маю на увазі вже згаданий конкурс «До#Дж junior». У 2007 році до фіналу, що відбувся під час фестивалю, дійшли 16 колективів із Росії, України, Молдови та Придністров’я. Загальний рівень підготовки джазової порослі приємно здивував: добрий десяток колективів та виконавців-вокалістів хоч зараз випускай на сцену зі славетними професіоналами. У визначенні явних фаворитів конкурсу думка журі на чолі з професором РАМ ім.Гнесіних Ігорем Брилем (до «суддівського складу» традиційно увійшли Георгій Гаранян, Анатолій Кролл, Петро Полтарев, ректор Донецької музичної академії В’ячеслав Воєводін, редактор «Джаз.Ру» Кирило Мошков, Олексій Коган і Володимир Фейєртаг, які «за сумісництвом» виконали роль ведучих концертів, та ін.) практично збіглася з глядацькою. Першу премію серед інструменталістів повезли до Києва «Links & Lebedev Brothers». (Проект Олександра Павлова запам’ятався ще й тим, що на бас-гітарі й альт-саксофоні у групі грають рідні брати, Артем і Володимир Лебедєви.)

Першу премію серед вокалістів отримала харків’янка Поля Франц. «Душа» у виконанні співачки примусила зал плакати. Але решта премій і спецдипломів «До#Дж-2007» вирушили у Москву, в багажі студентів Гнесінки. Взагалі без нагороди залишилася одна з, мабуть, найбільш неординарних вокалісток нинішнього «Донецького Джазу», Вікторія Коржанок (Донецьк) із «чорним» голосом та темпераментом. Але нарікати тут можна хіба що на випадковість. Виступала Віка у складі інструментальної «банди», і як на лихо прямо посеред п’єси зламався контрабас.

КОМЕНТАР

Олексій КОГАН, джазовий критик, член журі:

— Можна відзначити розмаїття стилів. Глядач хотів веселощів? Отримав «Cosmos». Відчуття справжнього свята? У Донецьку грали чудові біг-бенди. Крім того, не може не тішити високий фаховий рівень конкурсантів. Хоча вокалістки особисто мене не дуже вразили. Та й журі цього разу було як ніколи одностайне — не випадково рішення прийняли десь за півтори години замість звичайних п’яти. Таке рідко трапляється. Що особливо приємно — українських конкурсантів «відстоювали» саме експерти-росіяни. Про «Links & Lebedev Brothers» Георгій Гаранян сказав так: «Музика, яку грають ці хлопці, якщо чесно, не моя. Але я усвідомлюю, що грають відмінні професіонали. Категорично віддаю свій голос їм!»

Внутрішньою проблемою «До#Дж-2007» стала, мабуть, відсутність чоловічого вокалу в конкурсі. Чому так багато серед нагороджених конкурсантів москвичів? Річ не в політиці. Просто в Москві, у Гнесінці, — що приховувати! — набагато краща, ніж у нас, матеріальна база. І викладають там краще: є на чому учити й учитися. Зате найсильніші духовики на «До#Дж-2007» — українські.