ДОЛЕНОСНИЙ ПРОЛОГ

18 квітня в галереї «Лавра» відбувся «пролог» Міжнародного театрального фестивалю міст-побратимів «Київ травневий». Задовго до офіційного старту фестиваль відкрився спектаклем віденського «Кабінет-театру» «Історія солдата» на музику Ігоря Стравінського. Власне, ця музика й була головною дійовою особою постановки. Саме вона смикала за ниточки героїв-маріонеток, саме їй було підпорядковано сюжет спектаклю, його естетику й мораль. Музика Ігоря Стравінського була тією самою «долею», з якою безуспішно боровся солдат і яка відмовлялася коритися його антагоністові — чорту. Долею, що «ходила» й діяла сама по собі.

«Кабінет-театр» — один із найвідоміших лялькових колективів Європи, постійний учасник Міжнародних фестивалів лялькових театрів у Ерлангені й замку Людвігсбург. Вважаючи музику Стравінського водночас архаїчною й анархічною, суто російською та інтернаціональною, театр із захопленням узявся за «Історію одного солдата», а як текст, чи радше — лібрето, використав твір Шарля Фердинанда Ромуса, що апелював до казки «Солдат-дезертир і чорт» з афанасьєвської добірки.

У результаті спектакль було присвячено невдалій спробі солдата втекти від долі чи, точніше, від музики Стравінського, яка цією долею і була. А сам «Кабінет-театр» визначив постановку як «історію людини, котра мусить жити в чужому світі». Герой у міру сил обживає цей світ, але не в змозі «обжити» долю. Борячись із долею, солдат, попри це, залишається її лялькою, що було майстерно передано засобами лялькового театру.

Але це пролог, а основна частина «Києва травневого» відбуватиметься з 16 по 26 травня. Серед некомерційних проектів фестивалю є і три комерційних — Театри Ані Жирардо, Вільнюський малий драматичний театр й Імперський російський балет. На імперський балет, власне, чекали ще на попередньому фестивалі, проте лише нинішнього року надії київських балетоманів нарешті справдяться.

Вільнюський малий драматичний театр привозить «Маскарад» Рімаса Тумінаса — один із найвідоміших, шокуючих і багатопластових театральних проектів цього балтійського метра. У Росії та Балтії «Маскарад» — постановку за мотивами лермонтовської драми — уже встигли зарахувати до розряду культових. У Києві цього спектаклю ще не бачили, як, утім, і останніх робіт Ками Гінкаса й Оскараса Коршуноваса — майстрів європейського рівня і європейської ж слави. Здається, ці прогалини в театральній освіті українських глядачів давно вже пора заповнити. Тож «Київ травневий» узяв на себе шляхетну, навіть просвітницьку функцію, і залишається побажати фестивалю просвіщати нас і далі. І з незмінним успіхом.

Нинішнього року в рамках «Києва травневого» відбудеться мініатюрний булгаковський фестиваль. Ми побачимо «Собаче серце» празького «Театру на Ржезницькій» і чергову версію «Майстра і Маргарити» — спектакль «Де мій дім?» гданьського клубу «Плама» та Київського експериментального театру. Ці постановки — пролог майбутнього Міжнародного театрального фестивалю «Місто майстра», але при цьому важко сказати, коли відбудеться основна частина обіцяного булгаковського дійства. Чекаємо...

Як завжди, в обоймі «Києва травневого» велика музична й танцювальна програма. Власне, перед нами фестиваль мистецтв, що розростається та міцніє рік у рік.

У нинішньому «Києві травневому» переважатиме польська «нота». П’ять польських театрів — учасників фестивалю — утворять усередині «Києва травневого» власне дійство. При цьому організатори фестивалю та його генеральний директор Олексій Кужельний вважають, що було б ефективно організовувати міні-форуми «за національною ознакою», що передували б «Києву травневому». Таким чином, незабаром прологів у фестивалю буде багато. Як, утім, і епілогів.