Десятиріччя кінолюбові

Єдиний у світі кінофорум, присвячений любові, проходить у Москві вже вдесяте. Щоправда, коли раніше «Лики» розтоплювали повнотою своїх кіноемоцій сувору московську зиму, то вже вдруге кіноваріації на тему любові стартують навесні, водночас із відродженням природи. Придумав фест свого часу вічний кінолицар, творець «Кінотавра», президент групи кінокомпаній «Кінотавр» Марк Рудінштейн. А з цього року він сам став справжнім головою фестивалю. І хоча навряд чи можна знайти фільм, у якому не звучала б любовна лінія, усе ж фестиваль саме її бере за основу.

Восьмого березня в московському Будинку кіно почали свій конкурсний марафон «Лики любові», ведені щорічно змінюваною президентською парою. Цьогорічною президентською парою був не зразково-показовий акторський дует. Її представляли директор фестивалю Сітора Алієва та директор програми Сергій Лаврентьєв. На відкритті було показано знаменитий фільм Кевіна Спейсі «Біля моря». Представила картину кавалер Ордена Британської імперії, номінант премії «Оскар», лауреат «Золотого глобуса» та премії Британської кіноакадемії, виконавиця однієї з ролей у фільмі, знаменита британська акторка Бренда Блетін. Вона ж очолила цьогорічне журі фестивалю. А показу фільму-відкриття передував концерт спеціальної гості фестивалю Ванесси Мей.

Разом із пані Блетін долю Золотих і Срібних стріл вирішуватимуть: лауреат каннської «Золотої камери» іранець Хассан Єктапанах, котрий уже був зі своєю картиною «Джомех» учасником конкурсу одного з «Ликів» і переміг; Клаус Едер, генеральний секретар ФІПРЕССІ; глава перспективного талліннського фестивалю «Чорні ночі» Тіїна Локк; Ян Ерік Хольст, котрий очолює норвезький кіноінститут, і журналістка з «Верайєті» Леслі Феоперін. Спеціальний гість фестивалю — Ален Делон.

У конкурсній програмі 16 фільмів: від норвезької стрічки «Не роздягатися» й італо-польської «Сад земних насолод», що задекларувала не лише вишукано-художній стиль, а й настільки ж гучну скандальність, до тихо традиційних стрічок — японської «Кицька втекла з дому» чи словенської «Під її вікном».

Сергій Лаврентьєв, який уже багато років не лише складає, а й цікаво верстає конкурсні програми «Ликів любові», невтомно придумує перспективи, поділився своїми планами про них:

— Традиційні ретроспективні покази цього року побудовані за принципом гри в назви. Перша ретроспектива називається «Любов і...» Друга — «...і любов». Програмний директор «Ликів» уже заслужив від колег дружній докір за формалізм. Напевно, цей докір справедливий, але чому б йому, програмному директору, за згодою Держфільмофонду, й не пограти. Не витягти на світ Божий азербайджанську комедію «Любов і лимандри», визнану глядачами одним із найгірших фільмів 1965 року? Не показати ендеерівську драму «...І твоя любов також», яка розповідає про берлінську стіну в той рік, коли цю дивовижну споруду комуністичної архітектури було явлено світу? Адже старе кіно іноді дивно вражає і викликає почуття й емоції, котрі не входили в плани його творців.

Ну і на солодке, ми припасли зовсім уже несподівану ретроспективу. Кілька років тому помер італійський метр еротичного кіно Арістід Массачезі, відомий за своїм знаменитим псевдонімом Джо Д’Амато. Ідею цього показу вищезгаданий програмний директор виношував три роки, і от, нарешті, з допомогою продюсера Даніели Донаті, критика Манліо Гомараскі й добирача МКФ у Венеції Олени Шумакової столичним шанувальникам режисера вдасться побачити на великому екрані його знамениті стрічки «Калігула. Нерозказана історія», «Чорний секс», «Антропофаги»... Побачити і, може, відповісти на класичне запитання прибічників усеперемагаючої моральності: чим же еротика відрізняється від порнографії. Ретроспектива «Джо Д’Амато. Пам’яті бешкетника» — це подарунок не лише глядачам, а й організаторам фестивалю в рік його десятиріччя.

Як завжди, докладні звіти про фестивальні будні й розмови з його гостями — у найближчих номерах «ДТ».