ДЕНЬ НАРОДЖЕННЯ ЛЕГЕНДИ

Назарій Яремчук прожив до прикрого мало, але встиг стати легендою вітчизняної естради. Тому зараз в Україні не лише згадують і поминають людину, котра народилася п’ятдесят років тому, а й вшановують легенду. Легенду, із якою нерозривно пов’язана українська музична слава і хіти, що пережили їхнього творця. Втім, у даному випадку в слові «легенда» немає нічого нереального й оманливого. Просто є люди, гідні певного культового ореолу. Їх мало, але Назарій Яремчук відносився до їхнього числа.

Заходів з нагоди знаменної дати було задумано багато. Так планується раз на три роки проводити фестиваль естрадної пісні імені співака, а в селі Рівня, у сімейному домі Яремчуків, буде створено музей. Синам Назарія Яремчука урочисто вручили медаль «За життя, гідне людини», якою було посмертно нагороджено їхнього батька, а 30 листопада в палаці «Україна» відбувся вечір спогадів за участю зірок естради — Зіброва, Гнатюка, Табачника й інших. На цьому вечорі були присутні і діти Назарія — Марійка, Дмитро і Назар Яремчуки.

Втім, напередодні п’ятидесятиріччя від дня народження про Назарія Яремчука згадувала не лише богема. Вечір спогадів переріс артистичні рамки і став подією загальноукраїнського масштабу. При цьому вшановували не тільки самого Назарія Яремчука, а й музичну династію, із якої він вийшов.

Як відомо, батько великого співака — теж Назарій, мав гарний тенор, мати — Марія — чудове сопрано, і обоє вони співали в церковному хорі Свято-Дмитрієвської церкви Вижниці, де хрестили Назарія-сина. Сестра його, Катерина, і нині там співає. Та й сини Назарія Яремчука, які отримали недавно батьківську медаль, — гідні продовжувачі династичної лінії. Від співу в церковному хорі до національної естрадної слави — такий музичний шлях Яремчуків.

До речі, у Вижниці, у Катерини, зберігається перший концертний костюм Назарія, вірші і щоденники брата. Далеко не всі знають, що Яремчук був ще й поетом. Можливо, колись буде сказано і про це. А поки згадували лише про корифея української естради, котрий болісно переживав засилля російської попси на вітчизняному радіо і телебаченні.

Однак справа, напевно, не в тім, російська попса чи українська, а в якості естрадної продукції. Проблема в даному випадку не в національних пріоритетах, а в якості. Тим більше, що в нас є своєрідний знак якості — творчість легендарного Назарія Яремчука. Нині Назарію Яремчуку споруджується постамент, але головне — не перестаратися в глянсових захопленнях. Поклоніння має бути живим і щирим. Інакше необхідність у ньому відпадає.