Чому Шевченко?

Слово Тараса Шевченка завжди на сторожі України. Немає сили, здатної його заглушити чи вбити. Що більше такі спроби продукуються, то сильнішим стає опір Кобзаря.

Роздуми про Тараса Шевченка й українські революції - збурення свідомості й етапи формування нового мислення - спонукала ювілейна доповідь Римського клубу "Come on!", що стала другою за 50-річну історію клубу і виразила його консолідовану позицію.

Серед її авторів два президенти клубу - Ернст фон Вайцзеккер і Андерс Війкман, за участі 34 членів клубу.

Сутнісно доповідь проголосила ідеологічну платформу нової світової революції-поступу - духовної, морально-етичної, без релігійних протиріч, зі східною ідеєю балансу і гармонії інь-ян.

У ній відроджено цінність ідеї як рушійної сили світу, сили Слова.

На українському рівні владу Слова проголосив Т.Шевченко, ставлячи "на сторожі коло" українців саме Слово - як гарант їхньої самодостатності.

Римський клуб озвучив ідею приреченості Старого Світу і неминучість Нового Світу. Шевченко свого часу вибудував ідеал Духовної Держави - "оновленої землі", на якій "врага не буде супостата".

Члени Римського клубу вважають, що відродити світ - це насамперед змінити світогляд. Якщо у фіктивних, але прибуткових сферах багато капіталу, то напрямки, від яких залежить майбутнє, відчувають його дефіцит.

У першу чергу це сфери культури, освіти, духовності. Тлом для розгортання ринкових відносин є право і духовні цінності. Юридичні й моральні правила формують основу економічного прогресу.

Шевченко визначав засади своєї Духовної Держави, виходячи саме із цих основ, передбачивши на століття колосальні зміни парадигми розвитку людської цивілізації, коли народжується альтернативна економіка.

Римський клуб визначив ідею нового Просвітництва, що має ґрунтуватися на фундаментальній трансформації мислення, з чого виросте цілісний світогляд, оснований на сталому розвитку, турботі про майбутнє. Україна не може опинитися поза межами трансформації світу, проте, як зазначив В.Горбулін (DT.UA, №49-50, 28.12.2017), проблема обстоювання національних інтересів України - суто наше завдання. Вона повинна знайти себе в усьому, зокрема гострій історико-політичній дискусії з Польщею.

Шевченко фактично вперше на світовому рівні проголосив захист історичних прав українців у польському питанні. Саме феномен сучасності Т.Шевченка формує світоглядні поступи українців, яскравим свідченням чого є його роль у політично-духовних революціях.

На перший український "Майдан" із портретом Шевченка під жовто-блакитними прапорами народ вийшов 21 березня 1917 року в Києві, вимагаючи української автономії на ініційованому Центральною Радою святі вільної України. Після панахиди у Володимирському соборі голова Центральної Ради Михайло Грушевський сказав народові: "Перед лицем найкращого сина нашого народу, невмирущого генія нашого слова, великого пророка нашого визволення - присягнім в сю велику хвилю: одностайно всім стати на велике діло і рук не опустити, доки не збудуємо тої автономної вільної України".

На Українському національному конгресі 6-8 квітня народилася ідея спорудити пам'ятник Т.Шевченкові в Миколаївському саду (нині - парк імені Тараса Шевченка) навпроти університету Святого Володимира (нині - КНУ імені Тараса Шевченка), на місці монумента цареві Миколі І. Ідею було схвалено, але втілилася вона в життя аж 1939 року.

А перший пам'ятник Т.Шевченкові (роботи скульптора І.Кавалерідзе) з'явився у жовтні 1918 року в Ромнах на Сумщині. Шевченківська хвиля котилася Україною.

Численні українські акції з портретами Шевченка піднімали націю на боротьбу. Деколи зображення Шевченка було навіть на державному прапорі.

У квітні 1917 року Рада при звенигородському повітовому комісарові ухвалила рішення всі пам'ятники царю Олександру ІІ в повіті познімати, поставивши на їх місці пам'ятники "борцеві за Волю України Тарасові Шевченкові", а також "по всіх волостях повіту негайно повивішувати портрети Шевченка замісць царських портретів".

22 травня 1917-го з нагоди перепоховання Тараса Шевченка відбулося національне свято в селі Кирилівка. Шостого березня наступного року, коли в Київ повернулася українська влада, день 27 лютого (за старим стилем день народження Кобзаря) було оголошено національним святом і вихідним днем. То, може, в сучасній Україні таки відновити це свято бодай на 101-му році від дня його започаткування?

1917 року було чимало зроблено для впорядкування могили Т.Шевченка на Чернечій горі в Каневі. Серед тогочасних шевченківських паломників - й сотня Січових стрільців.

Звісно, зі встановленням радянської влади утверджується образ Шевченка-"революціонера", проте серед національно налаштованих українців домінує той самий Тарас - борець за вільну Україну, котрий обрав для себе "не заживо в землю закопатися", а "перти проти рожна".

Прихід до влади Директорії на чолі з Симоном Петлюрою відродив образ Кобзаря - справжній, український. 1919 року Петлюра ініціював збір коштів на облаштування могили Т.Шевченка. Земельну ділянку під нею оголосили національною власністю. На жаль, думки С.Петлюри і про вільну Україну, і про Шевченка-державника були поховані на Чернечій горі біля ніг Тараса.

2004 року Україна піднялася на Помаранчеву революцію. Це Тарас Шевченко зібрав людей на Майдані з незгасною ідеєю волі, незалежності від політики свого історичного окупанта Росії. Серед стотисячного Майдану майоріли транспаранти з Шевченковими словами: "Борітеся - поборете, вам Бог помагає! За вас правда, за вас слава і воля святая!" Тоді Кобзар гнівно сказав своїм співвітчизникам: "Доборолась Україна до самого краю. Гірше ляха свої діти її розпинають". Ось вона - головна причина Революції духу - політика "своїх" проти Вітчизни.

Наприкінці 2014 року Тарас Шевченко з'явився на Майдані знову. Цього разу він кликав у Європу, подалі від російського політичного, економічного і духовного ярма. Нашвидкуруч збудовані барикади, розставлені намети, а над усім цим - вибиті півметровими літерами слова з "Кавказу" Тараса Шевченка: "Борітеся - поборете, вам Бог помагає!". Далекого 1845 року Кобзар переймався трагічною долею народів Кавказу, поневолених Російською імперією. 2014-го він пророчо застерігав Україну від такого самого поневолення, що впаде гірким трауром на Крим і Схід країни. Герой Небесної Сотні Сергій Нігоян читатиме саме "Кавказ".

Чому Шевченко? Його словами говорять демонстранти - борці за Україну, його цитують святі отці, правлячи молебні на Майдані Революцій Незалежності, його портрет і слово завжди там, де Україна бореться за себе, за свою сутність. Знаменними стали слова одного з політичних лідерів, який на запитання про план дій Євромайдану, відповів: "Коли хтось запитує про план - кажу: відкрий "Кобзар", там план" ("Україна молода", 17-18 січня 2014 р.). Там ідея і план Духовної Держави Шевченка - української за духом і в своїй сутності. Боротися проти Шевченка - це боротися проти України. Він кличе і нині усвідомити, "чиї ми діти".

А сам Шевченко вважав, що - козацькі, правнуки князівські. Він мав єдину зброю - Слово. Коли одна політична сила використала слова Тараса Шевченка "в Україну ідіть, діти, в нашу Україну", її успіх на виборах до парламенту був колосальним. Бо тільки Словом можна відродити націю зі сну, змусити замислитися і збудувати свою Державу: "В своїй хаті своя правда і сила, і воля".

Його Слово піднімає на колосальні революційні рухи, як у 1917, 2004 і 2014 роках. Це - Революції українського національного духу.

Вони єднають націю в одне ціле. І сьогодні Шевченко актуальний як ніколи. Бо живемо в часи, коли боротьба за Україну, за її цілісність і суверенність стала ще гострішою. Шевченко давно закарбувався як головний образ української суспільно-політичної свідомості. Його немеркнуча заповідь - любов до України: "Свою Україну любіть, любіть її... во врем'я люте, в остатню, тяжкую минуту за неї Господа моліть!"

У часи Революції Гідності Шевченко з'являвся на Майдані в чорній балаклаві, буддистським монахом, полум'яним Че Геварою, відчайдухом із шиною на плечі на вулиці Грушевського, із битою, шаблею і коктейлями Молотова в руках, у помаранчевій будівельній касці - символі "бійця" самооборони Євромайдану, у костюмі Супермена. А на 200-річчя з дня народження Тараса Шевченка на Майдані Незалежності встановили дерев'яну статую поета, яку Володимир Заєць різьбив упродовж трьох років із 200-річної осики.

Шевченкова боротьба за правду і справедливість - панівна ідея Нового Світу, нової України, яка народжується в муках і боротьбі. Поки Дитя не зміцніє, Шевченко не випустить зброї зі своїх рук. Шевченкове "Борітеся - поборете, вам Бог помагає!" назавжди стали словами-місією для українців, оберегом. Римський клуб озвучив необхідність включення визначальних принципів світових релігій у міжнародне право. Про це писав Шевченко, творячи свою концепцію Духовної Держави. Його Бог - на сторожі України. Тільки таким він Його визнавав.