БОРИС ВЕЛИКИЙ

Менш як півтора місяця тому — 5 серпня 2003 року — Україна відзначала 100-ліття від дня народження великого співака другої половини ХХ століття Бориса Романовича Гмирі. Проте заходи, проведені з цього приводу, були такі скромні та пройшли практично так непомітно, що назвати їх святкуванням знаменної події в культурному житті України досить складно.

Творчий талант цього видатного співака був настільки величезний і дивовижний, що ще за життя його почали називати Великим Борисом. Попри те, що в консерваторію Борис Романович вступив у 30-річному віці, він за роки роботи на сцені Київської опери встиг створити безліч неповторних образів, проспівати майже 40 оперних партій, 300 народних пісень і романсів, а також ще понад 300 творів вітчизняних і зарубіжних класиків. Його виконання завжди вирізнялося вишуканістю та шляхетністю, і за максимальної стриманості глядачів вражала й захоплювала його неймовірна емоційність. Крім того, співак був чудовим ансамблістом, котрий тонко відчуває та розуміє партнерів на сцені й має дивовижне відчутті звуку. На жаль, його геній не було оцінено, а фатальний випадок під час Великої Вітчизняної війни, через який Гмиря опинився на окупованій фашистами території, трагічно позначився на всій його подальшій творчій долі й через постійні інтриги змусив у результаті залишити рідну сцену.

Національна опера України в зв’язку з літньою відпусткою перенесла торжества на новий,
136-й театральний сезон, відкриття якого відбулося 12 вересня. Трохи пізніше, у вівторок — 16 вересня — у столичній опері пройшов урочистий вечір, присвячений сторічному ювілею від дня народження Бориса Гмирі. Перед початком святкового концерту з вітальною промовою виступив виконуючий обов’язки міністра культури та мистецтв України Л.Новохадько, котрий передав письмові поздоровлення в зв’язку з ювілеєм великого співака від Президента України й заступника генерального директора ЮНЕСКО з питань культури. Слово було надано головному хормейстеру Національної опери України Л.Венедиктову, котрий відзначив, що друга половина ХХ століття мала б називатися ерою Гмирі, а також доктору мистецтвознавства Ю.Станішевському. Останній повідомив про присвячену життю і творчості співака виставку, відкриту завдяки Музею театрального, музичного та кіномистецтва й Національній опері.

Концерт розпочав сам Великий Борис (у запису) «Елегією» Ж.Массне, а на екрані в цей час демонструвалися зафіксовані на плівці кадри з життя та творчості співака. Далі виступали провідні співаки Національної опери, а також гості — солісти Львівського державного академічного театру опери і балету ім. С.Крушельницької, лауреат міжнародних конкурсів баритон А.Бенюк і бас В.Дудар та соліст Харківського державного академічного театру опери і балету ім. М.Лисенка, народний артист України бас М.Коваль (однофамілець соліста Національної опери).

Виконувалися твори з репертуару Бориса Романовича, але більша частина концерту складалася з народних і українських пісень і романсів. І хоча концерт тривав понад дві години, сольних номерів було лише п’ятнадцять. У проміжках між виступами артистів ведучі концерту — заслужена артистка України Л.Жук і заслужений артист України, лауреат Національної премії України ім. Т.Шевченка Олексій Богданович — знайомили публіку зі спогадами диригентів, композиторів і оперних співаків, котрим пощастило працювати з Гмирею, із цитатами з листів і щоденників великого артиста. Вечір вийшов розтягнутим і досить нудним, відчувався гострий брак сольних номерів.

Взагалі концерт пройшов на досить низькому вокальному рівні. Попри участь у ньому наших найкращих оперних солістів, склалося враження про неправильний добір як усієї концертної програми в цілому, так і окремо взятих сольних номерів, невідповідності голосам, що їх виконували. Узяти, приміром, куплети Мефістофеля з опери Ш.Гуно «Фауст», виконані солістом Національної опери С.Магерою. За високої емоційності, продемонстрованої співаком, його голос усе-таки звучав глухо й часом злегка губився в музиці. Народний артист України, соліст Київської опери Микола Шопша під час виконання квартетом басів української народної пісні «Взяв би я бандуру» не витримував ансамблю, оскільки практично вся пісня виконується в низькому регістрі, а в співака, як з’ясувалося, у цьому плані великі труднощі.

І все ж без хорошого вокалу на концерті не обійшлося. Порадувала публіку солістка Національної опери, заслужена артистка України Ірина Семененко, красиво й емоційно виконавши українську народну пісню в обробці Л.Ревуцького «На кладочцi умивалася». Вразив глядачів соліст Національної опери, народний артист України В.Пивоваров, укотре продемонструвавши безумовний вокальний і акторський талант у сцені смерті Бориса Годунова з однойменної опери М.Мусоргського.

Особливо слід відзначити виступ соліста Національної опери, заслуженого артиста України Т.Штонди. Виконані ним «Серенада» Ф.Шуберта, соло й арія Дона Базиліо з опери Дж.Россіні «Севільський цирюльник» із квартетом басів знову показали надзвичайно високий вокальний рівень співака, чистоту звучання гарного тембру його потужного голосу.

Приємно здивували своїм вокальним виконанням соліст Харківського театру опери і балету, народний артист України Микола Коваль, котрий представив публіці монолог Богдана з опери К.Данькевича «Богдан Хмельницький», і соліст Львівського театру опери і балету В.Дудар, котрий виконав арію Дона Базиліо з опери Дж. Россіні «Севільський цирюльник» і українську народну пісню «Взяв би я бандуру» разом із солістами Національної опери Миколою Шопшею, Т.Штондою та С.Магерою.

Закривала концерт українська пісня Г.Жуковського на слова Олександра Олеся «Смiються, плачуть солов’ї» у виконанні Бориса Романовича Гмирі, і знову демонструвалися кадри життєвого та творчого шляху великого українського співака ХХ століття.

У фойє театру було виставлено величезний портрет Гмирі, а під ним — урна для пожертвувань на пам’ятник видатному співакові. Стає соромно за нашу державу, яка не може чи не вважає за потрібне виділити з бюджету необхідні кошти на таку шляхетну справу, аби хоч трохи загладити вину перед істинним патріотом своєї Батьківщини й віддати належне безсмертному генію оперної сцени Борису Романовичу Гмирі.